Сучасна iсторiя Надима

Сучасна iсторiя Надима веде свiй вiдлiк з осенi 1967 року, що коли майже
пустує в ту пору барачне селище було обрано як опорна база для
розробки газового родовища Ведмеже . Оточений численними озерами селище
розташовувалося на сухому пiднесеному мiсцi, що дозволяло побудувати злiтно-
посадочну смугу для авiатранспорту. Вiдносно невелике 12-кiлометрова
вiдстань до рiки Надим, що дала iм'я селищу, також послужило одним з
аргументiв у нього користь
Паралельно iз прискореними темпами освоєння Ведмежого газовики
створювали мiсто, якому призначено було стати суспiльним i культурним
центром Тюменськоï Пiвночi. У серпнi 1971 року в Надиме вiдбулася
врочиста церемонiя закладки першого капiтального будинку, а вже 9
березня 1972-го робiтник селище Надим одержав статус мiста. Тодi ж
розробкою його проекту починає займатися Ленiнградський зональний
науково-дослiдний iнститут експериментального проектування. Для того,
щоб захистити городян вiд набiгiв “орди” — льодових
душу вiтрiв тундри, — було вирiшено застосувати закiльцьованi
системи кварталiв; подковообразность мiкрорайонiв Надима — перше,
що впадає в око при поглядi на нього з висоти пташиного польоту
З початком розробки Уренгойського родовища значення Надима як
основноï бази будiвельникiв i газодобитчиков зростає.
Вiдкриття запасiв нафти й газу на пiвночi пiвострова Ямал, а також
облаштованiсть Ямбурзького родовища знову стимулювали розвиток мiста й
викликали черговий прирiст чисельностi його населення
В 1991 роцi вперше в iсторiï мiста його вiдвiдав глава держави
— президент Росiï Борис Миколайович Єльцин, що пiдписав
пiсля свого вiзиту в Надим указ “Про розвиток Тюменськоï
областi”.
Час змiнив багато чого; труднощi, пов'язанi з переходом краïни на
ринковий спосiб господарювання, не обiйшли стороною й надимчан . Але
незважаючи на загальну нестабiльнiсть, мiсту вдалося зберегти той
духовний стрижень, що був властивий його засновникам. Сьогоднiшнiй Надим
— один iз самих затишних i компактних мiст росiйськоï
Пiвночi, iнтелектуальний i культурний центр промислового регiону. Не
дуже давно в Надиме вiдкрився Свято-Никольский храм, перший камiнь у
пiдставi якого був освячений Святейшим Патрiархом Московським i всея
Русi Алексием II. Залишаючи Надим в 1994 роцi, патрiарх Алексiй вимовив:
“Я вiдвожу звiдси враження доброти й згоди, якi дають гарний
приклад i для бiльших мiст, мегаполiсiв, де, на жаль, люди… часто
настроєнi зло й вороже друг до друга. Ваш приклад миру —
зразок… Менi здалося, що люди тут, на пiвночi, бiльше думають про
цьому й працюють на благо Росiï”.
Надимське городище
Надимським городищем ученi-iсторики йменують перебуває на 32 км
вiд устя рiки Надим штучно споруджений у стародавностi пагорб,
будiвельним матерiалом для якого послужили перегнiй, щебенi, хмиз, дошки
й колоди. Культурний шар городища буяє рiзноманiтними знахiдками,
що добре збереглися в умовах вiчноï мерзлоти
Надимське мiстечко вперше згадується в Мезенской лiтопису XVI
столiття. Мiсце розташування мiстечка й шлях до нього зазначенi в
кресленнi “Море Мангазейское з урочищи “, складеному в 1601-
1603 роках. Докладний опис Надимського мiстечка втримується в
шляхових щоденниках Г.Ф. Мiллера 1740 року. Мiллер вiдзначає, що
пiсля великого голоду в 1730 роцi мiстечко було залишено населенням.
Деякi документи свiдчать про те, що наприкiнцi XVIII столiття мiстечко
було знову заселене
Перший науковий опис Надимського городища був даний в 1916 роцi
спiвробiтником Тобольского музею Г. М. Дмитрiєвим-Садовниковим ,
що зiбрав також на його територiï першу колекцiю знахiдок. В 1976
роцi мiстечко було обстежено ленiнградським археологом професором А. П.
Хлобистиним . Результати археологiчноï експедицiï 1998 року,
органiзованоï Захiдно-Сибiрським гуманiтарним iнститутом, дають
привiд говорити про унiкальнiсть Надимського городища, порiвнянноï
з вiдкриттями Древнього Новгорода. Серед двох сотень знахiдок
експедицiï — виробу з кiстки й бивня мамонта; дитячi iграшки
з дерева; прикраси з мiдi й олова, фрагменти iранськоï
бронзовоï чашi; залишки сукняного одягу й шкiряного взуття, деталi
самострiлiв, човнiв, мисливських лиж; клинкова зброя, фрагменти
корабельних дощок i багато чого iнше
Вiдповiдно до останнiх оцiнок учених, Надимське городище являє
собою археологiчний пам'ятник як мiнiмум загальноросiйського значення.
Уже на сьогоднiшньому, вiдносно ранньому, етапi вивчення городища
з'ясовано, що його територiя, хоча й з перервами, але була населена
протягом цiлого тисячорiччя
Етнос
Значну частину корiнного населення Надимського району становлять ненци,
предки яких жили на пiвднi Захiдного Сибiру мiж Об'ю i
Єнiсеєм. Мова ненцев ставиться до самодийской групи
уральськоï язиковоï сiм'ï Зумiвши адаптуватися до суворих
клiматичних умов Заполярья, ненци от уже протягом декiлькох столiть
живуть у повнiй гармонiï iз природою цього краю. Тундра багато в
чому сприяла формуванню культури пiвнiчного народу, виробила й виховала
в ненцах обережнiсть, спостережливiсть, неквапливiсть, умiння приймати
ретельно обмiрковане рiшення. Стала для ненцев житницею, коморою без
замкiв, тундра визначила також ïхнi основнi заняття — це
полювання, рибальство й оленярство
З метою збереження культурних традицiй корiнних нечисленних народiв
Пiвночi й популяризацiï нацiональних видiв спорту в Надимському
районi щорiчно проводяться традицiйнi змагання оленярiв на призи
мерiï Надима й Надимського району й пiдприємства ”
Надимгазпром “.
Програма змагань включає метання тинзяна на хорей, стрибки через
нарти, потрiйний нацiональний стрибок, перетягання цiпка, нацiональну
боротьбу, лижну естафету. Один з найкрасивiших i видовищних видiв
змагань — перегони на оленячих запряжках, що проходять на льодi
озера Бурштинового
На традицiйних змаганнях оленярiв панує атмосфера теперiшнього
свята, створювана як учасниками змагань, так i ïхнiми численними
глядачами — надимчанами й гiстьми мiста. Ïхнє
проведення сприяє взаємопроникненню рiзних культурних
традицiй, що чи є не самою яскравою рисою в характерi Надима.
Мiсто й селища
Надимський район був утворений 10 грудня 1930 року iз центром у селi Хе
в Ямальском (Ненецькому) нацiональному окрузi Уральськоï областi.
17 сiчня 1934 року територiя округу ввiйшла до складу Обско-
Iртишськоï областi, а потiм у тому ж роцi перейшла до складу
Омськоï областi. 14 серпня 1944 року була утворена Тюменська
область, територiя Надимського району ввiйшла в неï в складi Ямало-
Ненецького нацiонального округу
9 березня 1972 року робоче селище Надим одержує статус мiста й
стає центром району
У цей час єдине мунiципальне утворення мiсто Надим i Надимський
район мiстить у собi мiсто Надим, селища й сiльськi поселення
Надимського району Пангоди , Старий Надим, Права Хета, Лонгъюган ,
Приозерний, Ягельний, Ямбург, Нида , Кутопьюган i Нори . У селищах Нида
, Нори й Кутопьюган проживає корiнне населення Пiвночi —
ненци, коми-зиряне, селькупи, ханти.
Сучасна iсторiя Надима веде свiй вiдлiк з осенi 1967 року, що коли майже
пустує в ту пору барачне селище, що розташовується на сухому
пiднесеному мiсцi, в 12 кiлометрах вiд рiки Надим, був обраний як опорна
база для розробки газового родовища Ведмеже. 9 березня 1972-го робiтник
селище Надим одержав статус мiста й став районним центром
Основна виробнича дiяльнiсть-видобуток i транспортування газу, нафти,
виробництво ЖБИ, ремонт газопромислового й лiнiйного обородования ,
ремонт устаткування агрегатiв компресорних станцiй. Незважаючи на
своï невеликi розмiри, мiсто є мiсцевим центром науки,
утворення, культури й спорту. Велике значення Надима як основноï
бази будiвельникiв i газодобитчиков.
У мiстi проживає близько 50 тисяч чоловiк
Сьогоднi населення Надимського району становить бiльше 100 тисяч
чоловiк, з них бiля половини — жителi мiста Надима. У число
проживаючих на територiï району входять також бiльше 25 тисяч
чоловiк, що працюють вахтовим методом
У цей час у трьох нацiональних селищах району проживає 2800
представникiв корiнних народiв Пiвночi: ненцев, ханти, мансi, коми-
зирян, селькупiв. Кочовий спосiб життя ведуть бiльше 400 чоловiк.
Основнi заняття корiнного населення — рибальство й оленярство, а
також виготовлення зi шкiр оленя, песця й iнших тваринних предметiв
одягу й взуття, сувенiрiв
На територiï Надимського району живуть i трудяться представники
багатьох нацiональностей. Ïх об'єднали не тiльки суворi умови
Заполярья, але й тi великомасштабнi завдання, якi були визначенi з
вiдкриттям i початком освоєння гiгантських газових родовищ
Сiльське господарство
Основна й традицiйна галузь сiльського господарства Надимського району
— оленярство. Крiм переробки м'яса оленiв, виготовлення ковбас i
вироблення шкiр, з пантiв цих тварин добувається найцiннiша
сировина для медичноï промисловостi. Сьогоднi в 16 оленярських
бригадах закритого акцiонерного товариства ” Нидинское ”
зосереджено в цiлому близько 40 тисяч оленiв. Господарство
займається також клiтинним розведенням вуалевого песця й срiблисто-
чорноï лисицi
На територiï району ведеться видобуток коштовних порiд риби —
обских осетрiв, муксуна, нельми, ряпушки, щекура . У селищi Нида
функцiонують сучаснi цехи, де виробляється переробка оленячого
м'яса, сушiння пантiв, копчення риби