Матерiальна вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв i КЗОТ РФ

Закон про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв був прийнятий
22 червня 1999 року. Федеральний закон про матерiальну вiдповiдальнiсть
вiйськовослужбовцiв установлює умови й розмiри матерiальноï
вiдповiдальностi вiйськовослужбовцiв i громадян, покликаних на вiйськовi
збори. Даний закон поширюється на вiйськовослужбовцiв , що
проходять вiйськову службу по заклику й за контрактом у Збройних Силах
Росiйськоï Федерацiï, а також в iнших вiйськах, у яких
законодавством передбачена вiйськова служба
Основнi поняття, такi як: вiйськовi частини, командири (начальники),
майно вiйськовоï частини, реальний збиток; застосовуванi як у
Федеральному Законi “Про матерiальну вiдповiдальнiсть
вiйськовослужбовцiв” так i в цiй курсовiй визначенi в 1 главi,
стаття 2. закону про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв. У
цiй роботi розглядається спiввiдношення закону про матерiальну
вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв iз Кзотом РФ, ïхнiй зв'язок, а
також вiдношення мiж конституцiєю РФ i законом про матерiальну
вiдповiдальнiсть. У главi “види матерiальноï
вiдповiдальностi” дана спроба звести в таблицю статтi 4 закону про
матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв
Види матерiальноï вiдповiдальностi
Матерiальна вiдповiдальнiсть буває двох видiв: часткова й повна
Умови настання частковоï матерiальноï вiдповiдальностi , а
також розходження мiж залученням до вiдповiдальностi вiйськовослужбовцiв
по заклику й за контрактом представленi в таблицi 1.
Скорочення, використовуванi в таблицi:
МДС — мiсячний грошовий змiст Меснзвл — мiсячна надбавка за
вислугу лiт
Матерiальна вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв i КЗОТ РФ.
Закон про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв багато в чому
перегукується iз КЗОТОМ РФ.
Умови й розмiри матерiальноï вiдповiдальностi вiйськовослужбовцiв,
незалежно вiд пiдстави проходження вiйськовоï служби, за збиток,
заподiяна ними при виконаннi обов'язкiв вiйськовоï служби майну, що
перебуває у федеральнiй власностi й закрiпленому за вiйськовими
частинами, а також визначення порядку вiдшкодування заподiяного збитку,
закрiпленi у Федеральноï законi “Про матерiальну
вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв ” вiд 12 липня 1999 г.
Характерною рисою даного закону є те, що в ньому чiтко визначенi
умови матерiальноï вiдповiдальностi за заподiяний збиток.
Насамперед, вiйськовослужбовцi несуть матерiальну вiдповiдальнiсть
тiльки за заподiяний з ïхньоï вини реальний збиток, тобто
упущена вигода в увагу не приймається. При цьому, якщо збиток
заподiяний не при виконаннi обов'язкiв вiйськовоï служби, то
вiйськовослужбовцi несуть матерiальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до
цивiльного законодавства Росiйськоï Федерацiï. Причому, не
допускається залучення вiйськовослужбовцiв до матерiальноï
вiдповiдальностi за збиток, заподiяний внаслiдок виконання наказу
командира (начальника), а також у результатi правомiрних дiй,
виправданого службового ризику, дiï непереборноï сили
Конструкцiï й змiст основних норм даного закону багато в чому
запозиченi iз трудового законодавства. зокрема. вiдповiдних статей Кзот
ФР про матерiальну вiдповiдальнiсть працiвника за збиток. Заподiяний
пiдприємству, установi, органiзацiï. так. у законi названi
два основних види матерiальноï вiдповiдальностi вiйськовослужбовцiв
застосовуваних i вiдносно працiвникiв по трудовому праву, —
обмежена й повна. При обмеженiй матерiальнiй вiдповiдальностi
вiйськовослужбовець -контрактник вiдшкодовує збиток у заздалегiдь
установлених межах. Так, вiдповiдно до пункту 1 статтi 4 даного закону,
якщо збиток заподiяний по необережностi те, як правило, такою межею
є один оклад мiсячного грошового змiсту вiйськовослужбовця й одна
мiсячна надбавка за вислугу рокiв (за винятком випадкiв, коли теперiшнiм
Федеральним законом i iншими нормативними правовими актами
Росiйськоï Федерацiï для вiйськовослужбовцiв установленi iншi
межi матерiальноï вiдповiдальностi). Зокрема, за правилами пункту 2
зазначеноï статтi вiйськовослужбовцi, що проходять вiйськову службу
за контрактом, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у розмiрi заподiяного
збитку, але не бiльше двох окладiв мiсячного грошового змiсту й двох
мiсячних надбавок за вислугу рокiв, а за правилами пункту 4
цiєï статтi — у розмiрi заподiяного збитку, але не
бiльше трьох окладiв мiсячного грошового змiсту й трьох мiсячних
надбавок за вислугу рокiв. Залучення вiйськовослужбовцiв до
обмеженоï матерiальноï вiдповiдальностi в названi вище межах
нагадує межi матерiальноï вiдповiдальностi посадовоï
особи, винного в незаконному звiльненнi або перекладi, за правилами
статтi 214 Кзот РФ, оскiльки в пунктi 4 мова йде про залучення до
матерiальноï вiдповiдальностi командирiв (начальникiв) вiйськових
частин, винних у незаконному звiльненнi вiйськовослужбовця (особи
цивiльного персоналу) з вiйськовоï служби (роботи), незаконному
перекладi особи цивiльного персоналу на iншу роботу, незаконному
призначеннi вiйськовослужбовця (особи цивiльного персоналу) на посаду,
не передбачену штатом (штатним розкладом) вiйськовоï частини, або
на посаду, оплачувану вище фактично займаноï посади, за збиток,
заподiяний зайвими грошовими виплатами, зробленими в результатi
незаконного звiльнення вiйськовослужбовця (особи цивiльного персоналу),
незаконного перекладу особи цивiльного персоналу на iншу роботу,
незаконного призначення вiйськовослужбовця (особи цивiльного персоналу)
на посаду
Також, як i в трудовому законодавствi (див. статтю 121 Кзот РФ), у
статтi 5 Федерального закону “Про матерiальну вiдповiдальнiсть
вiйськовослужбовцiв ” даний вичерпний перелiк випадкiв залучення
вiйськовослужбовцiв, у тому числi й минаючих вiйськових службах за
контрактом, до повноï матерiальноï вiдповiдальностi. Цей
перелiк багато в чому збiгається з тим, що втримується в
статтi 121 Кзот РФ. Так. вiйськовослужбовцi несуть повну матерiальну
вiдповiдальнiсть: при передачi ïм майна пiд звiт для зберiгання,
перевезення, видачi, користування й iнших цiлей; якщо в дiях (бездiях)
вiйськовослужбовця втримуються ознаки складу злочину, передбаченого
карним законодавством Росiйськоï Федерацiï; якщо збиток
заподiяний вiйськовослужбовцем, добровiльно приведшим себе в стан
наркотичного, токсичного або алкогольного сп'янiння; якщо збиток
заподiяний у результатi розкрадання, навмисного знищення, ушкодження,
псування, незаконних витрати або використання майна або iнших навмисних
дiй (бездiяльностi) незалежно вiд того, чи мiстять вони ознаки складу
злочину, передбаченого карним законодавством Росiйськоï
Федерацiï; якщо мали мiсце навмиснi дiï вiйськовослужбовцiв,
повлекшие витрати на лiкування у вiйськово-медичних установах i
установах охорони здоров'я вiйськовослужбовцiв, що постраждали в
результатi цих дiй
Правила визначення розмiру заподiяного збитку, викладенi у Федеральному
законi “Про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв
“, також багато в чому схожi iз правилами. викладеними в статтi
1213 Кзот РФ. Так, в основу визначення розмiру заподiяного збитку (див.
статтю 6 закону) покладенi фактичнi втрати за винятком зношування по
встановленим у законi нормам i виходячи iз цiн, принципи визначення яких
теж визначенi в цьому законi. А при залученнi до матерiальноï
вiдповiдальностi по пунктi 4 статтi 4 закону розмiр збитку
визначається розмiром виплаченого вiйськовослужбовцевi (особi
цивiльного персоналу) грошового постачання (виплаченоï
заробiтноï плати), при незаконному призначеннi на посаду,
оплачувану вище посади, фактично займаноï вiйськовослужбовцем
(особою цивiльного персоналу), — рiзницею мiж виплаченим грошовим
постачанням (виплаченою заробiтною платою) i грошовим постачанням
(заробiтною платою) по фактично займанiй посадi 9див. статтi 213 i 214
Кзот РФ). Порядок вiдшкодування збитку вiйськовослужбовцями, згiдно
статей 7 i 8 закону, також виходить iз основних принципiв його
вiдшкодування, установлених вiдносно працiвникiв у вiдповiдностi зi
статтею 122 Кзот РФ: вiдшкодування збитку вiйськовослужбовцем у розмiрi,
що не перевищує одного окладу мiсячного грошового змiсту й
однiєï мiсячноï надбавки за вислугу рокiв,
виробляється за наказом командира (начальника) вiйськовоï
частини, а командиром (начальником) вiйськовоï частини — за
наказом вищестоящого в порядку пiдпорядкованостi командира (начальника)
вiйськовоï частини шляхом утримання iз грошового постачання
вiйськовослужбовця, що заподiяв збиток. В iнших випадках питання про
вiдшкодування збитку вирiшується судом по позовi командира
(начальника) вiйськовоï частини або, вiдповiдно, вищестоящого в
порядку пiдпорядкованостi командира (начальника) вiйськовоï
частини. Наказ вiдповiдного командира (начальника) вiйськовоï
частини про вiдшкодування збитку повинен бути виданий у двотижневий
строк вiд дня закiнчення адмiнiстративного розслiдування з метою
встановлення причин збитку, його розмiру й винних осiб, проведеного в
мiсячний строк вiд дня виявлення збитку (з можливiстю продовження цього
строку вищестоящим у порядку пiдпорядкованостi командиром (начальником)
не бiльше нiж на один мiсяць), або надходження рiшення суду або
матерiалiв ревiзiï, перевiрки, дiзнання, наслiдку, i оголошений
вiйськовослужбовцевi пiд розпис, повинен бути звернений до виконання
пiсля закiнчення семи днiв пiсля оголошення його вiйськовослужбовцевi.
Якщо ж наказ не був виданий у двотижневий строк, то питання про
залучення вiйськовослужбовця до матерiальноï вiдповiдальностi
вирiшується судом по позовi вiдповiдного командира (начальника)
вiйськовоï частини
Закрiплюючи положення про те, що вiдшкодування збитку виробляється
незалежно вiд залучення вiйськовослужбовця до дисциплiнарноï,
адмiнiстративноï або кримiнальноï вiдповiдальностi за дiï
(бездiяльнiсть), якими заподiяний збиток (стаття 8), даний закон потiм
указує, що вiйськовослужбовець може добровiльно повнiстю або
частково вiдшкодувати заподiяний збиток у грошовiй формi. Заборона на
можливiсть вiдшкодування збитку в натурi (Кзот у статтi 1181
передбачає таку можливiсть, але тiльки за згодою роботодавця).
Цiлком природно, обумовлений особливостями проходження вiйськовоï
служби й тих обов'язкiв, якi покладають на вiйськовослужбовця. Саме цi
обставини й послужили як основу для закрiплення в законi особливого
порядку вiдшкодування збитку у випадку звiльнення вiйськовослужбовця з
вiйськовоï служби або перекладу його до нового мiсця служби
(стягнення заборгованостi, що залишилася за ним, за правилами
виконавчого виробництва, установленим законодавством Росiйськоï
Федерацiï, напрямок у певний термiн необхiдних матерiалiв до нового
мiсця вiйськовослужбовця для залучення його до матерiальноï
вiдповiдальностi й т.д.) — див. статтю 9 закону. За
аналогiєю iз трудовим законодавством (див. статтю 125 Кзот РФ) у
статтi 12 закону встановленi межi щомiсячних грошових утримань для
вiдшкодування збитку — у розмiрi 20 вiдсоткiв мiсячного грошового
постачання. А у випадках, коли збиток заподiяний у результатi
розкрадання, навмиснi знищення, ушкодження, псування, незаконнi витрати
або використання майна або iнших навмисних дiй (бездiяльностi) незалежно
вiд того, чи мiстять вони ознаки складу злочину, передбаченого карним
законодавством Росiйськоï Федерацiï (див. статтю 5 закону), у
розмiрi 50 вiдсоткiв мiсячного грошового постачання вiйськовослужбовця.
При виробництвi й iнших грошових утриманнях. Передбачених Законодавством
Росiйськоï Федерацiï, загальний розмiр ïх однаково не
може перевищувати 50 вiдсоткiв мiсячного грошового постачання
вiйськовослужбовця, з дотриманням при цьому черговостi зазначених
утримань, обумовленоï законодавством Росiйськоï Федерацiï
Закон про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв i конституцiя
РФ.
У квiтнi поточного року Конституцiйний суд Росiйськоï
Федерацiï розглянув справу й винiс вiдповiдну постанову про
перевiрку конституционности частини першоï пункту 1 статтi 8
Федерального закону “Про матерiальну вiдповiдальнiсть
вiйськовослужбовцiв”. Приводом до цього послужив запит
Находкiнського гарнiзонного вiйськового суду. У його виробництвi
перебувають справи по скаргах двох вiйськовослужбовцiв на дiï
командирiв вiйськових частин, по наказах яких вони були притягнутi до
матерiальноï вiдповiдальностi за заподiяний майну частини збиток.
При розглядi цих справ гарнiзонний суд доглянув невизначенiсть у питаннi
про те, чи вiдповiдає згадане положення Федерального закону
Конституцiï РФ, i внаслiдок цього, призупинивши розгляд, звернувся
в Конституцiйний Суд РФ.
Частина перша пункту 1 статтi 8 ФЗ “Про матерiальну
вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв” визначає, що
вiдшкодування збитку, розмiр якого не перевищує одного окладу
мiсячного змiсту вiйськовослужбовця й однiєï мiсячноï
надбавки за вислугу рокiв, виробляється за наказом командира
(начальника) вiйськовоï частини шляхом утримань iз грошового
постачання вiйськовослужбовця, що заподiяв збиток. У той же час,
вiдповiдно до статтi 59 (частини 1 i 2) Конституцiï РФ, громадянин
Росiï, виконуючи свiй обов'язок по захисту Батькiвщини, несе
вiйськову службу вiдповiдно до федерального закону. Таким чином,
вiйськовослужбовець реалiзує своє право на працю, що у свою
чергу припускає справедливу винагороду
Конституцiя РФ визначає, що нiхто не може бути позбавлений усього
майна iнакше як за рiшенням суду (ст. 35, ч. 2 i 3). У Росiйськiй
Федерацiï захищаються так само приватна, державна, мунiципальна й
iнша форми власностi. Також гарантується (ст. 45, ч.1) державний
захист прав i воль людини й громадянина в РФ; кожному гарантується
й судовий захист його прав i воль За змiстом названих конституцiйних
норм право вiйськовослужбовця на винагороду за виконання обов'язкiв
вiйськовоï служби (грошове постачання), що як ставиться по
своïй природi до майнових прав i одночасно є специфiчною
формою винагороди за працю в особливiй сферi державноï служби,
пiдлягає визнанню й захисту, включаючи й судову, без якоï-
небудь дискримiнацiï. Однак у той же час пiдлягає визнанню й
захисту й державнiй власностi (у цьому випадку — майно, закрiплене
за вiйськовими частинами). Таким чином, у наявностi явне протирiччя
Найбiльш логiчне рiшення проблеми — установлювати мiри
матерiальноï вiдповiдальностi вiйськовослужбовцiв, пов'язанi з
вiдшкодуванням заподiяного збитку за рахунок його грошового постачання
на основi положень Конституцiï РФ, що закрiплюють гарантiï
прав власностi
Конституцiйний Суд РФ також дiйшов висновку, що за змiстом частини
першоï пункту 1 статтi 8 ФЗ “Про матерiальну вiдповiдальнiсть
вiйськовослужбовцiв” i у взаємозв'язку з iншими положеннями
цього закону (пункти 1, 2 i 3 статтi 3; стаття 7; пункти 4 i 5 статтi 8;
стаття 11) утримання iз грошового постачання вiйськовослужбовця за
наказом командира не може бути звернене на вже отриманi кошти, а також
на iнше майно, яким вiн володiє, користується й
розпоряджається на законнi пiдставах
Конституцiйний Суд РФ пiдкреслює, що право вiйськовослужбовця на
одержання грошового постачання пiдлягає захисту й на пiдставi норм
цивiльного процесуального законодавства, яким регулюється порядок
розгляду скарг на дiï госорганов, громадських органiзацiй i
посадових осiб, що порушують права й волi громадян
Список лiтератури:
1. Газета “Червона зiрка” вiд 05.05.2001.
2. Закон про матерiальну вiдповiдальнiсть вiйськовослужбовцiв
3. Конституцiя РФ. 4. Кодекс законiв про працю РФ.
4. Загальвiйськовi устави Збройних Сил РФ.