Походження полоцких князiв — Рогволожьих онукiв (iсторична довiдка)
Один з героïв описаноï вище мiжусобноï вiйни —Всеслав доводився своïм супротивникам Ярославичам внучатним
племiнником. Про Всеслава на Русi ходили цiкавi слухи. Говорили, що вiн
волхв i чаклун-перевертень, що може перетворюватися те в птаха, то у
вовка. Таким його й згадав у своïй поемi автор Слова об полицю
Игореве. Батько Всеслава — Брячислав Изяславич був старшим братом
Ярослава Мудрого.
Iсторик початку ХХ в. С. Ф. Платонов розповiдав, що в Полоцких князiв з
роду в рiд переходило такий переказ. Князь Володимир, як вiдомо, одержав
образливу вiдмову на своє сватовство до Рогнеди, дочцi варяга
правителя Полоцька. Однак Володимир однаково став чоловiком Рогнеди. З
варягами й новгородцами вiн захопив Полоцьк, убивши батька й братiв
Рогнеди. Але женившись на Рогнедi насильно й приживши вiд ïï
сина Изяслава, покинув ïï, захоплюючись iншими жiнками.
Рогнеда, з помсти за свого батька й за себе, покусилась умертвити
Володимира пiд час сну, але Володимир встиг прокинутися вчасно й схопив
неï за руку в ту мiнуту, коли вона заносила над ним нiж. Владимир
наказав ïй одягтися в шлюбне вбрання, сiсти в багато прибраному
спокоï й очiкувати його: вiн власноручно обiцяв умертвити
ïï. Але Рогнеда навчила малолiтнього сина свого Изяслава взяти
в руки оголений меч i, вийшовши назустрiч батьковi, ськазати: Батько, ти
думаєш, що ти тут один! Володимир рушив видом сина: Хто б думав,
що ти будеш тут! — ськазав вiн i кинув меч, потiм, призвавши
бояр, передав на ïхнiй суд своя справа з женою. Не вбивай
ïï, — ськазали бояри, — заради ïï
дитяти; поверни ïй iз сином отчину ïï батька. Владимир
послухався. Вiн оселив Рогнеду i ïï сина Изяслава в Полоцьку.
С. Ф. Платонов i iншi iсторики вважають, що даний переказ у часи
Древньоï Русi було загальнопоширене. Онуки й правнуки Рогволода,
пам'ятаючи, по переказi, про цю подiю, перебували у ворожих вiдносинах
до онукiв Владимирова сина, Ярослава. Iз цього С. Ф. Платонов припустив,
що Ярослав Мудрий не був сином Рогнеди (не дивлячись на повiдомлення
Повести тимчасового рокiв). Однак бiльшiсть iсторикiв не роздiляє
цiєï гiпотези Платонова.
(Т. В. Черникова)
