Жанрова своєрiднiсть п'єс Кальдерона
Драма (як жанр, не плутати з драмою як iз родом лiтератури!) це
п'єса соцiального чи побутового характеру з гострим конфлiктом,
який розвивається в постiйному напруженнi. Автор прагне розкрити
психологiю персонажiв, дослiдити еволюцiю ïхнiх характерiв,
мотивацiю вчинкiв i дiй.
Щодо п'єс Кальдерона, то ïхня жанрова класифiкацiя
проводиться залежно вiд того, до якого з полюсiв, трагедiйного чи
комедiйного, тяжiють п'єси за ïхнiм тематичним змiстом,
тональнiстю, особливостями композицiï, зокрема розв'язки
“кривавоï” чи щасливоï (Д. Наливайко).
Як за ковтком води можна пiзнати смак джерела, так i за проблематикою
драми Кальдерона можна дiзнатися про провiднi мотиви бароко.
У добу Вiдродження Шекспiр устами Гамлета спiває ренесансний гiмн
людинi: Який довершений витвiр людина! Шляхетнi думки! Безмежнi
здiбностi! Увесь вигляд, кожен рух викликає захоплення. Вчинки
нагадують янгола! Бога нагадує розумiння! Окраса всесвiту! Взiрець
усього сущого! Як мовилося, антропоцентризм i гармонiйна картина свiту
доби Вiдродження не витримали перевiрки часом. Отже, необхiдно було
знову визначати мiсце людини у свiтi, але вже на нових
свiтоглядноестетичних засадах, що й робили письменники бароко,
розглядаючи цiлий комплекс фiлософських проблем. Третя провiдна проблема
бароко, утiлена в драмi, як свобода людини спiввiдноситься з волею Бога?
Мистецтво бароко буквально пронизане алегорiями, символами та емблемами.
Згадаймо ланцюги й в'язницю (символи неволi), якi прстiйно супроводжують
Сехисмундо майже до фiналу твору. Вiн невiльник, це вже спочатку
пiдкреслено Кальдероном.
Отже, постiйне прагнення робити добро є необхiдною умовою того,
щоб людина була людиною, здолала шлях вiд зла до добра ось перший рецепт
Кальдерона й одна з провiдних думок твору. Друга фiлософська проблема
доби бароко чи здатна людина перемогти долю, фатум? Ця проблема також
тiсно пов'язана з конфлiктом драми Кальдерона: пророцтво про долю
Сехисмундо не вiдповiдає його справжнiй долi.
Пам'ятаймо, що Кальдерон писав у часи розквiту абсолютноï
монархiï, коли вiд волi однiєï особи короля, царя,
iмператора або султана залежали долi мiльйонiв людей i навiть цiлих
народiв. Отже, його драма є соцiально значущою.
Можна помiтити ще одну проблему проблему честi. Тут вона найяскравiше
втiлена в образi Росаури, яка готова вiдстоювати свою гiднiсть зi
зброєю в руках. Узагалi в Кальдерона була цiла низка драм честi,
та й самому письменнику доводилося захищати свою честь навiть у двобоях.
Проте в драмi Життя це сон ця проблема не є центральною. стiльки
повiрив гороскопу, що наперед уважав невинну людину (бо хiба немовля
винне, що його мати померла пiд час пологiв?) звiром.
I так само, як Едiп, не втiк вiд своєï долi й Басилiо: навiть
ув'язнивши сина вдруге, вiн отримав бунт вiйська й друге (тепер уже
всупереч його волi) повернення синазвiра до палацу. Зрештою, Басилiо
визнав свою помилку i дiйшов висновку, що даремнiлюдськi справи / I
стремлiння марнi проти / Сили вищоï й причини! /Я, аби вiд бунту й
смертi / Увiльнити батькiвщину, /Сам н довiв до того, / Чим боявся
ïй зашкодить. Словом, чого Едiп i Басилiо найбiльше боялися, те з
ними й трапилось доля потягла ïх за собою силомiць Однак усе-таки
Кальдерон уважав, що на долю вплинути можна, що й утiлив у фiлософськiй
драмi Життя це сон
