Герой роману Ф. М. Достоєвського Бiднi люди

Вiн тiльки що переïхав в капiтальний будинок бiля Фонтанки, де
тулиться за перегородкою в загальнiй кухнi з гнилим, остро-услащенним
заходом, у якому чижики так i мруть. У тiм же дворi Макар Девушкин
знiмає бiльше зручну й дорогу квартиру для своєï
далекоï родички Вареньки, 17-лiтньоï сироти, за якоï
бiльше комусь заступитися. Живучи поруч, вони рiдко бачаться, щоб не
викликати плiтки. Щиросердечне тепло й спiвчуття вони черпають iз майже
щоденноï переписки друг сдругом.
Макар Девушкин щасливий, обретя серцеву прихильнiсть. Вiдмовляючи собi в
ïжi й платтi, вигадує на квiти й цукерки для свого
ангельчика. Смирненький, тихонький i добренький, Макар Девушкин предмет
постiйних глузувань навколишнiх. Єдина радiсть — Варенька:
точно домком i сiмейством мене благословив господь! Вона посилає
М. Д. повести Пушкiна й Гоголя; Станцiйний доглядач пiднiмає його
у власних очах, Шинель — кривдить оприлюдненням жалюгiдних
подробиць його власного життя
Нарештi, Макар Девушкин посмiхається удача: викликаний за помилку
в паперi на распеканцию до генерала, вiн удостоïвся спiвчуття його
превосходительства i одержав особисто вiд нього 100 рублiв. Це
порятунок: сплачений за квартиру, стiл, одяг. М. Д. подавлений
великодушнiстю начальника й корить себе за недавнi лiберальнi думки
Розумiючи всю непосильнiсть для М. Д. матерiальних турбот про себе,
Варячи погоджується на замiжжя iз грубим i жорстоким Биковим i
ïде до нього в маєток. В останньому листi М. Д. до неï
— лемент розпачу: Я и працював, i паперу писав, i ходив, i гуляв
… всi тому, що ви … тут, навпроти, поблизу жили.
В iнших добутках 1840-х рр. Достоєвський малює
маленькоï людини трохи по-iншому, акцентуючи його моральну
неповноцiннiсть (Гоаядкин, Прохарчин i iн.), а в 1850-i рр.- навiть
калiцтво (Опискин). З 1860-х рр. цей тип стає для письменника
другорядним, поступившись центральним мiсцем неабиякому героєвi-
iнтелектуаловi
З романом Бiднi люди зв'язано перше артистичне виконання
Достоєвського: у квiтнi 1846 р. на лiтературному концертi в
будинку вiдомих слов'янофiлiв Самариних М. С.Щепкин прочитав один з
листiв М. Д.