Змiст п'єси Вишневий Сад

П'єса Вишневий сад останнiй твiр Чехова. У вiсiмдесятi роки Чехов
передавав трагiчне положення людей, що втратили змiст свого життя.
П'єса була поставлена на сценi Художнього театру в 1904 роцi.
Наступає двадцяте столiття, i Росiя стає остаточно
капiталiстичною краïною, краïною фабрик, заводiв i залiзниць.
Цей процес прискорився зi звiльненням селянства Олександром II. Риси
нового ставляться не тiльки до економiки, але й до суспiльства,
мiняються подання й погляди людей, втрачається колишня система
цiнностей
Дiя п'єси вiдбувається в маєтку помiщицi Любовi
Андрiïвни Раневской. Соцiальний конфлiкт п'єси це конфлiкт
дворянства, що йде, iз пришедшей йому на змiну буржуазiєю. Iнша
сюжетна лiнiя соцiально-романтична. Вся Росiя наш сад так вустами
своïх героïв говорить сам Чехов. Але мрiя Анi й Пети Трофимова
розбивається об практицизм Лопахина, з волi якого
вирубується вишневий сад. Любов Андрiïвна Раневская це вже не
Микола Петрович Кiрсанов з роману Тургенєва Батьки й дiти, яким
намагається пристосуватися до нового свого положення й робить
спроби перешикувати господарство у своєму маєтку. До кiнця
дев'ятнадцятого столiття бiльша частина помiщикiв пiсля скасування
крiпосного права розорилася
Дворянство, що звикло праздно жити, витрачати, але не наживати, не
зумiло перешикуватися в нових умовах. Любов Андрiïвна давно вже
спустила весь свiй стан, ïï маєток закладений i
перезаставлене, але вона, у силу звички, не може змiнити свiй
марнотратний спосiб життя. Раневская не розумiє, що час, що
наступив, жадає вiд ïï постiйних зусиль, необхiдних для
матерiального виживання. Любов Андрiïвна живе емоцiями, спогадами
про минуле, вона розгублена, зломлена всiм що вiдбувається й, я
думаю, що швидше за все вона просто боïться думати про сьогодення,
iдучи в якi те малозначнi мiражi
И якщо ïï можна зрозумiти, тому що вона всього лише жiнка,
розпещена багаторiчною дозвiльною звичкою просто пурхати по життю, те
ïï брат Гаïв це сумiш тупоï зарозумiлостi про свою
значущiсть i цiлковиту незначнiсть у всьому. У такий^-те вiцi старий
лакей Фiрс одягає йому штани! Це важлива деталь в окресленнi його
характеру. Чехiв у щоденнику писала: Вся Росiя краïна якихось
жадiбних i ледачих людей. Вони жахливо багато ïдять, п'ють, люблять
спати вдень i жахливо хропуть…. Гаïв заявляє, що весь
свiй стан вiн проïв на льодяниках. Гаïв завершує галерею
зайвих людей у росiйськiй класичнiй лiтературi. Гаïв, що
вимовляє довгi мовлення, це всього лише пародiя на культурного й
утвореного дворянина. Конфлiкт iз життям дозволяється на користь
торжествуючого Лопахина, хижого звiра по визначенню Пети Трофимова.
Лопахин явна протилежнiсть власникам вишневого саду. Безтурботностi й
непрактичностi старих хазяïв вишневого саду протипоставленi енергiя
й господарська цiлеспрямованiсть Лопахина. Вiн прямий нащадок тих,
чиï особи дивляться з кожного вишневого дерева в саду. Лопахин
нащадок крiпакiв, якi працювали на Раневских. Вiн радiє, купивши
маєток. Трофимов говорить про Лопахине: Як у змiстi обмiну речовин
потрiбний хижий звiр, що з'ïдає все, що попадається на
шляху, так i ти потрiбний. Чехiв ясно бачив хижацьку природу капiталу.
Приобретательство калiчить людини, стаючи його другою натурою. Тонка,
нiжна душа Лопахина рано або пiзно загрубiє, тому що комерсант у
ньому завжди буде брати гору. Емоцiï й нажива це абсолютно
несумiснi поняття. Лопахина потрясають сльози Раневской, вiн розумний i
розумiє, що не все можна купити й продати, але практицизм мужика
перемагає в ньому. Але яке нове життя можна побудувати, загубивши
прекрасний вишневий сад i вiддавши землю пiд дачi? Життя й краса
зруйнована
Дачники доповнять те, що почав Лопахин. Чехiв чiтко показав повну
деградацiю й моральне збiднiння дворянства, розкладання його як класу.
Розпад дворянськоï культури завершує ïхнє
економiчне розкладання. Але, на думку Чехова, капiталiзм теж тимчасове
явище, тому що несе iз собою руйнування. Петя радить Лопахину не
розмахувати руками. Що це значить? У цi слова Чехов вкладає
великий сумнiв у доцiльностi дiй Лопахина. Трофимов говорить: Будувати
дачi, розраховувати, що з дачникiв згодом вийдуть окремi хазяï, це
теж значить розмахувати руками. Героï по-рiзному бачать своє
майбутнє . Раневская вважає, що ïï життя кiнчене,
Трофимов i Аня навiть десь радi продажу саду, тому що це дає
ïм шанс почати нове життя й виростити свiй сад. Вишневий сад це
символ прожитого, i з ним iдуть Фiрс i Раневская.
Старого лакея Фiрса забувають, вiн залишається в порожньому,
забитому будинку, де, iмовiрно, умре не вiд старостi, а вiд голоду й
спраги. Фiрс, я думаю, покiрно прийме смерть, розумiючи, що своє
вже прожив i в його роки смiшно чiплятися за життя. Чехiв показав Росiю
на роздорiжжi, Росiю, у якiй ще не зжито до кiнця минуле, де ще не
наступило остаточно сьогодення, але вже переглядає майбутнє.
Петя Трофимов, цей пасивний мрiйник i iдеалiст, представляється
Чехову людиною, що знищить влада й зможе змiнити життя. Його мрiï
про рiвнiсть, братерство, справедливiсть, на мою думку, усього лише
мрiï. У Раневских його кличуть облiзлим паном не тiльки через
зовнiшнiсть, але й через те, що вiн залишається юнакiв у
своïх мрiях. Аня вiрить Трофимову й згодна виïхати з ним
Вмоскву.
Швидше за все, вона надiйде на курси або стане революцiонеркою.
П'єса кiнчається вигуком: Здраствуй, нове життя. Чехiв не
показав, який вона буде, так вiн i не мiг показати, тому що це був 1904
рiк. Трофимов i Аня повнi надiй, випробовуючи приплив сил i нестримне
бажання трудиться на благо людей. Петя, на думку Чехова, повинен
перемiнити Лопахина, тому що саме в його вуста автор вкладає
коштовну думку про те, що вся Росiя наш сад. Чехiв був глибоко
переконаний, що людинi, щоб бути вiльним, потрiбний вся земна куля.
Наближалася бура. Чехiв передбачав i. чекав ïï. У кожному
творi Чехова ясно виражений протест проти безглуздостi й вульгарностi
людського iснування
П'єса Вишневий сад це минуле, сьогодення й майбутнє
Росiï. Дали високу оцiнку Чехову багато письменникiв. Олексiй
Толстоï писав: Чехов це Пушкiн у прозi. Я думаю, що iз цим
твердженням складно не погодиться. Вишневий сад пiдсумок творчого шляху
письменника. Цiєю п'єсою Чехов завершив iдейне розвiнчання
дворянства, почате романом Тургенєва Батьки й дiти. За сорок
рокiв, що пройшли пiсля скасування крiпосного права, дворянство в
значнiй мiрi втратило своï економiчнi позицiï, воно поступово
сходило з арени панiвного класу. В Вишневому саду Чехов уперше дав
розгорнутий бiй дворянству як класу. Паразитизм дворянства, базiкання,
звичка до незаслуженоï розкошi все глубоко гидотно письменниковi.
ïхнiй новий власник, Що Помiняє, вишневого саду теж не
є позитивним героєм. Вiн бiльше життєздатний,
має мiцну хватку, але в погонi за прибутком буржуазiя,
безсумнiвно, знищить духовнi цiнностi