Сто тисяч аргументiв проти бездушшя

Твiр по драмi И. Карпенка-Карого Сто тисяч . Творчiсть Карпенка-Карого
— це набагато бiльше, нiж проста комедiя. Це не розважальнi
добутки, а добутку повчальнi, глибокi й не простi. Драматург не просто
намагається зобразити певнi соцiальнi явища, а й дати ïм
пояснення, проаналiзувати, детально дослiджувати. Соцiально-психологiчна
комедiя — дуже складний жанр, тому що все це не смiшно, це
серйозно, тому й вимагає неймовiрноï вiдповiдальностi з боку
автора. Розсмiшити — не вiдповiдально, дати оцiнку, навчити,
проаналiзувати — вiдповiдально.
Гарасим Калитка, головний герой драми Сто тисяч, персонаж простий i
непростий разом з тим. I твiр про нього — i простоï, i
непросте разом з тим. Фiнальний епiзод комедiï — спроба
самогубства Гарасима. Але все-таки це комедiя… Це певним чином
спантеличує читача: комедiя — це ж повинне бути смiшно,
звiдки смерть, яка може бути смерть, якщо це комедiя. Насправдi ж у
добутку двiчi зображується смерть. Тiльки неуважний читач може
цього не помiтити! Спочатку — смерть духовна, а вже потiм —
як логiчне завершення, нехай гiрке, але логiчне, смерть фiзична, точнiше
спроба самогубства. Духовна смерть вражає, звичайно, бiльше, тому
що це вже аж нiяк не смiшно. Тому комедiя Сто тисяч — комедiя
умовно тiльки за формою, насправдi ж — трагiкомедiя, а в глибинi
— так теперiшня трагедiя людського духу, трагедiя пiдмiни
цiнностей
Хочеться бачити однозначний негативний образ. Т.е. от вiн, чоловiк, що
втратив людську подобу в бажаннi збагачення, поганий — так, його
треба покарати, його треба покарати… Але всi не так просто. Не так
все просто в добутку, тому що не так все просто в життi. Тим трагичнее
здається внутрiшнiй розлад. Хто бачить його внутрiшнiй розлад?
Читач, звичайно, автор, але, на жаль, не головний герой: вiн
почуває себе гармонiйно в цьому положеннi. I це теж трагедiя. Ще
трагичнее представляється внутрiшнiй розлад через монолог
головного героя про землю. Ох, земелька, свята земелька — Божа ти
доня! — говорить Калитка. Не це чи найтрагiчнiший епiзод добутку.
Можна й не цитувати. Але от яка рiч: говорять, у цiєï людини
не залишилося нiчого святого. Але прочитаємо ще раз — земля
дiйсно адже свята. Скiльки лiтературних персонажiв, скiльки реальних
людей що бачать, що зауважують чи ледве не найголовнiшу цiннiсть у
землi. Земля — святе, але вона стає засобом, способом
iснування. I цi дивнi мутацiï людського духу, що так недалеко,
здавалося б, вiд не скривлених iдеалiв. Тим страшнее й трагичнее. Сто
тисяч — твiр не про грошi, не про погану людину, а про смерть i
безпораднiсть. Т. е. про смертi через бездушшя. Це красномовно доведено
в останнiй сценi: Краще смерть, чим така втрата! — Калитчини
слова. Чи можна сказати, що герой не розумiє теперiшньоï
цiнностi життя? Нi, вiн чудово, як говорять, розумiє: для нього
життя стало процесом нагромадження грошей. У цьому мету й змiст. Його
мета й змiст. Якщо сенс життя втрачений, то краще смерть. Iз цим важко
не погодитися. Але питання — у чому змiст
Дивно й гiрко спостерiгати за внутрiшнiми перетвореннями Калитки. Вiн
одночасно й смешен у своєму бездушшi, i трагичен. Начебто щось
зламалося в людинi. Адже вiн мiг би любити близьких i також ставити над
усе святiсть землi, i знайти разом з вищим змiстом теперiшню святiсть,
не конвертовану у валютi. Але в ньому страшне бездушшя, коли не просто
все можна купити, а все оцiнюється у валютному еквiвалентi: i
вiдносини людей (яке Калитцi справа до почуттiв його родичiв, якщо можна
женитися на багатiй дiвчинi?), здоров'я й комфорт близьких (яке Калитцi
справа, що його жiнка повинна йти пiшки в церкву?), фактично всi
Калитка й смешен, i трагичен, i …небезпечний. Небезпечний хоча б
тим, що й у нашому сучасному свiтi не вмер. Вiн якось переодягся,
замаскувався, змiнився або щось у цьому родi… Але живе й
радується, купи загрiбаючи. Небезпечний тому що саме заможнi люди
найчастiше здобувають певну вагу в суспiльствi, до них прислухаються,
вони впливають на рiшення. I страшно розумiти, що хтось iз влади, або
хтось iз дiячiв культури, не бажаючи або по власнiй волi прислухаються
зараз до Калитки, сучасному Калитцi (властиво, це можуть бути спонсори й
власники благодiйних фондiв, i власники мас — медиа й багато хто
ще…)
Добуток Карпенка-Карого — i смiшне, i трагiчне, i …здатне
захистити. Захистити суспiльство вiд Мошен. Будемо сподiватися, зрештою,
що на кожнi сто тисяч, накопичених Калиткою, виявиться iншi сто тисяч
— сто тисяч аргументiв проти бездушшя — така ж виразна й
смiшних, i трагiчних, i гострих, як творчiсть Карпенка-Карого!