Раннi Пiвнiчнi оповiдання Джека Лондона

Слава до Джека Лондону прийшла, коли вiн створив пiвнiчнi оповiдання. Це
були першими добутками молодого Лондона, що мали великий успiх у
читачiв. Цi оповiдання малюють винятково яскравий, своєрiдний мир,
повний дiï, енергiï, людськоï активностi
Це цикл, що увiбрав враження про золоту лихоманку 1780 — 1790-х
рр. Аляска. Жорстокi умови побуту, коли людина на гранi голодноï
смертi, тайговi лiси. Колорит оттеняло мужнiсть, смiливiсть героïв
Джек Лондон вийшов iз глибин. У нього рiзноманiтний життєвий
досвiд (моряк, китобiй), вiн сам знав мир золотошукачiв — мир
жадiбностi
Велика кiлькiсть людей рiзних характерiв, вiкiв, нацiональностей,
вiросповiдань виступає в них. Золотошукачi, мисливцi, погоничi
собак, провiдники, авантюристи, бурлаки. По своєму змiстi
оповiдання вiдрiзняються бiльшою розмаïтiстю. Однi з них присвяченi
людському героïзму, iнших — людськоï жорстокостi. Вони
говорять про пригоди, про боротьбу iз природою, про страстi до золота,
про вола до життя, про вiру в людину. Одна з ведучих тим пiвнiчних
оповiдань Лондона — це тема романтичного протиставлення природи й
цивiлiзацiï
Капiталiстичному суспiльству з його власницькою мораллю письменник
протиставляє дику, сувору Пiвнiч, де життя сутужнiше, але
вiльнiше.
У цикл входить тема зображення корiнного населення — iндiанцiв.
Наприклад, переказ про маленький Кише про те, як iндiйський хлопчик
рятує плем'я. Те, що добувалося на полюваннi, стає
недоступно, i вiн придумує, як перетворити у видобуток ведмедя:
китовий вус звертає в спiраль, намазує салом i згинає.
Ведмiдь знаходить цей видобуток, ïсть, а в шлунку китовий вуст
розпрямляється
Мир, де уживается жорстокiсть i гуманiзм — це сфера Джека Лондона
Думка про доброчинний вплив Пiвночi досить наполегливо звучить у
збiрнику Смок Беллью. Знiжений, розпещений Смок
приïжджає на Аляску й потiм перероджується. Пiвнiч
створює з нього мужньоï й смiливоï людини У цих
оповiданнях пiдкреслюється, що суспiльство розбещує людей,
робить ïх жадiбними, корисливими, а життя на лонi природи
очищає й виправляє ïх.
Лондон неоднаково ставиться до своïх героïв. Звичайно вiн дуже
чiтко розмежовує своï симпатiï й антипатiï. Одних
схвалює, iнших любить, третiх гудить
У багатьох його оповiданнях звучить тема розкладницького впливу грошей
на людську психiку. У погонi за багатством люди перетворюються у
фанатикiв i бузувiрiв. Такий Джекоб Кент iз Людини зi шрамом.
Самовiльно вселившись у хатину, що не мала хазяïна, вiн
збирає плату з подорожан, що зупиняються в нiй. Жадiбнiсть його
стає хворобою, що вбиває в ньому все людське. Кент
перетворюється водержимого.
Власницьким вiдносинам Джек Лондон протиставляє пiвнiчну
мораль, засновану на товариськiй довiрi й чесностi
Позитивний герой пiвнiчних оповiдань — образ збiрний. У ньому
сполучаються рiзнi iндивiдуальнi особливостi, властивi багатьом
персонажам. Поруч iз чоловiками встають чудовi жiночi образи. У багатьох
оповiданнях ( По праву священика, Жiноче презирство,
Мужнiсть жiнки i iн.) жiнки займають центральне мiсце i є
справжнiми героïнями. Такий оповiдання про мужнiсть iндiанки вiд
iменi бiлоï людини, що вспоминали свою загиблу дружину. Вони йшли
через лiс. Iндiанка йшла спереду, щоб полегшити хiд чоловiковi. Один раз
удалося пiдстрелити курiпку. Зрештою жiнка, що жодного разу не
поскаржилася, умирає, передавши мiшечок з ïжею, що зберегла
Лондон цiнує в жiнок завзятiсть, силу волi, здатнiсть переборювати
труднощi
До циклу пiвнiчних оповiдань близько примикають двi повiстi про тварин:
Заклик предкiв (1903) i Бiле iкло (1906). У них Лондон
зображує тварин з такою майстернiстю, що рiдко можна зустрiти у
свiтовiй лiтературi. Винятково глибоке проникнення в психологiю тварин,
прекрасне знання ïхнiх iнстинктiв дозволили створити Лондону один
iз кращих добуткiв в анималистской лiтературi
Дуже сильно звучать у повiстi гуманiстичне мотиви. Письменник рiшуче
виступає за гуманне вiдношення до тварин. Тварини для нього не
тiльки помiчники людини, але найближчi друзi й товаришi. Йому ненависнi
тi люди, якi жорстокi кним.