Розвиток модернiзму в XX столiттi
Модернiзм в 20 столiттi розвивався активно. Т. к. це явище мiнливо,
можна тiльки намiтити тенденцiï, характернi для новаторськоï
дiяльностi
У закордоннiй лiтературi 19 столiття символiзм подальшого розвитку не
одержав. Але досвiд успадковували рiзнi письменники
Своєрiдним явищем став футуризм. Виник в Iталiï, яскраво
розвивався в Росiï. Установки футуризму зводилися до того, що дiячi
задумували створити принципово iнше мистецтво. Вiдновлення мови було
принципово. Вiдмова вiд попереднього досвiду глобален.
Футуризм виявив себе й в образотворчому мистецтвi (в Iталiï
прагнули вiдтворити рух). Це було пов'язане з досвiдом кiнематографа
(картина Велосипедист — рух колеса зображувалося в рiзних фазах;
Прогулянка).
Цiкава особливiсть лiтератури 20 столiття — поява лiтератури
потоку свiдомостi. До цього напрямку ставляться великi письменники:
Джеймс Джойс , Марсель Пруст, по-нiмецькому писав Франц Кафк.
Потiк свiдомостi — особливий прийом, у який на перший план
виходять рiзного роду асоцiацiï. Практично першовiдкривачем був Л.
Н.Толстой. У главi роману Ганна Каренина з погляду героïнi
вiдтворюється свiдомiсть, що перескакує, що з 1 сторони
фiксує внутрiшнє вiдчуття героïнi, i, разом з тим,
ïï погляд уловлює те, що на вокзалi — все це
фiксується пiдряд єдиним потоком
У Пруста цей потiк органiзує кiлька романiв — полилогия У
пошуках за втраченим часом — процес входження в цi пошуки саме
цiкаве Перший роман полилогии — По ту сторону сну.
Починається оповiдання з того, як людина, що страждає
безсонням, готується провести нiч. Вiн бачить постiль, лампу,
книгу, кружок свiтла. I згадує, як радiсно крiзь штору проникали
променi в його дитинство, будинок, служницю. Одне за iншим
чiпляється за свiдомiсть
У Джойса найвiдомiший роман — Улисс . Дiя вiдбувається в 1
день, з ранку до глибокоï ночi. Важливий об'єкт — мiсто
Дублiн. Лiтня сiмейна людина йде з будинку, проводить день поза
будинком. Цей день уподiбнюється мандрiвкам Одиссея. Подiï
мiфу, переiнакшенi, утворять пiдводний плин роману. Так у лiтературу
ввiйшов неомифологизм.
Неомифологизм має рiзнi прояви. З 1 сторони це повернення в
лiтературу сюжетiв, пов'язаних iз древнiми мiфами, i iнодi минулих через
масу нових засвоєнь (Антигонiв Жана Ануя — сюжет той же, але
косметика, кава…). З iншоï сторони мiфологiчний сюжет може
стати частиною тексту не спецiально. Наприклад, Гарсиа Маркес 100 рокiв
самiтностi — мотив потопу, мотив первородного грiха — за
серце Урсули змагалися 2 парубка. Хосе Аркадио вбиває суперника.
Живуть майже в раï, у Мокондо. З iншоï сторони Урсула й Хосе
Аркадио близькi родичi й вона боïться вступати з ним у любовний
зв'язок, тому щодумає, що народиться виродлива дитина. Смерть
приходить разом з дiвчинкою, що приносить костi предкiв у мiшечку. У
всiх божевiлля, втрата пам'ятi. Эсхатологический мотив — кiнець
миру — циганiв, що привозив небаченi думки, залишає книгу.
Сказано, що ïï прочитає останнiй у родi Буэнди, i
наприкiнцi бура змiтає Мокондо з особи землi, а читав про усiм, що
було ранiше.
В 20-i рр у Францiï з'являється ще одна модифiкацiя
модернiзму — дадаизм. Це молодi поети Луи Арагон, Поль Элюар.
Слово вiд фр. dada — так французькi дитини називають конячок.
Змiст дадаизма в тiм, що починаю з нового аркуша. Заперечується
попереднiй досвiд. Нова лiтература народжується з нерацiональних,
iнтуïтивних форм. Формально вiдмовилися вiд роздiлових знакiв
(Стратити не можна помилувати). Кожний читає ïхнi вiршi в тiй
iнтонацiï, що ближче читачевi. Скасували заголовнi букви на початку
вiршiв. У Поля Элюара з'являється вiрш, яке можна було приймати за
любовне, не знаючи назви. Виявилося, що це гiмн протистояння
Францiï фашистам
Добутку, пов'язанi з особливою галуззю фiлософiï —
екзистенцiалiзм (to existe — iснувати) — фiлософiя
iснування. Фiлософiя iснування сходить до навчання Киркигора. Вiн
затверджував, що людинi дана в життi тiльки одне — його власне
iснування. Всi люди рiзнi, роз'єднанi. Досвiд жодного з них не
збiгається з досвiдом iншого. Солiпсисти — люди, упевненi в
тiм, що увесь свiт зводиться до власного я
В 20 столiттi екзистенцiалiзм мало 2 галузi: нiмецький i французький
(Жан Поль Сартр трагедiя Мухи i Альберт Комю Мiф i Сiзiфовi). Здавалося
б, те, що для стародавнього грека найстрашнiше покарання, для парубка це
свiдомий вибiр. Сiзiф сам вибирає цю працю, вона самотнiй, i в
цьому виборi здiйснює своє я. Це вибiр приреченого, але не
здається, був спiвзвучний сучасникам Комю.
У трагедiï Мухи Арестя, що у помсту за батька знищує мати,
переслiдується богинями помсти. У Сартра це роï мух. Тут
знову питання про людський вибiр. Проблема почуття й боргу (яскравiше в
добутках Комю Стороннi, романi Чуму).
