Озеро Байкал

Змiст
Введення
Озеро Байкал
Походження назви
Вiк
Глибина
Байкальська западина
Площа озера
Обсяг
Вода
Органiчний мир
Льодостав на Байкалi
Шторми
Байкальськi вiтри
Клiмат
Екологiя
Збiднiння природи Байкалу
Висновок
Список лiтератури
Введення
Озера й водоймища, часто поєднуванi пiд однiєю назвою
озеровидних водойм, становлять своєрiдну групу водних
об'єктiв, що iстотно вiдрiзняються як вiд рiк, так i вiд морiв.
Якщо в рiках головною причиною руху води є градiєнт сили
ваги, то в озерах — вiтер. Але в рядi випадкiв риси рiчкового
режиму властивi озерам, а озерного — дiлянкам рiк. Так, наприклад,
у багатьох проточних озерах iснують плину, характернi для рiк.
Основна вiдмiннiсть озера вiд моря — вiдсутнiсть безпосереднього
водообмена з океаном. Виключення становлять озера морських узбереж, у
яких водообмен з морем або океаном здiйснюється безупинно або
перiодично.
У режимi озера iстотну роль грають форма й розмiри улоговини. Крiм того,
режим озер тiснiше пов'язаний з географiчними особливостями
навколишньоï суши i ïï водами.
Кожне озеро виникає й розвивається в певнiм географiчному
середовищi й взаємодiє з нею. Водне харчування, коливання
обсягу водноï маси й рiвня, особливостi режиму озер залежать вiд
розмiрiв i географiчних умов ïхнiх басейнiв.
Керiвна роль у формуваннi й розвитку озер належить iнтегруючим
географiчним факторам: рельєфу, клiмату й стоку. У кожному
озеровидном водоймi вiдбуваються фiзичнi, хiмiчнi й бiологiчнi процеси,
сукупна дiя яких визначає його режим. Iнтенсивнiсть i напрямок цих
процесiв у свою чергу визначається впливом географiчних умов, у
яких iснує озеро.
Водна маса озера розташовується в його улоговинi. Ступiнь
заповнення улоговини водою залежить вiд водного балансу озера.
Улоговини озер виникають пiд дiєю рiзних факторiв, що формують
рельєф земноï кори. Воднi маси можуть бути континентального
або океанiчного походження. В останньому випадку утворяться залишковi
(релiктовi) озера.
Для озера характерний уповiльнений водообмен, у результатi якого водна
маса, перебуваючи тривалий час в улоговинi, перетерплює iстотнi
змiни й здобуває особливостi, що значно вiдрiзняють ïï
вiд вступникiв у водойму вод стоку й атмосферних опадiв.
Iншою характерною рисою озер є акумуляцiя в них гнiтючоï
частини вступник у процесi стоку зважених, ваблених наносiв i розчинених
елементiв, продуктiв елолового зносу, а також матерiалу, що
виникає в самому озерi в результатi життєдiяльностi водних
органiзмiв i взаємодiï водноï маси й улоговини.
При тривалому перебуваннi водноï маси в улоговинi в озерi
накопичуються вступники у воду органiчнi й мiнеральнi речовини,
вiдбуваються хiмiчнi реакцiï, розвиваються й вiдмирають воднi
органiзми. У результатi цих явищ вiдбувається круговорот речовин у
водоймi, що полягає в хiмiчному й бiологiчному обмiнi мiж водною
масою й ґрунтом дна, перетворення деякоï частини мiнеральних
елементiв в органiчнi, нагромадженнi останнiх, i часткове вiдновлення
ïх у мiнеральнi. Круговоротом речовин визначаються бiологiчнi, а в
значнiй мiрi, i гiдрохiмiчнi особливостi озер. У зв'язку iз цим роль
бiологiчних факторiв у режимi озеровидних водойм незрiвнянно бiльше, нiж
у режимi рiк i морiв.
Географiчне значення озер проявляється в наступних основних
напрямках:
1. Регулювання стоку.
2. Змiна мiнералiзацiï й сольового ськладу вод, що надiйшли.
3. Вплив на клiмат (особливо на мiкроклiмат) прилягаючого району.
4. Участь у формуваннi рельєфу.
5. Вплив на ґрунтовi води.
6. Утворення нових гiрських порiд з накопичених в озерi вiдкладень. 7.
Створення специфiчних умов для життєдiяльностi органiзмiв.
Озера регулюють стiк рiк, затримуючи у своïх улоговинах порожнi
води й вiддаючи ïх в iншi перiоди. У водах озер вiдбуваються
хiмiчнi й бiологiчнi реакцiï. Однi елементи переходять iз води в
доннi вiдкладення, iншi — навпаки. У рядi озер, головним чином не
мають стоку, у зв'язку з випаром води пiдвищується концентрацiя
солей. Результатом є iстотнi змiни мiнералiзацiï й сольового
ськладу озер.
Завдяки значнiй тепловiй iнерцiï водноï маси великi озера
зм'якшують клiмат прилягаючих районiв, зменшуючи рiчнi й сезоннi
коливання метеорологiчних елементiв.
Форма, розмiри й рельєф дна озерних улоговин iстотно мiняються при
нагромадженнi донних вiдкладень. Заростання озер створює новi
форми рельєфу, рiвниннi або навiть опуклi. Озера й особливо
водоймища часто створюють пiдпiр ґрунтових вод, що викликає
заболочування прилеглих дiлянок суши. У результатi безперервного
нагромадження органiчних i мiнеральних часток в озерах утворяться
потужнi товщi донних вiдкладень. Цi вiдкладення видозмiнюються при
подальшому розвитку водойм i перетвореннi ïх у болота або сушу. За
певних умов вони перетворяться в гiрськi породи органiчного походження
— бiолiти.
Озеро є зовсiм особливим середовищем перебування органiзмiв, однi
йз яких проводять своє життя у водi, iншi в мiру розвитку
переходять на сушу.
Я б хотiла для детального опису взяти саме унiкальне по своïй сутi
озеро — озеро Байкал
Озеро Байкал
Байкал — визначна пам'ятка не тiльки Росiï, а всього миру.
Багатьох людей планети це озеро залучає не тiльки своєю
неповторною красою, але й, насамперед унiкальною чистотою своïх
вод. Байкал має унiкальнi особливостi. Йому немає рiвних у
свiтi за вiком, глибинi, запасам i властивостям прiсноï води,
рiзноманiттю й ендемизму органiчного життя.
Походження назви
У давнiй давнинi народи, що населяють береги Байкалу, кожного по-
своєму йменували озеро. Китайцi в древнiх хронiках iменували його
Бейхай — пiвнiчне море, евенки називали його Ламу
— море, бурят-монголи — Байгаал-Далай —
велика водойма. Походження назви Байкал точно не
встановлений. Найпоширенiшийо версiю, що Байкал — слово
тюркомовне, походить вiд бай — богатий, лантух
— озеро, що значить багате озеро. Першi росiяни
землепроходци Сибiру вживали евенкiйську назву Ламу. Пiсля виходу
загону Курбата Iванова на берег озера росiяни перейшли на бурятську
назву Байгаал. При цьому вони лiнгвiстично пристосували його до
своєï мови — Байкал, замiнивши характерне для бурять
г на бiльше звичне для росiйськоï мови до.
Вiк
Байкал — одне з найдавнiших озер планети, його вiк ученi
визначають в 25 млн. рокiв. Бiльшiсть озер, особливо льодовикового й
старичного походження, живуть 10-15 тис. рокiв, а потiм заповнюються
опадами й зникають iз особи Землi. На Байкалi немає нiяких ознак
старiння, як у багатьох озер миру. Навпаки, дослiдження останнього рокiв
дозволили геофiзикам висловити гiпотезу про те, що Байкал є
океаном, що зароджується. Це пiдтверджується тим, що його
береги розходяться зi швидкiстю до 2 див у рiк, подiбно тому, як
розходяться континенти Африки й Пiвденноï Америки.
Глибина
Серед озер земноï кулi озеро Байкал займає 1 мiсце по
глибинi. На Землi тiльки 6 озер мають глибину бiльше 500 метрiв.
Найбiльша оцiнка глибини в пiвденнiй улоговинi Байкалу — 1423 м, у
середньоï — 1637 м, у пiвнiчноï — 890 м. Для
порiвняння приведу таблицю:
Байкальська западина ледве ширше сучасного озера, але набагато глибше
його. Глибина западини визначається висотою гiр над нею, глибиною
озера й товщиною донних опадiв, що вистилають його дно. Найглибша крапка
корiнноï западини Байкалу лежить приблизно на 5-6 тис. метрiв нижче
рiвня свiтового океану. Корiнь западини розсiкають всю земну кору
й iдуть у верхню мантiю на глибину 50-60 км. Це найглибша улоговина
земноï суши.
Площа озера
По площi Байкал займає 8 мiсце у свiтi серед озер i приблизно
дорiвнює площi такоï краïни, як Бельгiя.