ГРИГОРIЙ САВИЧ СКОВОРОДА (1722-1794)

Григорiй Савич Сковорода народився 3 грудня (22 листопада) 1722 року у
селi Чорнухи, на Полтавщинi, в родинi малоземельного козака. У
шiстнадцять рокiв вiн вступив у Киïвську академiю, по закiнченнi
якоï у 1750 роцi поïхав за кордон у свитi генерал-майора
Вишневського. Оскiльки Сковорода вiльно володiв латинською, нiмецькою та
старогрецькою мовами, за кордоном вiн знайомився з вченими i
розширював своï знання у рiзних галузях науки. Через три роки вiн
повертається на Украïну. У пошуках роботи Григорiй Сковорода
погоджується на посаду викладача пiïтики у Переяславському
колегiумi. Там вiн написав пiдручник з пiïтики
“Разсуждєнiє о поззiи и руководство к искусству
оной” (не дiйшов до нашого часу). Ймовiрно, що з приводу цього
пiдручника у нього виникла суперечка з ректором колегiуму
(переяславським єпископом), пiсля чого Сковороду звiльнили з
посади. Деякий час вiн мандрує, iнодi затримуючись у
маєтках своïх друзiв, або працює домашнiм вчителем у
помiщикiв. Неодноразово Сковородi пропонували постригтися у ченцi i
робити церковну кар'єру, але кожного разу вiн вiдмовлявся. 1759
року його запрошують викладати у Харкiвському колегiумi. Вiн склав для
своïх учнiв пiдручник з питань моралi Начальная дверь ко
христiанскому добронравiю (1766), але церковники були обуренi свiтським
духом цiєï працi, як наслiдок критики зводили на нього
наклепи i лихословили. Тому 1766 року вiн остаточно залишає
викладацьку дiяльнiсть. Глибоко переконаний у тому, що щастя людини
полягає не в матерiальних благах, Сковорода починає
мандрувати вiд села до села, проповiдуючи своï iдеï. Творчий
доробок Григорiя Сковороди був дуже популярним, а про його простоту,
некорисливiсть i чеснiсть народ складав легенди. Помер Григорiй Савич
Сковорода 9 листопада (29 жовтня) 1794 року в селi Iванiвка (нинi
Сковородинiвка), на Харкiвщинi. Згiдно з його заповiтом на могилi було
зроблено напис: Мир ловiл меня, но не поймал.