Рiки Росiï

У Росiï понад 2,5 млн. рiк. Вони належать до басейнiв трьох
океанiв, а також до безстiчного внутрiшнього басейну Каспiю. Близько 2/3
площi Росiï ставиться до басейну Пiвнiчного Льодовитого океану,
куди впадають такi великi рiки, як Об (приплив Iртиш) , Єнiсей
(припливи Ангара, Нижня Тунгуська й Подкаменная Тунгуська) i Лена
(припливи Вiлюй i Алдан) . У своєму верхньому плинi це типово
гiрськi рiки.
Близько 4/5 iншоï територiï Росiï доводиться на басейн
Тихого океану. Серед впадающих у цей океан найбiльш великими є
Амур i Анадир. Рiки басейну Тихого океану, на вiдмiну вiд iнших рiк
краïни, мають меншу довжину й вiдрiзняються бiльшою швидкiстю
плину.
Близько 5% територiï краïни доводиться на басейн Атлантичного
океану. Для рiк цього басейну характерний рiвнинний характер плину.
Серед них найбiльшу довжину має рiка Дон. Безстiчний внутрiшнiй
басейн Каспiю займає в Росiï бiльшу частину
Європейськоï Росiï. Найбiльш великою рiкою
цiєï областi є Волга. На територiï краïни
самi бiльшi басейни в Лени (2 млн. 400 тис. км) i Єнiсей (2 млн.
580 тис. км2) . Що ж стосується рiки Обi, що має великий
басейн, значна частина його лежить за межами краïни.
Густота рiчковоï мережi на територiï Росiï залежить вiд.
багатьох природних умов, таких, як рельєф, клiмат i рослиннiсть.
Рельєф впливає на характер плину. Бiльшiсть великих рiк
краïни мають рiвнинний характер, долини ïх широкi, ухил рiк
малий, плин повiльне. Найменший ухил має Об (4 див на 1 км) , а
найбiльший — Єнiсей (37 див на 1 км) . Рiки, що протiкають у
горах, мають вузькi долини й бурхливий плин, великий ухил.
Вплив клiмату позначається через величину рiчного стоку й характер
харчування. Найбiльший стiк характерний для рiк, що протiкають у
гiрських областях, i для рiк, що протiкають на пiвночi Схiдно-
європейськоï рiвнини. Що стосується характеру
харчування, то бiльшiсть рiк Росiï мають змiшане харчування
(снiгове, дощове й харчування ґрунтовими водами) , хоча в
бiльшостi районiв переважає снiгове харчування (нерiдко понад 50%
стоку) . Для режиму бiльшостi рiвнинних рiк Росiï характерно
весняне повiддя, улiтку й восени можливi зливовi паводки. Рiки з лiтнiм
повiддям, пов'язаним з таненням льодовикiв, випаданням кошiв i пiзнiм
таненням снiгу в горах, характернi для гiр Прибайкалля, Забайкалья,
Камчатки, високогiрних районiв Кавказу, Алтаю й Пiвнiчно-схiдного
Сибiру. Лiтнi паводки характернi й для рiк Далекого Сходу, де клiмат
мусонний: пiд час лiтнiх дощiв проходить повiддя на Амурi i його
припливах. Своєрiдний клiмат рiк Якутiï: невеликий снiжний
покрив навеснi не тане, а випаровується, i весняне повiддя
виражене слабко. Улiтку ж у перiод дощiв по рiках проходять сильнi
паводки.
Сильнi дощi, дружне танення снiгу можуть привести до стихiйних лих
— повеням. Частi й сильнi повенi бувають на рiках Далекого Сходу.