Наташа Ростова один з найбiльш привабливих образiв роману Вiйна i мир

Для Льва Миколайовича Толстого Наташа iдеальний тип дiвчини, жiнки,
…взяв Таню, перетовк iз Сонею, i вийшла Наташа, говорив Лев
Миколайович про свiй образ. Вiн мав на увазi двох реальних жiнок, якi
стали прототипами головноï героïнi роману. Мова йде про двох
сестер Бере: Тетяну Андрiïвну й Софiю Андрiïвну. Тетяна була
завжди веселою, смiхотливою, прекрасно спiвала, iз запалом танцювала, а
Софiя (саме вона згодом стала дружиною письменника) вмiла бути вiдданою,
щирою, доброю та люблячою. У них обох письменник бачив той тип жiнки,
який вiн показав на сторiнках роману Вiйна i мир. За п'ять рокiв Лев
Миколайович змiг написав такий.великий твiр, бо вiн перебував у станi
закоханостi, пiднесеностi, натхнення.
Одруження з Софiєю Бере подарувало так багато радостi в життi, що
книга писалася легко. Роздiли розросталися, сюжетнi лiнiï сходилися
й розходилися, i думка про грандiознiсть розмаху твору надихала на
творчiсть i спiвтворчiсть (адже Софiя Андрiïвна була не просто
прототипом, вона була натхненницею й помiчницею в роботi багато роздiлiв
начисто переписанi саме ÏÏ рукою).
Лев Миколайович зовсiм не збирався робити свою героïню iнте-
лектуалкою чи героïнею. Якраз навпаки вiн хотiв, щоб його
героïня була емоцiйною, доброю, щирою. Звичайно, Наташа мала бути
людиною достойною адже вона була призначена на роль дружини декабриста
(таким був ще початковий задум автора, коли до Вiйни i миру вiн почав
писати роман Декабристи). Толстой знав про подвиги княгинi
Волконськоï, княгинi Трубецькоï, якi пiшли в Сибiр за
своïми чоловiками, i хотiв вiднайти джерела такоï
людськоï поведiнки. Наташа Ростова музично обдарована, вона
вiдчуває найтоншi нюанси музики, має чарiвний голос, легко
схоплює танцювальну народну ритмiку. Толстой не прагне показати
ïï iдеальною нi в зовнiшностi, нi в поведiнцi, але вона
має в собi людський стержень, глибоку внутрiшню силу, i це
особливо приваблює в нiй. На початку роману Наташi тринадцять
рокiв, вона некрасива, з великим ротом, але дуже жива й безпосередня.
Дiвчинка живе в атмосферi загальноï любовi. У родинi Ростових
дружня обстановка граф i графиня люблять своïх дiтей, допомагають
близьким i далеким родичам, знайомим, вони довiряють людям. Наташа
любить усiх i кожного, для неï не iснує зла, ненавистi.
Поступово зi звичайноï дiвчинки виростає прекрасна, чарiвна,
приваблива дiвчина. ïй хочеться лiтати в красиву мiсячну нiч.
Вона настiльки переповнена повнотою щастя, любовi, що ïй навiть
здається, що вона може полетiти, якщо вiзьме себе за колiна й
мiцно стиснеться. Вона така весела й життєрадiсна, що ïï
настрiй легко передається iншим, як от пiд час Святок: Наташа
першою задала тон святочних веселощiв, i цi веселощi, вiдбиваючись вiд
одного до другого, заповнювали усiх все бiльше i бiльше. Або ж ось
Наташа в танцi: …скинула з себе платок.., забiгла попереду дядька
i, взявшись у боки, зробила рух плечима i стала. Де, як, коли втягнула в
себе народного повiтря ця графинечка, вихована емiгранткою-француженкою?
Але i дух танцю, i прийоми, i хитро-веселий погляд усе було таким, як у
народному танцi, якого ïï нiхто не навчав. Наташа справжня,
жива, емоцiйна. Вона живе i дiє не за правилами розуму, а за
почуттями серця, тому й виглядає вона так природно, i все ïй
вдається легко. Щоб довести свою вiдданiсть Сонi, вона навiть
припiкає собi руку лiнiйкою; а пiзнiше, коли ïм усiм
доводиться тiкати з Москви, саме вона, а не батько й не мати,
розпоряджається вiддати пiдводи пораненим; Наташа самовiддано
доглядає за матiр'ю, коли та захворiла пiсля загибелi Петi;
взнавши, що Волконський важко поранений i знаходиться поряд, вона
забуває про все й до останнього його подиху перебуває поряд
з Андрiєм. Добра, щира дiвчина, вона має величезне гаряче
серце, наповнене спiвчуттям до людей.
Зрештою, Наташа виходить замiж за П'єра, i головною ïï
метою стає турбота про дiтей. Здається, образ ïï
обмiлiв, усе звелося до рiвня побутових iнтересiв. Дiм, чоловiк, дiти,
родина ось сфера, у якiй тепер крутиться свiт Наташi. Чи не мiлко для
героïнi такого масштабу? Дехто розчарований? Але не я. Все так i
має бути. Тол-стой нагадує кожному, що жiнка завжди
має дбати про головне: про своïх. дiтей i свою родину. У
цьому ïï головне призначення. У цьому i є ïï
вiдданiсть вiтчизнi. I коли прийде час вирiшувати, що для неï
головне, вона нiколи не задумається, i буде завжди поруч iз
чоловiком, тому що для нього вона є опорою, основою життя. I
радiсне свiтло ллється потоком з ïï прекрасних очей,
коли вона слухає П'єра, i вона готова вiрити, що думка
ïï чоловiка то велика думка, яка вiдкриває перед неiо
новий свiт.
Тiльки такою має бути справжня родина, сiм'я так вважав Лев
Толстой. Одна iдея на двох, одна кар'єра на двох. Це певнi
соцiальнi ролi. Життя як театр. I якщо ми красиво зiграємо
своï ролi, то нам варто аплодувати. Чи не так? Наташа приваблива
дiвчинка, чудова свiтська красуня, чарiвна дружина, вiддана мати саме
такою i має бути iдеальна жiнка.