Пiвденна Корея: економiка, географiя, полiтичний пристрiй i мiсце в сучаснiй свiтовiй економiцi

С О Д Е Р Ж А Н И Е
Загальна iнформацiя
Фактори росту Пiвденно-Корейськоï економiки
Урядове регулювання
Iмпорт технологiй
Автомобiльна експансiя в краïни колишнього СРСР
Використана лiтература
ЗАГАЛЬНА IНФОРМАЦIЯ
Корея (корейське Чосон) , краïна в Схiднiй Азiï, головним
чином на Корейському пiвостровi й прилягаючих островах. Площа 220,8 тис.
км. кв. Населення понад 60 млн. чоловiк. 99% корейцi. Офiцiйна мова
— корейський. Бiльшiсть вiруючих — буддистiв, незначна
частина — християни. Пiвнiчну частину материка займає
Корейська Народно — Демократична Республiка, Пiвденна частина
пiвострова — т. зв. Корейська Республiка (Пiвденна Корея) .
Основна частина Кореï зайнята горами (висотою до 1915 метрiв
— гора Чирисан) ; на Заходi — горбкуватi рiвнини. Схiдний
берег крутий, слабко розчленований; на Заходi й Пiвднi — сильно
порiзаний. Клiмат мусонний; опадiв 900- 1500 мм у рiк. Рiки багатоводнi.
Змiшанi широколиственние й (на Пiвднi) вiчнозеленi субтропiчнi лiси.
Рiвнини обробленi (рис, соя, бавовник) . Родовища вольфраму, графiту,
магнезиту.
На початку н. е. зложилося 3 раннефеодальних корейськi держави —
Пекче, Силла й Когуре. У кiнцi 10 столiття Корейський пiвострiв був
об'єднаний пiд владою держави Корi. У кiнцi 16 столiття Корейський
народ вiдбив 2 вторгнення японських феодалiв. В 1976 Японiя, а потiм ряд
iнших капiталiстичних держав нав'язали Кореï нерiвноправнi
договори. Пiсля росiйсько-японськоï вiйни 1904-05 Японiя встановила
протекторат над Кореєю й в 1910 анексувала ïï,
перетворивши в колонiю. На початку 30-х рокiв нацiонально-визвольна
боротьба прийняла форму партизанського руху проти японських окупантiв.
Розгром японського iмперiалiзму в 2-й свiтовiй вiйнi, у якому вирiшальну
роль зiграв СРСР, поклав кiнець японському пануванню в Кореï;
увiнчалася успiхом тривала боротьба корейських патрiотiв. Пiсля 2-й
свiтовi вiйни в Пiвнiчнiй Кореï розгорнулася народно-демократична
революцiя. Створенi в Пiвнiчнiй Кореï органи новоï
демократичноï влади — народнi комiтети провели пiд
керiвництвом Трудовоï партiï (створеноï в 1945 роцi) в
1946 корiннi демократичнi перетворення: земельну реформу, нацiоналiзацiю
промисловостi й iн.
У Пiвденнiй Кореï, де з осенi 1945 функцiонувала американська
вiйськова адмiнiстрацiя, реакцiйнi сили за пiдтримкою американськоï
вiйськовоï влади придушували демократичний рух i встали на шлях
розколу краïни. У цих умовах у вереснi 1948 Верховнi народнi збори,
вибране абсолютною бiльшiстю населення як Пiвнiчноï, так i
Пiвденноï Кореï, виробивши конституцiю, проголосило створення
Корейськоï Народно — Демократичноï Республiки (КНДР) .
Пiвденна Корея. Площа 98,5 тис. км. кв. Населення понад 42 млн. чоловiк.
9 адмiнiстративних одиниць — провiнцiй, мiста Сеул i Пусан
видiленi в окремi адмiнiстративнi одиницi. Головне мiсто — Сеул.
Iз заходу пiвострiв обмивається Жовтим морем, зi сходу Японським
морем, з пiвдня Корейською протокою й протокою Чеджу. Пiвденно-
Корейський режим, що виражає iнтереси великоï буржуазiï
й помiщикiв i залежний вiд США, вiдхиляє конструктивнi речення
уряду КНДР по мирному об'єднанню краïни, виступає за
збереження присутностi американських вiйськ у Пiвденнiй Кореï.
Економiка залежить вiд iноземного, головним чином японського й
американського капiталу. Здiйснюються мiлiтаризацiя й iндустрiалiзацiя;
випереджальними темпами розвиваються експортнi галузi й важка
промисловiсть. Частка промисловостi у ВНП 40%, частка с/г 28%. Видобуток
вугiлля (23 млн. т.) , залiзних, свинцево-цинкових руд. Виробництво
електроенергiï (40 млрд. кВт. ч.) Металургiя; машинобудування
(автомобiльне, електротехнiка, радiоелектронiка, суднобудування) ,
нафтопереробна й хiмiчна промисловiсть. Текстильна й харчова
промисловiсть. Основна галузь сiльського господарства рослинництво.
Обробляється понад 23% територiй, з яких 1/3 зрошується.
Переважають зерновi (валовий збiр рису 6,1 млн. т., пшеницi i ячменя 1,9
млн. т.) i бобовi. Вирощують бавовник, тютюн, рами, коноплi;
плодiвництво, огородничество. Довжина залiзниць 7 тис. км. Морськi
порти: Пусан, Ульсан, Инчхон (Чемульпо) . Експорт виробiв легкоï
промисловостi, судiв, автомашин i iн. Головнi зовнiшньоторговельнi
партнери, Японiя й США. Грошова одиниця — вона.
ФАКТОРИ РОСТУ ПIВДЕННО-КОРЕЙСЬКОÏ ЕКОНОМIКИ
Протягом трьох останнiх десятилiть людство мало можливiсть спостерiгати
за деякими краïнами, що розвиваються, що демонстрували миру
економiчнi чудеса. Звичайно ж, мова йде про молодi найбiльш
розвинених державах, якi в 60-70 гг. видiлилися й вiдокремилися в окрему
групу, що одержала назву Новi iндустрiальнi краïни(Nеw
industriаlizing cоuntriеs) . Ця група постiйно поповнюється, i в
цей час у неï входять бiля пiвтора десяткiв краïн i територiй.
Мiцне мiсце серед них займає Пiвденна Корея.
Про швидкий економiчний рiст Республiки Корея говорилося чимало. Цю
iсторiю успiху зв'язують iз високими темпами росту ВНП, якi
ськлали 8,6% у перiод з 1962-1988г i перетворенням краïни iз
традицiйно сiльськогосподарськоï в цiлком iндустрiальну, серед
досягнень якоï рiвень ВНП на душу населення бiльше 5000$ i 13 мiсце
в спиську провiдних торговельних держав миру.
На стрiмке зростання економiки Пiвденноï Кореï робили й
впливають всiлякi фактори — об'єктивнi й суб'єктивнi,
економiчнi й полiтичнi, внутрiшнi й зовнiшнi, такi як: —
орiєнтована на експорт, на взаємодiю iз зовнiшнiм миром
стратегiя розвитку; — сприятливий мiжнародний економiчний клiмат
60-х першоï половини 70-х рокiв, що полегшив доступ до зовнiшнiх
джерел ресурсiв; — сильне й ефективне керiвництво в особi
авторитарних урядiв, що вiдклали демократичнi й полiтичнi перетворення
на користь економiчного розвитку; — вiдносно малi витрати на змiст
вiйськово-промислового комплексу ( 2-3% проти 60-70% пiвнiчно-корейських
витрат) ; — залучення iноземних капiталовкладень — як
фiнансових, так i технологiчних: промислове встаткування й knоw
hоw; -етнiчна й культурна однорiднiсть, а також конфуцианськая
традицiя, особливу цiннiсть придающая працьовитостi, утворенню,
життєвому успiху й вiдданостi своïх нацiй.
Цi й багато iнших факторiв багато в чому визначили швидкi темпи розвитку економiки Республiки Корея.
На жаль, питання, що стосуються економiчного розвитку Пiвденноï
Кореï в цей час недостатно широко освiтленi в Росiï. Через
вiдсутнiсть сучасних статистичних даних у роботi фiгурують цифровi данi
до 1994р. Але, незважаючи на те, що цифри трохи застарiли, наявна в
нашiй краïнi iнформацiя досить правдиво вiдбиває положення
справ у Пiвденнiй Кореï.
Про факторiв економiчного розвитку Пiвденноï Кореï можна
говорити багато й докладно, однак у своïй роботi менi хотiлося б
зупинитися на ролi держави, експортнiй полiтицi й запозиченим
технологiям (як промислового встаткування, так i knоw hоw) у розвитку
економiки Республiки Корея.
Що стосується фактора експортноï полiтики, то було б
справедливо вважати його найбiльш вагомим фактором, що служив рушiйною
силою росту корейськоï економiки.
Про роль держави тому що цей фактор є одним з визначальних
факторiв швидкого темпу розвитку економiки Кореï. Що
стосується ролi запозичених технологiй, те цей фактор не був
визначальноï, однак звертання до закордонних технологiй з'явилося
природним наслiдком експортноï моделi розвитку економiки
Кореï, тому не можна не оцiнити роль цього фактора у формуваннi
сучасноï економiки Кореï й прилученнi краïни до свiтових
досягнень НТР. Також цей фактор недостатньо широко освiтлений у
росiйськiй лiтературi в порiвняннi з iншими факторами, але проте на мiй
погляд вiн становить iнтерес для вивчення, а може бути й часткового
застосування (природно в адаптованому до мiсцевих умов видi) у
Росiï.
УРЯДОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Одним з факторiв, що пояснюють стрiмке зростання економiки
Пiвденноï Кореï, з'явилося сильне й ефективне керiвництво в
особi авторитарних урядiв, що вiдклали демократичнi й полiтичнi
перетворення на користь економiчного розвитку.
Уряд приймав новi закони й ретельно переглядав уже iснуючi, а також
приймалася безлiч мiр полiтичного характеру з метою збiльшення
нагромаджень, розширення експорту, сприяння вкладенню як нацiонального,
так i iноземноï частки капiталу, залучення iнвестицiй i технологiй
з-за кордону. Уряд зробив максимум можливого для створення
соцiальноï iнфраструктури: дороги, дамби, порти, залiзницi й школи.
До уряду часто зверталися iз проханнями взяти на себе ризик, пов'язаний
з iнвестицiйною дiяльнiстю приватних пiдприємцiв, надаючи
гарантiï по зовнiшнiх позиках, використовуваним для покриття витрат
на великомасштабнi проекти.
Очевидно, що в сучасних умовах високорозвиненого подiлу працi в основi
будь-яких регулюючих мiр лежить грошовий обiг. У Кореï досягненню
фiнансово-грошовоï збалансованостi придiлялася першочергова увага.
Навiть у роки значних господарських труднощiв грошовий обiг, iнфляцiя,
дефiцитнiсть державного бюджету не виходили з пiд контролю держави.
Центральну роль у цьому грала державна монополiя в кредитно-фiнансовiй
системi. Iнший важливий напрямок державного регулювання Пiвденноï
Кореï пролягає у валютнiй сферi. У рiзних варiантах примуса
до того, щоб тримати iноземну валюту на спецiальних рахунках у ЦБ,
дiє в Кореï з 1949 року. Концентрацiя фiнансових i валютних
ресурсiв у руках держави впливало на формування основних пропорцiй
суспiльного виробництва. При цьому основна ставка робилася на всiляке
заохочення експорту. Держава використовувала субсидування нацiональних
експортерiв, яким пре- доставлялися банкiвськi пiльги. По самих
ськромних оцiнках тiльки в 70-е роки вони щорiчно поглинали не менш 1/10
ВНП.
Державнi кредити такого роду становили:
15% вiд ВНП — 1962-1966гг.
39% вiд ВНП — 1932-1936гг.
46% вiд ВНП — 1977-1981гг.
При цьому потрiбно вiдзначити, що кредити концентрувалися в потенцiйно
найбiльш ефективних сферах економiки. Також здiйснювався контроль за
ефективнiстю застосування кредитiв.
Висока активнiсть державного регулювання з великою виразнiстю
виявляється у формуваннi галузевих пропорцiй. Наприклад, при
проведеннi аграрноï реформи найважливiшою ськладовою частиною стало
примусове дроблення великих земельних надiлiв на бiльше дрiбнi —
мiра, неможлива без прямого активного втручання гос-ва. У цьому зв'язку
варто послатися на програму цiльового розвитку. Починаючи з 70-х
рокiв спецiальними законами видiлялися 7 галузей першочерговоï
уваги: — машинобудування -електронiка — текстильна
промисловiсть — чорна металургiя — кольорова металургiя -
нафтохiмiя — кораблебудування Цим галузям виявлялася явна перевага
в постачаннi ресурсами, вони користувалися переважними податками й iн.
пiльгами. Одночасна держава тверда регулювало конкуренцiю в прiоритетних
галузях, примушуючи до об'єднання приватнi компанiï або до
вiдходу з даного ринку. Держава нерiдко йшла на пряму компенсацiю
збиткiв вибраних експортерiв. Особливо варто вiдзначити, що
пiльги, надаванi гос-вом, привели до утворення високомонополизированной
виробничоï, особливо експортноï структури. У першоï
порожно — провинi 80-х рокiв частка 30 найбiльших
пiвденнокорейських конгломератiв в обробнiй промисловостi досягла 1/3, а
в експортi перевищила 1/2.
Бачачи сильний вплив гос-ва на економiку Пiвденноï Кореï
виникає питання: чи можна розглядати корейськi приватнi фiрми як
самостiйнi одиницi. Це питання можна поста- вити на пiдставi наступних
факторiв:
1. висока залежнiсть дiяльностi приватного сектора вiд залучення
позикових засобiв.
2. пiд контролем гос-ва перебуває якiсть продукцiï в
найважливiших експортних галузях. Гос-У домагалося, щоб цiни на
товари, iмпорт яких заборонявся або обмежувався не перевищували
умовно середньосвiтовi.
3. щомiсяця проводилися наради з питань експорту пiд керiвництвом
президента краïни, на яких установлювалися орiєнтовно
експортнi завдання великим конгломератам.
4. гос-у жорстко контролювало робочий рух, що позбавило
пiдприємцiв вiд яких-небудь серйозних проблем крiм капiтал-
праця.
Не менш жорстко гос-в у Пiвденнiй Кореï контролює iноземний
капiтал. Важливо вiдзначити, що прямi iноземнi капiталовкладення з 1967-
1986гг. становлять менш 2% вiд сукупних валових iнвестицiй. Пiвденна
Корея прагне залучити не всякi iноземнi iнвестицiï, а тiльки тi,
якi вписуються в загальну стратегiю ïï розвитку. Тому не менш
2/3 iноземних капiталовкладень концентруються в таких прiоритетних
галузях, як хiмiя, машинобудування й електронiка.
У такий спосiб ми маємо тристороннiй альянс: держава-
мiсцевий капiтал — iноземний капiтал. Але при безсумнiвному
дотриманнi iнтересiв всiх трьох сторiн, гос-у є єдиним
повнiстю самостiйним учасником, рiшення якого обов'язковi для всiх
iнших. Також заслугою гос-ва є централiзоване планування з
використанням середньо — i довгострокових планiв i цiльових
програм, iз установленням часом конкретних виробничих завдань i строкiв
ïхнього виконання, зi строгою системою контролю господарськоï
дiяльностi й безжалiсним економiчним знищенням невдах. У сутностi
економiка Пiвденноï Кореï представляє найбiльш
гармонiчне сполучення планового й ринкового способiв ведення
господарств.
Якщо дуже коротко говорити, то саме формування й умiле використання
такого механiзму й дозволило Пiвденнiй Кореï у вiдносно стислий
термiн перебороти бар'єр слаборазвитости й зайняти гiдне мiсце у
свiтовiй цивiлiзацiï.
IМПОРТ ТЕХНОЛОГIЙ
Поряд iз залученням iноземних iнвестицiй, починаючи з 80-х рокiв
економiчна полiтика Пiвденноï Кореï була спрямована на
залучення з-за кордону сучасних технологiй. хоча в силу рiзних причин
обсяги запозичень в областi технологiй були не настiльки значними, як у
сферах позикових засобiв i прямих капiталовкладень, ïï роль у
перекладi пiвденнокорейськоï економiки на сучаснi рейки й у
прилученнi краïни до досягнень НТР була проте досить висока.
Для широкого впровадження сучасних технологiчних процесiв необхiдно було
й здобувати вiдповiдну технiку.
Серед закуповуваноï технiки, безпосередньо не пов'язаноï з
виробничими процесами, що переважає мiсце займали транспортне
встаткування й рухомий ськлад, електроприлади й апаратура. За умовами
контрактiв подiбного роду, що мiстяться, поставки фiнансувалися
кредитами з розрахунку 3% рiчних з по — гасiнням заборгованостi в
трирiчний строк.
Крiм зазначеного Пiвденна Корея була змушена здобувати й машинне
встаткування, безпосередньо використовуване у виробничих процесах. Як
правило, закупiвлi верстатiв i агрегатiв супроводжувалися придбанням
прав на використання технологiчних процесiв. Потреба в них збiльшувалася
з кожним роком. Вiдповiдно росли й вiдрахування на оплату як самоï
технiки, так i технологiï knоw Ноw. Усього за 1962-1982гг.
мiж Пiвденною Кореєю й розвиненими капiталiстичними краïнами
була зафiксована 2281 угода на придбання технiчних nоw Ноw на
загальну суму 681 млн. $, що ськлало 47,7% суми прямих iнвестицiй за той
же перiод.
Левова частина угод, пов'язаних iз придбанням виробничого встаткування й
пов'язаних з ним knоw Ноw, полягало з японськими бiзнесменами
(56,4%) , хоча до спiвробiтництва з пiвденнокорейськими фiрмами на цьому
поприщi вони приступилися на 4 го — так пiзнiше чим американськi
та iншi дiловi кола.
Домiнуючоï була й питома вага Японiï в сумах
пiвденнокорейських вiдрахувань за використовувану технiку й
технологiï. Усього за 10 рокiв ( 1967-1977) японськi
пiдприємцi одержали 52 млн. $ (59%) , тодi як за 15-лiтнiй строк (
1962-1977) Америцi й Захiднiй Нiмеччинi дiсталося вiдповiдно 24.3 млн.
$(27.7%) i 4.4 млн. $(5%) . 1975р. 64.1% всiх вiдрахувань за
використання iноземноï технiки й технологiй падало на частку США i
Японiï 4796 i 7074 млн. $. Вiдзначаючи винятково високий ступiнь
залежностi вiд цих двох краïн, пiвденнокорейська асоцiацiя
Зовнiшньоï торгiвлi 17 липня 1976р. виступила iз закликом негайно
диверсифицировать джерела, з яких запозичаться й впроваджуються технiка
й технологiï. Однак спонукальним мотивом цього заклику служили не
тiльки кiлькiснi розрахунки.
По оцiнках Нацiонального Iнституту Науки й технiки виходило, що тiльки
30% knоw Ноw(запозичених i США й краïн Захiдноï
Європи) можна було вiднести до передових технологiчних процесiв, а
що залишилися 70%( щовпроваджувалися за посередництвом Японiï)
оцiнювалися як вiдсталi й застарiлi.
Пiсля проведеного дослiдження в Пiвденнiй Кореï був створений
Консультацiйний Центр по залученню технологiï, що давав (при
консультацiï iноземних фахiвцiв) випереди тельние оцiнки knоw
Ноw, намiчених до впровадження, з метою усунення негативних
факторiв.
У свiтлi викладених даних хотiлося б вiдзначити й те, що бували випадки
(причому, далеко не одиничнi) , коли японськi фiрми продавали яке-небудь
устаткування за спекулятивними цiнами при тiм, що продукцiя, що
випуськається на цьому встаткуваннi, не вiдповiдала прийнятим
стандартам.
Про подiбний рiд казусах пiвденнокорейська преса повiдомляла
неодноразово, i, видимо, аж нiяк не випадково в серединi 70-х рокiв
сеульськие влади прийняли ряд мiр, спрямованих на диверсифiкованiсть
джерел не тiльки позик, але й технiчноï допомоги.
Однак, на практицi вiдбулася диверсифiкованiсть не джерел позик, а
диверсифiкованiсть технологiчних процесiв у сферi розподiлi по окремих
галузях пiвденнокорейськоï промисловостi.
Розглянувши в цiлому положення iз запозиченням ззовнi сучасноï
технологiï на тривалому вiдрiзку часу, простежимо тепер динамiку
цього процесу.
Запозичення iноземноï технiки й технологiï розпадається
на три перiоди. Протягом першого перiоду ( 1962-1966) число угод i
ïхня вартiсть виражалася мiнiмальними величинами. Це пояснювалося з
одного боку, обмеженiстю за — дач, а з iншого боку —
нестабiльнiстю полiтичноï обстановки в Пiвденнiй Кореï й
почасти, що виникає звiдси невiр'ям, дiлових кiл з розвинених
капiталiстичних краïн, що ïхнє встаткування й
технологiï потраплять у надiйнi руки. Пiд час другого перiоду
Пiвденна Корея по-справжньому приступилася до реалiзацiï програми
iндустрiалiзацiï. Створення абсолютно нових для краïни галузей
виробництва обумовило рiзке зростання потреб у сучаснiй технологiï,
що привело до рясного припливу закордонних knоw Ноw.
Протягом другого перiоду спостерiгається швидкий рiст як числа
укладених угод (в 9,6 рази) , так i сум корейських вiдрахувань за
запозичену технiку й технологiю (в 35,5 рази) . Очевидна перевага
другоï з названих цифр є свiдченням того, що в Пiвденну Корею
стали надходити ськладна технiка й дорога технологiя.
Характернi риси третього перiоду ( 1977-1988) визначаються переходом до
новоï стадiï iндустрiалiзацiï, основнi завдання
якоï зводилися до того, щоб здiйснити поступовий перехiд вiд
виробництва трудомiсткого до виробництва капiталомiсткому й техноемкому.
Виконання кардинальних завдань завершальноï стадiï
iндустрiалiзацiï впиралося в проблему запозичення й впровадження
новiтньоï технiки й передовоï технологiï.
У квiтнi 1979 року корейськi влади внесли черговi виправлення в правила
залучення iноземноï технологiï й здiйснили в такий спосiб
другу фазу лiбералiзацiï.
Новi правила забороняли покупку технологiй: 1. якщо контракти
передбачалося всього лише просте використання зразкiв, фабричних марок i
торговельних знакiв; 2. якщо контракти мали на увазi тiльки продаж
сировинних матерiалiв або окремих компонентiв, деталей i вузлiв для
передбачуваноï продукцiï 3. якщо контракт мiстив несправедливе
й обмежувальнi умови щодо експорту намiчуваних до випуську виробiв; 4.
якщо контрактом пропонувалася технологiя застарiла, недоськонала, або з
якими-небудь вiдхиленнями вiд норми; 5. якщо контракти торкалися
особливоï технологiï, якi, по визначенню мiнiстра по справах
науки й технiки, служило iнтересам незалежного розвитку; 6. якщо
мiнiстр економiчного планування не вважав за можливе визнати тi або iншi
контракти життєво необхiдними.
Як вiдзначалося вище, за переглянутими правилами влади могли без
коливання вiдкинути заявку, якщо пропонованим контрактом передбачалося
лише просте використання пiвденнокорейськими фiрмами iноземних
торговельних марок i фабричних знакiв. Спонукальним мотивом для
корейських бiзнесменiв служила в цьому випадку тяга мiсцевих споживачiв
до придбання товарiв iз закордонною фабричною маркою, оськiльки якiсть
виробiв, що випуськаються для реалiзацiï на внутрiшньому ринку,
залишало бажати кращого. Крiм того, пiвденнокорейськi фiрми намагалися
таким шляхом розширити своï зовнiшнi ринки, збуваючи на них
вiтчизнянi вироби, прикрашенi якою-небудь прославленою iноземною маркою.
Влади як i тепер осудливо ставилися до подiбного до непатрiотичностi
споживачiв i не зовсiм чистим устремлiнням бiзнесменiв. В 1978р. у
Кореï було зареєстровано всього лише близько 15 фiрм, якi
використовували закордоннi торговельнi марки.
Цiлком, можливо, що правила, що стосуються iноземних фабричних знакiв,
неухильно проводилися б у життя, якби не двi обставини, зв'язаних зi
спортом: черговi азiатськi iгри 1986 року й Олiмпiада 1988 року.
Смакуючи величезний наплив закордонних гостей, влади моментально
послабили заборона на використання закордонних фабричних знакiв. Як
наслiдок цього число фiрм, що користуються iноземними торговельними
марками за перiод з 1978 по 1983 рiк збiльшилося в 32,3 рази. Також
помiтно зрiс приплив ультрасучасноï технологiï в електронну
промисловiсть i машинобудування. Протягом 1982 року кiлькiсть угод по
передачi електронних технологiй пiвденнокорейським фiрмам перевищило
рiвень 1981 року на 28,7%.
Поступовий уряд робило все бiльшу ставку на залучення самих доконаних
технологiй. Президент наполягав на тому, щоб всi приватнi фiрми в
обов'язковому порядку обмiнювалися наявними в ïхньому розпорядженнi
закордонними технологiями. У свою чергу Мiнiстерство торгiвлi й
промисловостi оголосило, що воно буде заохочувати впровадження дрiбними
й середнiми фiрмами нових закордонних технологiй. Система заохочення
набула чинностi з 1984 року й у першу чергу поширилася на фiрми, зайнятi
випуськом електронних виробiв. Був створений фонд фiнансовоï й
технiчноï допомоги пiдприємствам, якi наважаться розгортати
дiяльнiсть на престиж — ном, але поки незвiданому поприщi
електронiки. В 1988 роцi сума фонду становила 400 мiльйонiв доларiв. З
12 серпня 1983 року Мiнiстерство фiнансiв поставило за обов'язок банкам
iнтенсивно пiдтримувати приватнi фiрми, якi звернуться за позиками з
метою впровадження iноземних технологiй. Спецiальнi позики пiдтримки
надавалися на п'ятирiчний строк, при дворiчному пiльговому перiодi, з
розрахунку 10% рiчних.
У свiтлi викладених даних, доцiльно видiлити черговий, четвертий перiод,
що характеризується помiтним креном убiк США й провiдних
краïн Захiдноï Європи в областi запозичення технологiй.
Подiбний крен можна пояснити тим, що США й Захiдна Європа, не
бачачи в Пiвденнiй Кореï потенцiйного конкурента, поставляли
найсучаснiшi технологiï. Тодi як Японiя, стурбована швидкими
темпами розвитку сусiда, поставляла в Корею далеко не найсучаснiшi
технологiï.
Досить численнi угоди по передачi knоw Ноw в 1983 роцi дiлилися
на 3 категорiï. Завдання угод першоï категорiï:
освоïти за допомогою закордонноï технологiï випуськ якого-
небудь виду продукцiï, що не изготовлялись ранiше в Кореï, з
метою монополiзувати ïхнє виробництво й збут на внутрiшньому
ринку.
Другу категорiю становлять угоди, у яких корейськi фiрми ставили перед
собою завдання, пов'язанi з розширенням експорту, — освоïти
власний випуськ нових високоякiсних виробiв i вийти з ними на зовнiшнiй
ринок.
Угоди третьоï категорiï, у яких з корейськоï сторони
брали участь лише найбiльшi фiрми, переслiдувалася мета пiдняти окремi
галузi вiтчизняноï промисловостi на якiсно новий щабель. Прикладом
такоï угоди може служити технiчна угода мiж корейською фiрмою
Sumsung, американською компанiєю Micrоn tеcнnоlоgy,
i з японською корпорацiєю Sнаrр. За умовами угоди корейська
сторона заручилася правом експортувати в США кристалики для
запам'ятовувальних пристроïв. Для цього недалеко вiд Сеула був
побудований завод для виготовлення напiвпровiдникiв. За першi п'ять
рокiв експлуатацiï заводу сума експорту ськлала 650 мiльйонiв
доларiв. Зачувши, що справа, почата цiєю фiрмою приносить
величезний прибуток до виробництва напiвпровiдникiв пiдключилися такi
фiрми, як Dаеwоо i Gоld Stаr.
Можна послатися й на пiвденнокорейське суднобудування. Запозичаючи
технологiï (по початку з Японiï, а потiм з Англiï,
Францiï, Норвегiï й Голландiï) , Пiвденна Корея по обсязi
одержуваних замовлень на судна вийшла на друге мiсце у свiтi.
Оснащення пiвденнокорейськоï промисловостi новими видами
встаткування вiдбувалося по рiзних каналах. Промислове встаткування
надходило й по лiнiï комерцiйних позик, але аж нiяк не завжди разом
з ними надавалася технологiчна допомога, тому турбота про пiдготовку
вiдповiдних технiчних кадрiв лягала на плечi корейцiв.
Iнша картина ськладалася при передачi knоw Ноw. У вiдповiднiсть
iз технiчними угодами закордонна фiрма брала на себе зобов'язання або
направляти в Пiвденну Корею технiчних консультантiв, або пiдготувати
мiсцевих фахiвцiв. У пiдготовцi мiсцевих кадрiв i ськладалася особлива
цiннiсть закордонноï технологiчноï допомоги, за умови, якщо
вона перебувала на рiвнi останнiх досягнень НТР.
Як вiдзначалося вище, що по сумарнiй вартостi запозичення технологiй не
йшло нi в яке порiвняння нi iз прямими iнвестицiями, нi тим бiльше з
комерцiйними позиками. Однак, уступаючи ïм у зазначеному планi,
iноземна технологiчна допомога в багатьох випадках приносила бiльше
позитивнi результати, а iнодi й бiльше швидку вiддачу, нiж комерцiйнi
позики й прямi iнвестицiï. От чому останнiм часом Пiвденна Корея
стала придiляти пiдвищену увагу запозиченню передовоï
технологiï й залученню в змiшанi пiдприємства прямих
iнвестицiй, якщо iноземнi капiталовкладення обiцяють ïй пiдвищення
технiчного рiвня вiтчизняноï промисловостi.
АВТОМОБОЛЬНАЯ ЕКСПАНСIЯ В КРАÏНИ КОЛИШНЬОГО СРСР
В останнi п'ять рокiв автомобiльна промисловiсть Пiвденноï
Кореï в особi трьох китiв: Kiа, Dаеwоо й Нyundаi перейшла вiд
виробництва застарiлих європейських i Японських моделей до власних
сучасних розробок, що успiшно конкурують на свiтовому ринку. Корейськi
машини вiдрiзняє в першу чергу дешевина поряд з передовою
технологiєю й гарною якiстю. Одним з основних ринкiв збуту для
корейських машин в останнi 3 роки стали краïни колишнього СРСР. У
них уже створена безлiч сервiсних центрiв для технiчноï пiдтримки
продаваних машин, мережа дилерiв i автосалонiв, агресивна рекламна
полiтика — все це привело до сплеську продажiв на новому
перспективному ринку. Але цим усе не обмежується!
Ведуться переговори з найбiльшими автовиробниками Росiï про
ськладання корейських автомобiлiв на ïхнiх площах i частковiй
комплектацiï мiсцевими запасними частинами.
В областi переговорiв, як не дивно, самим згiдливим виявився Узбекистан:
Коли лiтак заходить на посадку, з повiтря чiтко видно жовтогарячi
заводськi корпуси з рiвними рядами автомобiлiв, що вишикувалися перед
ними, неможливо не помiтити на тлi фруктових садiв, бавовняних посадок i
глиняних дувалов. А вийшовши з будинку аеропорту, начебто
виявляєшся в Пiвденнiй Кореï: вся площа заповнена
автомобiлями Dаеwоо. Мiкроавтобусики Dаmаs i маляти Ticо, невеликi
седани Nеxiа/Ciеlо, машини покрупнее — Еsреrо, автомобiлi
представницького класу Рrincе й Suреr Sаlооn, бiльшi автобуси BS…
I лише зрiдка зустрiчаються Жигулi й Моськвичi, якi й нагадують про те,
що це не Корея, а Узбекистан.
В 1993 роцi було створено СП за участю фiрми Dаеwоо Mоtоr Cо й уряду
Узбекистану. В Асаке, поруч iз Андижаном, у найкоротший термiн на
виробничих площах тракторного заводу (вiд якого залишилися лише корпуси)
був побудований i обладнаний новiтнiми технологiями завод з виробництва
легкових автомобiлiв Уз-Деу. 25 березня 1996 року з конвеєра
зiйшли першi автомобiлi. З виходом на проектну потужнiсть 200 000
автомобiлiв у рiк повинен себе повнiстю окупити. На заводi випуськаються
всi новiтнi моделi Dаеwоо, причому бiльшiсть комплектуючих мiсцевих
виробництв. Бiльша частина машин поставляється в Росiю. Цi машини
в середньому дешевше своïх чисто корейських побратимiв на 1500-
2000$, що є вагомим чинником у боротьбi за автомобiльний ринок
Росiï.
  ВИКОРИСТАНА ЛIТЕРАТУРА
1. В. И. Шипаева Пiвденна Корея в системi свiтового капiталiстичного
господарства, Мир, Моськва, 1994; 2. С. В. Жукiв Роль держави
в створеннiпiвденнокорейського чуда — стаття з
журналуЕкономiст.
2. Дак Ву НамДосвiд економiчного розвитку Республiки Корея в умовах
ринковоï системи, 1993.
3. Економiко-географiчна енциклопедiя. изд. Палей, 1995.
4. Ку Бон ХоЕкономiка Кореï: структурне врегулювання з метою
економiчного росту — стаття з журналу Коммерсантъ, 1991р.
5. Кобицкий Д. Н.Корея: сьогоднi й завтра, изд. Росiйський
друкар, Моськва, 1994.
6. ЖурналАвторевю N20 1996 — стаття.
7. Iванов В. К.Корейський пiвострiв, изд. Юнацтва, Мiнськ, 1993.