Культ прекрасноï дами i його вираження в поезiï провансальських трубадурiв
Удосконалюється поетична мова , зникають грубi вираження. Мова
збагачувалася за рахунок введення абстрактних термiнiв. Найбiльш
яскравоï стає поезiя провансальських трубадурiв. Прованс
— пiвдень Францiï, де виникає поетична школа. Трубадури
(вiд фр. гл. тробар — знаходити). Створенi близько 900 розмiрiв.
Серед трубадурiв люди рiзних станiв. Основна тема — любов.
Створено культ Прекрасноï Дами, у якостi якоï виступала
дружина синьйора. Вона мала величезну владу й стежила за замком.
Поклонiння Прекраснiй дамi — наука. Культ прекрасноï дами
накладається на служiння богоматерi. Iсторичне значення поклонiння
культу — любов знаходить право голосу. Куртуазна любов це служiння
й таємне почуття, платонiчна любов, страждання. Жанри:
1) Кансона — (любовна пiсня) любовний вiрш, що складається з
декiлькох симетричних рядкiв i заканчивающихся короткою строфою,
посилкою, де дається напуття
2) Альби — ранкова пiсня, що виконує зброєносець або
супутник лицаря
3) Серена (вечiр) — нiчна пiсня;
4) Пасторелла — написана в буколiчному стилi, герой
персонiфiкований у мандрiвному лицарi (лицар + пастушка); 5) Сирвента
— вiрш на яку-небудь полiтичну, рiдше особисту, звичайно
полемiчне по тонi. Поет захищає думку;
5) Тенсона (прение) — спор мiж двома поетами на яку-небудь
моральну, лiтературну або iн. теми . Поети проводять дiалог, по черзi
висловлюючи по строфi. Суперечка сходить до фольклорноï
традицiï суперечки зими й лета. Вiн присвячений проблемам
творчостi
6) Плач — сумна пiсня, написана на смерть синьйора або близьких
7) Балада — танцювальна пiсня. Виконувалася на народних гуляннях,
передає ритм танцю. Пiзнiше ïх стали називати лисичанський
добуток з епiчним сюжетом
8) Романс — пiсня романською мовою. Вiрш будь-якого змiсту,
призначене для спiву
Бернарт де Вентадорн — виходець iз низiв, замковий слуга,
вихований вiконтом де Вентадорн. Оспiвав спочатку дружину синьйора, а
потiм Елеонору Аквитанскую — королеву Англiï, на службi
якоï об якийсь час складався. По задушевнiй мелодiйностi вiршiв, по
изящности вираження почуттiв вiн належав до найвидатнiших трубадурiв.
Вся його поезiя перейнята любовною темою. Той мертвий, —
заявляє вiн, — хто не почуває в серце нiжного смаку
любовi. До чого жити без любовi, якщо не для того тiльки, щоб не
докучати iншим. Вiн говорить про себе: Коли прийде весна й починають
спiвати птаха, я, у якого в серце радостi бiльше, нiж у них повинен
звичайно спiвати, тому що всi моï днi лише одна радiсть i пiсня i я
не помишляю нi про що iншому. В iнший кансоне вiн говорить: Поезiя
має для мене цiну лише тодi, коли вона виходить вiд щирого серця,
але це можливо тiльки якщо в серце панує щира любов. От чому
моï пiснi краще всiх iнших пiсень, тому що любов заповнює вся
моя iстота — рот, ока серце й почуття.
