Жанрова своєрiднiсть п'єс Кальдерона

Драма (як жанр, не плутати з драмою як iз родом лiтератури!) це п'єса соцiального чи побутового характеру з гострим конфлiктом, який розвивається в постiйному напруженнi. Автор прагне розкрити психологiю персонажiв, дослiдити еволюцiю ïхнiх характерiв, мотивацiю вчинкiв i дiй.
Щодо п'єс Кальдерона, то ïхня жанрова класифiкацiя проводиться залежно вiд того, до якого з полюсiв, трагедiйного чи комедiйного, тяжiють п'єси за ïхнiм тематичним змiстом, тональнiстю, особливостями композицiï, зокрема розв'язки “кривавоï” чи щасливоï (Д. Наливайко).
Як за ковтком води можна пiзнати смак джерела, так i за проблематикою драми Кальдерона можна дiзнатися про провiднi мотиви бароко.
У добу Вiдродження Шекспiр устами Гамлета спiває ренесансний гiмн людинi: Який довершений витвiр людина! Шляхетнi думки! Безмежнi здiбностi! Увесь вигляд, кожен рух викликає захоплення. Вчинки нагадують янгола! Бога нагадує розумiння! Окраса всесвiту! Взiрець усього сущого! Як мовилося, антропоцентризм i гармонiйна картина свiту доби Вiдродження не витримали перевiрки часом. Отже, необхiдно було знову визначати мiсце людини у свiтi, але вже на нових свiтоглядноестетичних засадах, що й робили письменники бароко, розглядаючи цiлий комплекс фiлософських проблем. Третя провiдна проблема бароко, утiлена в драмi, як свобода людини спiввiдноситься з волею Бога? Мистецтво бароко буквально пронизане алегорiями, символами та емблемами. Згадаймо ланцюги й в'язницю (символи неволi), якi прстiйно супроводжують Сехисмундо майже до фiналу твору. Вiн невiльник, це вже спочатку пiдкреслено Кальдероном.
Отже, постiйне прагнення робити добро є необхiдною умовою того, щоб людина була людиною, здолала шлях вiд зла до добра ось перший рецепт Кальдерона й одна з провiдних думок твору. Друга фiлософська проблема доби бароко чи здатна людина перемогти долю, фатум? Ця проблема також тiсно пов'язана з конфлiктом драми Кальдерона: пророцтво про долю Сехисмундо не вiдповiдає його справжнiй долi.
Пам'ятаймо, що Кальдерон писав у часи розквiту абсолютноï монархiï, коли вiд волi однiєï особи короля, царя, iмператора або султана залежали долi мiльйонiв людей i навiть цiлих народiв. Отже, його драма є соцiально значущою.
Можна помiтити ще одну проблему проблему честi. Тут вона найяскравiше втiлена в образi Росаури, яка готова вiдстоювати свою гiднiсть зi зброєю в руках. Узагалi в Кальдерона була цiла низка драм честi, та й самому письменнику доводилося захищати свою честь навiть у двобоях. Проте в драмi Життя це сон ця проблема не є центральною. стiльки повiрив гороскопу, що наперед уважав невинну людину (бо хiба немовля винне, що його мати померла пiд час пологiв?) звiром.
I так само, як Едiп, не втiк вiд своєï долi й Басилiо: навiть ув'язнивши сина вдруге, вiн отримав бунт вiйська й друге (тепер уже всупереч його волi) повернення синазвiра до палацу. Зрештою, Басилiо визнав свою помилку i дiйшов висновку, що даремнiлюдськi справи / I стремлiння марнi проти / Сили вищоï й причини! /Я, аби вiд бунту й смертi / Увiльнити батькiвщину, /Сам н довiв до того, / Чим боявся ïй зашкодить. Словом, чого Едiп i Басилiо найбiльше боялися, те з ними й трапилось доля потягла ïх за собою силомiць Однак усе-таки Кальдерон уважав, що на долю вплинути можна, що й утiлив у фiлософськiй драмi Життя це сон