Тема твору: Образ Украïни у творчостi сучасних поетiв

Тема шкiльного твору: образ Украïни у творчостi сучасних поетiв
Д. Павличко, И. Драча, Б. Олiйника, Л. Костенко. Украïна … I
перед нами виникають, вiдновленi в пам'ятi, численнi образи.
Украïна, ти для мене чудо, — писав В. Симоненко у вiршi
Украïна. Окреслюючи провiдну тему украïнськоï
поезiï, И. Калинец у задушливi роки застою писав:

• Слова вiтчизна й мати близькi настiльки, що мiж ними хiба тiльки сльоза може вмiститися. Синiвським почуттям вдячностi рiдноï матерi й мати^-украïнi перейнята поезiя Дмитра Павличко. Властиво, любов до рiдного народу, його iсторiï, його мовi поет винесла з рiдного дому: У дитячому серцi жила Украïна — Материнськi веселi й сумнi пiснi….

Украïна для Дмитра Павличко це й земля, де змужнiла його душу, де вiн себе вiдчуває людиною й творцем, де мрiє закiнчити своє життя (Десь там, далеко, на Украïнi). У вiршах Ти вiдрiкся вiд мови рiдного, Якби я втратив очi, Украïна окремi деталi, якi створюють образ Украïни, свiдчать про те, що рiдна земля живе в серце поета: i зелена галузь у лузi на вербi, спiву солов'я, Днiпро, що стелить хвилi, начебто сiно, подiльськi ясени, i мова солов'ïний. Саме материнська мова нерозривно зв'язує Д. Павличко з рiдною землею, i якщо ти вiдрiкся вiд мови рiдного, тобi твоя земля народити перестане. Для самого поета — не чути материнськоï мови означає загибель-смерть, i, узагальнюючи, Д. Павличко проголошує знаменитi слова: Ти вiдрiкся вiд мови рiдного. Немає тепер у тебе роду, народу. Вiдношення до рiдноï мови для Павличко це найвищий критерiй оцiнки людини. Чого гiдна людина, що вiдрiкся вiд рiдного слова? Поет дає розгорнуту вiдповiдь на це питання в поемi Об рiдне слово, хто без тебе я?: це вже не людина, а кретин-стиляга, що злидарює бурлака, що сам забув давно своє iм'я. Не представляє себе поза духовною Украïною й iншим сучасним поетом — Iван Драч . Вiн виробив свiй неповторний метафоричний спосiб мислення й стиль. Магiя його слова будить цивiльну совiсть, змушує вдивлятися й вслухатися в себе. Поет Драч один iз самих помiтних полiтикiв, якi стали творцями украïнськоï державностi. Вся його дiяльнiсть породжена великою любов'ю до Украïни, про що вiн сам говорить у вiршi Заповiт Сосюри:

• Поет мiй! Клятвою гордо клянуся
• Слова цi прапором нести до загибелi,
• Слова цi вишневi iз запечених вуст
• Любите Украïну! Любите Украïну!..

Символом Украïни для поета є калина, залишена на рiдному лузi в Телiжинцях, який вiн пише листи, тому що вона корiнь його дитинства:

• Пиши менi, калина, будь здорова,
• Нiколи не продам тебе на дрова,
• За цiлий мир, за всесвiт не продам…

Окремими деталями до загального образа Украïни ставляться соняшник, ароматний хлiб на столi, цибулинка з маминого городу, лелека на будинку, глибокi колодязi й т.п. Для поета Украïна — це ïï звичайнi люди — Горпини й Теклi, Тетяни й Ганни. Це ïï iсторiя й видатнi особистостi. А ще — це ïï вiчна й така вразлива нинi природа . Тема рiдноï природи — магiстральна у творчостi Драча. В Грибнiй фантазiï читаємо, що вiдбулося з украïнським лiсом. Замiсть грибiв назбираємо вдосталь консервних бляшанок, порожню тару — замiсть суницi. Найбiльше любов до рiдноï землi, невiддiльнiсть людини вiд природи втiленi в поемi Чорнобильська мадонна . Дослiдники зауважують, що своєрiднiсть Чорнобильськоï мадонни насамперед у тiм, що Iван Драч поставив перед собою завдання не стiльки вiдобразити дiючу сторону трагедiï, скiльки дати концентроване вираження свого суб'єктивного переживання ïï, того потрясiння свiдомостi, що вона викликала. Рiдна земля надихає поетичну творчiсть i Лiни Костенко:

• Про друзi моï! З рiдних домiвок
• Вiтрила ввижаються далеких мандрiвок…
• А в далеких мандрiвках увижаються в iмлi
• Корiнь дерев у рiднiй землi!
• У кожноï людини є свiй берег Батькiвщина,
• Є вiн, звичайно, i в поетеси, i вона
• Його тримається завжди:
• Просто людина, хоча має крила,
• але тужить за рiдним шматом землi

Ряд епiтетiв, якi поетеса вибирає для визначення рiдного краю, сильнiше всiх клятв: мiй умитий росами, космiчний, вiчний, зоряний, барвiнковий…По-своєму малює образ Украïни й Борис Олiйник. З темою Вiтчизни в його поезiï тiсно переплiтається тема жiнки-матерi. Такими є вiршi Мати сiяла сон, Мати, Пiсня про матiр i т.п. Поеми про матiр склали окрему книгу Сива ластiвка (1979 р.). У вiршi Мати наша — сива горлиця автор створює узагальнений образ матерi, жiнки-трудiвницi, до серця якоï горнеться увесь свiт — рiдна поетовi земля. Через окремi деталi автор створює неповторний образ: це й небо — святкова хустка, i мiсяць — не сколоте золото, i земля з ярицею; колодязi iз чистоï слезой-водицей i рiдний будинок, крашанки й пiсня…Невичерпний образ рiдноï землi, створений украïнськими поетами. Кожний художник силою свого таланта звеличує образ Украïни, оспiвує його й передає в спадщину прийдешнiм поколiнням