Рiки Росiï

У Росiï понад 2,5 млн. рiк. Вони належать до басейнiв трьох океанiв, а також до безстiчного внутрiшнього басейну Каспiю. Близько 2/3 площi Росiï ставиться до басейну Пiвнiчного Льодовитого океану, куди впадають такi великi рiки, як Об (приплив Iртиш) , Єнiсей (припливи Ангара, Нижня Тунгуська й Подкаменная Тунгуська) i Лена (припливи Вiлюй i Алдан) . У своєму верхньому плинi це типово гiрськi рiки.
Близько 4/5 iншоï територiï Росiï доводиться на басейн Тихого океану. Серед впадающих у цей океан найбiльш великими є Амур i Анадир. Рiки басейну Тихого океану, на вiдмiну вiд iнших рiк краïни, мають меншу довжину й вiдрiзняються бiльшою швидкiстю плину.
Близько 5% територiï краïни доводиться на басейн Атлантичного океану. Для рiк цього басейну характерний рiвнинний характер плину. Серед них найбiльшу довжину має рiка Дон. Безстiчний внутрiшнiй басейн Каспiю займає в Росiï бiльшу частину Європейськоï Росiï. Найбiльш великою рiкою цiєï областi є Волга. На територiï краïни самi бiльшi басейни в Лени (2 млн. 400 тис. км) i Єнiсей (2 млн. 580 тис. км2) . Що ж стосується рiки Обi, що має великий басейн, значна частина його лежить за межами краïни.
Густота рiчковоï мережi на територiï Росiï залежить вiд. багатьох природних умов, таких, як рельєф, клiмат i рослиннiсть. Рельєф впливає на характер плину. Бiльшiсть великих рiк краïни мають рiвнинний характер, долини ïх широкi, ухил рiк малий, плин повiльне. Найменший ухил має Об (4 див на 1 км) , а найбiльший — Єнiсей (37 див на 1 км) . Рiки, що протiкають у горах, мають вузькi долини й бурхливий плин, великий ухил.
Вплив клiмату позначається через величину рiчного стоку й характер харчування. Найбiльший стiк характерний для рiк, що протiкають у гiрських областях, i для рiк, що протiкають на пiвночi Схiдно- європейськоï рiвнини. Що стосується характеру харчування, то бiльшiсть рiк Росiï мають змiшане харчування (снiгове, дощове й харчування ґрунтовими водами) , хоча в бiльшостi районiв переважає снiгове харчування (нерiдко понад 50% стоку) . Для режиму бiльшостi рiвнинних рiк Росiï характерно весняне повiддя, улiтку й восени можливi зливовi паводки. Рiки з лiтнiм повiддям, пов'язаним з таненням льодовикiв, випаданням кошiв i пiзнiм таненням снiгу в горах, характернi для гiр Прибайкалля, Забайкалья, Камчатки, високогiрних районiв Кавказу, Алтаю й Пiвнiчно-схiдного Сибiру. Лiтнi паводки характернi й для рiк Далекого Сходу, де клiмат мусонний: пiд час лiтнiх дощiв проходить повiддя на Амурi i його припливах. Своєрiдний клiмат рiк Якутiï: невеликий снiжний покрив навеснi не тане, а випаровується, i весняне повiддя виражене слабко. Улiтку ж у перiод дощiв по рiках проходять сильнi паводки.
Сильнi дощi, дружне танення снiгу можуть привести до стихiйних лих — повеням. Частi й сильнi повенi бувають на рiках Далекого Сходу.