Розвиток модернiзму в XX столiттi

Модернiзм в 20 столiттi розвивався активно. Т. к. це явище мiнливо, можна тiльки намiтити тенденцiï, характернi для новаторськоï дiяльностi
У закордоннiй лiтературi 19 столiття символiзм подальшого розвитку не одержав. Але досвiд успадковували рiзнi письменники
Своєрiдним явищем став футуризм. Виник в Iталiï, яскраво розвивався в Росiï. Установки футуризму зводилися до того, що дiячi задумували створити принципово iнше мистецтво. Вiдновлення мови було принципово. Вiдмова вiд попереднього досвiду глобален.
Футуризм виявив себе й в образотворчому мистецтвi (в Iталiï прагнули вiдтворити рух). Це було пов'язане з досвiдом кiнематографа (картина Велосипедист — рух колеса зображувалося в рiзних фазах; Прогулянка).
Цiкава особливiсть лiтератури 20 столiття — поява лiтератури потоку свiдомостi. До цього напрямку ставляться великi письменники: Джеймс Джойс , Марсель Пруст, по-нiмецькому писав Франц Кафк.
Потiк свiдомостi — особливий прийом, у який на перший план виходять рiзного роду асоцiацiï. Практично першовiдкривачем був Л. Н.Толстой. У главi роману Ганна Каренина з погляду героïнi вiдтворюється свiдомiсть, що перескакує, що з 1 сторони фiксує внутрiшнє вiдчуття героïнi, i, разом з тим, ïï погляд уловлює те, що на вокзалi — все це фiксується пiдряд єдиним потоком
У Пруста цей потiк органiзує кiлька романiв — полилогия У пошуках за втраченим часом — процес входження в цi пошуки саме цiкаве Перший роман полилогии — По ту сторону сну. Починається оповiдання з того, як людина, що страждає безсонням, готується провести нiч. Вiн бачить постiль, лампу, книгу, кружок свiтла. I згадує, як радiсно крiзь штору проникали променi в його дитинство, будинок, служницю. Одне за iншим чiпляється за свiдомiсть
У Джойса найвiдомiший роман — Улисс . Дiя вiдбувається в 1 день, з ранку до глибокоï ночi. Важливий об'єкт — мiсто Дублiн. Лiтня сiмейна людина йде з будинку, проводить день поза будинком. Цей день уподiбнюється мандрiвкам Одиссея. Подiï мiфу, переiнакшенi, утворять пiдводний плин роману. Так у лiтературу ввiйшов неомифологизм.
Неомифологизм має рiзнi прояви. З 1 сторони це повернення в лiтературу сюжетiв, пов'язаних iз древнiми мiфами, i iнодi минулих через масу нових засвоєнь (Антигонiв Жана Ануя — сюжет той же, але косметика, кава…). З iншоï сторони мiфологiчний сюжет може стати частиною тексту не спецiально. Наприклад, Гарсиа Маркес 100 рокiв самiтностi — мотив потопу, мотив первородного грiха — за серце Урсули змагалися 2 парубка. Хосе Аркадио вбиває суперника. Живуть майже в раï, у Мокондо. З iншоï сторони Урсула й Хосе Аркадио близькi родичi й вона боïться вступати з ним у любовний зв'язок, тому щодумає, що народиться виродлива дитина. Смерть приходить разом з дiвчинкою, що приносить костi предкiв у мiшечку. У всiх божевiлля, втрата пам'ятi. Эсхатологический мотив — кiнець миру — циганiв, що привозив небаченi думки, залишає книгу. Сказано, що ïï прочитає останнiй у родi Буэнди, i наприкiнцi бура змiтає Мокондо з особи землi, а читав про усiм, що було ранiше.
В 20-i рр у Францiï з'являється ще одна модифiкацiя модернiзму — дадаизм. Це молодi поети Луи Арагон, Поль Элюар. Слово вiд фр. dada — так французькi дитини називають конячок. Змiст дадаизма в тiм, що починаю з нового аркуша. Заперечується попереднiй досвiд. Нова лiтература народжується з нерацiональних, iнтуïтивних форм. Формально вiдмовилися вiд роздiлових знакiв (Стратити не можна помилувати). Кожний читає ïхнi вiршi в тiй iнтонацiï, що ближче читачевi. Скасували заголовнi букви на початку вiршiв. У Поля Элюара з'являється вiрш, яке можна було приймати за любовне, не знаючи назви. Виявилося, що це гiмн протистояння Францiï фашистам
Добутку, пов'язанi з особливою галуззю фiлософiï — екзистенцiалiзм (to existe — iснувати) — фiлософiя iснування. Фiлософiя iснування сходить до навчання Киркигора. Вiн затверджував, що людинi дана в життi тiльки одне — його власне iснування. Всi люди рiзнi, роз'єднанi. Досвiд жодного з них не збiгається з досвiдом iншого. Солiпсисти — люди, упевненi в тiм, що увесь свiт зводиться до власного я
В 20 столiттi екзистенцiалiзм мало 2 галузi: нiмецький i французький (Жан Поль Сартр трагедiя Мухи i Альберт Комю Мiф i Сiзiфовi). Здавалося б, те, що для стародавнього грека найстрашнiше покарання, для парубка це свiдомий вибiр. Сiзiф сам вибирає цю працю, вона самотнiй, i в цьому виборi здiйснює своє я. Це вибiр приреченого, але не здається, був спiвзвучний сучасникам Комю.
У трагедiï Мухи Арестя, що у помсту за батька знищує мати, переслiдується богинями помсти. У Сартра це роï мух. Тут знову питання про людський вибiр. Проблема почуття й боргу (яскравiше в добутках Комю Стороннi, романi Чуму).