Пигмалион Шоу: героï, задум, символи

П'єса Пигмалион була написана в 1912-1913 роках. У цiй п'єсi
Шоу використав мiф про Пигмалионе, перенесучи його в обстановку
сучасного Лондона. Парадоксалiст не мiг залишити мiф недоторканним. Якщо
ожила Галатея була втiленою покiрнiстю й любов'ю, то Галатея Шоу
пiднiмає бунт проти свого творця: якщо Пигмалион i Галатея
античностi одружилися, то героï Шоу в жодному разi не повиннi
вступати вбрак.
Безпосереднє завдання Шоу, як вiн усiляко намагався пiдкреслити в
передмовi, — пропаганда лiнгвiстики, i в першу чергу фонетики. Але
це тiльки одна зi сторiн цiкавоï, багатогранноï п'єси.
Це в той же час п'єса великого соцiального, демократичного
звучання — п'єса про природну рiвнiсть людей i ïхнiй
класовiй нерiвностi, про талановитiсть людей з народу. Це й психологiчна
драма про любов, що з ряду причин майже перетворюється в
ненависть. I нарештi, це п'єса гуманiстична, що показує, як
дбайливо й обережно потрiбно пiдходити до живiй людинi, як страшний i
неприпустимий холодний експеримент над людиною. Чарiвнiсть i
незвичайнiсть Элизи Дулиттл ми почуваємо вже в перших дiях, коли
вона ще говорить на безглуздому вуличному жаргонi
Пигмалион оповiдає читачевi про те, як мiняється життя людей
завдяки утворенню. Дiючi особи: Элиза Дулиттл, бiдна квiткарка;
ïï батько, смiттяр; полковник Пикеринг; парубок — учений
Генрi Хигинс; миссис Хилл iз дочкою й сином Фредди. Подiï
вiдбуваються Влондоне.
… У лiтнiй вечiр ллє дощ як iз цебра. Люди бiжать до портика
церкви, сподiваючись укритися там вiд дощу. Серед них — лiтня
дама, миссис Хилл i ïï дочка. Син дами, Фредди, бiжить шукати
таксi, але по дорозi натикається на молоду дiвчину, вуличну
квiткарку Элизу Дуллитл. Вiн вибиває з ïï рук кошик з
фiалками. Дiвчина голосно свариться. Якась людина записує
ïï слова в записну книжку. Хтось говорить, що ця людина
— донощик з полiцiï. Пiзнiше з'ясовується, що людина iз
записною книжкою — це Генрi Хингинс, автор Унiверсального алфавiту
Хиггинса. Почувши це, особистiстю Хингинса цiкавиться один з вартих у
церкви — полковник Пикеринг. Вiн дуже давно хотiв познайомитися з
Хингинсом, тому що й сам захоплюється мовознавством. У той же час
дiвчина-квiткарка продовжує журитися iз приводу упалих на землю
квiтiв. Хиггинс кидає в ïï кошик жменя монет i йде з
полковником. Дiвчина щиро рада — по ïï мiрках вона
має тепер величезний стан На наступний ранок Хиггинс
демонструє в себе будинку полковниковi Пикерингу своï
фонографiчнi апаратури. Економка доповiдає, що дуже проста дiвчина
бажає переговорити iз професором. З'являється Элиза Дулиттл.
Вона хоче брати в професора уроки фонетики, тому що ïï вимова
не дозволяє ïй влаштуватися на роботу. Хиггинс хоче
вiдмовитися, але полковник пропонує парi. Якщо Хиггинс зможе за
кiлька мiсяцiв перетворити вуличну квiткарку в герцогиню, то Пикерниг
оплатить повнiстю ïï навчання. Це речення здається
Хиггинсу досить привабливим, i вiн погоджується
Проходить два мiсяцi. Хиггинс приводить Элизу Дулиттл у будинок
своєï матерi. Вiн хоче з'ясувати, чи можна вже вводити
дiвчину у свiтське суспiльство. У гостях у матерi Хиггинса
перебуває сiмейство Хилл, але нiхто не довiдається
квiткарки, що прийшла. Дiвчина спочатку розмовляє, як
великосвiтська ледi, але потiм переходить на вуличний жаргон. Гостi
дивуються, але Хиггинсу вдається згладити ситуацiю: вiн говорить,
що це новий свiтський жаргон. Элиза викликає повний захват
собравшихся.
Ще через кiлька мiсяцiв обоє експериментатора вивозять дiвчину на
великосвiтський прийом. Элиза має там запаморочливий успiх. Таким
чином, Хиггинс виграє парi. Тепер вiн навiть не звертає
увагу на Элизу, чим викликає ïï роздратування. Тiльки
вимова вiдрiзняє вуличну квiткарку вiд герцогинi, але Элиза не
збирається ставати герцогинею. Це Хигинс у своєму науковому
ентузiазмi кричить, що за пiвроку перетворить Элизу в герцогиню.
Експеримент не проходить безкарно: Галатея повстає проти свого
творця з усiєю силою ображеноï й обуреноï душi. Вона
запускає в нього туфлями. Дiвчинi здається, що ïï
життя не має змiсту. Уночi вона збiгає з будинку Хиггинса.
Ранком Хиггинс виявляє, що Элизи нi, намагається знайти
неï за допомогою полiцiï. Без Элизи Хиггинс як без рук: не
може знайти, де лежать його речi, на який день призначити справи. Мати
Хиггинса знає, що можна знайти неï. Дiвчина згодна
повернутися, якщо Хиггинс попросить у неï прощення
Шоу зумiв у своïй п'єсi освiтити питання про соцiальну
нерiвнiсть людей. Утворена Элиза залишається такiй же жебрачцi,
який вона була, коли торгувала квiтами. Додалася тiльки трагiчна
свiдомiсть своєï вбогостi й безмежноï нерiвностi мiж
людьми. Але в пiдсумку Элиза Дулиттл вертається в будинок
Хиггинса, i тепер ïï аж нiяк не вважають дурною дiвчиною, а
цiнують i поважають як особистiсть