Народи, що говорять на австронезийских мовах

Знаменитi водiï фрегатiв — Кук, Лаперуз, Крузенштерн,
Лисянский i iншi, що вiдкривали в безкрайнiх просторах Тихого океану
новi землi, дивувалися, що жителi островiв, вiддiлених один вiд iншого
тисячами кiлометрiв, говорять на дуже близьких мовах. Мовлення маорi, що
живе на Новiй Зеландiï, зрозумiла остров'янам Таïтi; мешканцi
Гавайських островiв говорять мовою, схожому на мову острова Великодня й
Маркiзькi островiв. Та й культура, вiрування, звичаï, побут жителiв
пiвденних морiв, светлокожих i привiтних полинезийцев, дуже схожi
На початку минулого столiття вiдомий натуралiст Адельберт Шамиссо, що
зробив кругосвiтнє плавання на росiйському кораблi Рюрик,
вiдзначив, що мовлення полинезийцев почасти подiбне з малайською й iншою
мовами Iндонезiï й пiвострова Малакка, В 1836 роцi нiмецький
лiнгвiст Вiльгельм Гумбольдт, брат знаменитого вченого-енциклопедиста
Олександра Гумбольдта, довiв, що подiбнiсть це не випадково: iснує
сiм'я мов, захiдна галузь якоï поєднує мови Малайï
й Iндонезiï, а схiдна — мови Полiнезiï. Гумбольдт i
назвав цю сiм'ю малайско-полинезийской.
Пiзнiше з'ясувалося, що мовою, близькому малайському, говорить i
населення острова Мадагаскар, хоча вiд Пiвденно-Схiдноï Азiï
його вiдокремлюють тисячi кiлометрiв Iндiйського океану, а вiд Африки, з
ïï численними мовами й народами,- лише вузька Мозамбiцька
протока. Крiм Полiнезiï (островiв схiдноï частини Тихого
океану), i в пiвнiчно-захiднiй частинi Океанiï, у Микронезии (Малi
острови), i в пiвденно-захiдноï, Меланезiï (Чорнi острови),
також говорять мовами, що входять у малайско-полинезийскую сiм'ю. Таким
чином, у нiй виявилося вже не двi, а чотири галузi: малайська,
полинезийская, меланезийская й мiкронезiйська. I сiм'ю стали називати
по-iншому: австронезийская, тобто южноостровная.
Вiд острова Великодня до острова Мадагаскар — таке пiдстава
гiгантського трикутника, утвореного австронезийскими мовами. Вершиною
цього трикутника спочатку вважали пiвострiв Малакку
Але незабаром виявилося, що вершину варто пересунути далеко на пiвнiч.
На островi Тайвань збереглося кiлька племен, що говорять на мовах,
родинних iндонезiйським. Австронезийские прислiвника є й у
В'єтнамi (мова нам i iншi). Колись южноостровние мови були
поширенi ще далi на пiвнiч, можливо, аж до Японського архiпелагу
Японська мова не вдалася поки вiднести нi до якiй з вiдомих сiмей. I не
тому, що вiн коштує зовсiм особняком, що в ньому немає
нiякоï подiбностi з iншими мовами. Навпроти, корiння й граматика
японського багато в чому близькi алтайським мовам. Але у фонетику (та й
у словнику) можна виявити i явнi слiди австронезийского впливу. Швидше
за все японська мова в основi своєï алтайський, але вiн
випробував вплив австронезийской мовлення. Першими прийшли на Японський
архiпелаг австронезийци, Археологи затверджують, що найдавнiша культура
Японiï пов'язана з островами Тихого океану, а не з континентом
Азiï. Виходить, вершина трикутника, що позначає поширення
австронезийских мов, досягає Японiï
Звiдки ж, з якого центра поширилися австронезийци, переборовши простору
двох океанiв? Пiвденний Китай, Нова Гвiнея, Захiдна Європа й
навiть легендарна Атлантида вважалися ïхньою колискою… Але,
вероятней усього, вона перебувала десь в Iндонезiï або на
пiвостровi Iндокитай. На островах Iндонезiï знайденi слiди древнiх
культур, якi можна зв'язати з австронезийцами. У лабiринтi островiв,
острiвцiв i архiпелагiв могла зложитися ïх прекрасна морехiдна
технiка, що дозволила скорити простори двох великих океанiв. Iндонезiя
перебуває в самому центрi австронезийского трикутника, звiдси
зручнiше за все було рухатися на пiвденний захiд, до Мадагаскару, на
пiвденний схiд, у Меланезiю й Полiнезiю, на пiвнiч, аж до Японiï, i
на пiвнiчний схiд, до коралових атолiв Микронезии.
Нарештi, є ще один важливий довiд на користь iндонезiйськоï
адреси — висхiдне до часiв дуже глибокоï стародавностi
спорiднення австронезийских мов з iншими мовами Пiвденно-Схiдноï
Азiï, названими австроазиатскими (пiвденноазiатськими).
Iндокитайський пiвострiв називають iнодi музеєм мов, музеєм
народiв. У краïнах Iндокитаю говорять на сотнях рiзних мов.
Лiнгвiстам удалося згрупувати ïх у три бiльшi групи, вiднести до
трьох сiмей: австронезийской, австроазиатской i тайськоï (вiд назви
народу тай, що дали найменування краïнi Таïланд).
Народiв, що говорять на австронезийских мовах, в Iндокитаю не дуже
багато — бiля десятка (суща дрiбниця в порiвняннi з 100
австронезийскими народами Iндонезiï, десятками народностей
Фiлiппiнських островiв, що також говорять на австронезийских мовах, i
багатьма сотнями мов Полiнезiï, Микронезии й Меланезiï).
Набагато бiльше тут мов i народiв австроазиатской сiм'ï
Цiлком ймовiрно, саме австроазиати були одними з найдавнiших мешканцiв
пiвострова Iндокитай. В'єтнамська мова — найпоширенiший з
мов Пiвденно-Схiдноï Азiï. На ньому говорять понад 34
мiльйонiв чоловiк. З незапам'ятних часiв жили предки в'єтнамцiв у
своïй краïнi. Разом iз близьким йому мовою миэнг (на ньому
говорять близько 500 тисяч чоловiк) в'єтнамський утворить особливу
групу в австроазиатской сiм'ï
Друге мiсце по числу мовцiв на австроазиатских мовах займає
кхмерский мова, на ньому говорять близько 6 мiльйонiв камбоджiйцiв, або
кхмерiв (основного населення Камбоджi). Бiльше тисячi рокiв тому кхмери
створили могутню державу, що об'єднала бiльшу частину
Iндокитайського пiвострова. Грандiозний архiтектурний комплекс кхмерской
столицi, мiста Ангкор-Тхом, зберiгся до наших днiв i є одним iз
шедеврiв свiтового мистецтва. На мовах, близьких до мови кхмерiв,
говорять багато iнших народностей Iндокитаю, наприклад так званi гiрськi
кхмери.
Гiрськi кхмери — назва умовне, вона дане для того, щоб розрiзняти
мови малих народностей, що живуть у горах Iндокитаю, вiд родинного
ïм кхмерского мови. У Камбоджi ïх називають збiрним iм'ям
пнонги, у В'єтнамi — моï, у Лаосi — тха. Окремих
народностей гiрських кхмерiв вiдрiзняються друг вiд друга. Особливо ж цi
розходження проявляються в мовi. Лiнгвiсти нараховують бiльше десятка
рiзних мов гiрських кхмерiв. Поширено вони на територiï всiх держав
Iндокитайського пiвострова: у Лаосi й Камбоджi, у Пiвнiчному й
Пiвденному В'єтнамi, а також у Таïландi. Гiрськi кхмери й
донинi зберегли родовий лад i займаються полюванням, рибальством,
збирають дикоростучi рослини. Подекуди вони перейшли до осiлостi й
перейняли високу культуру своïх сусiдiв: в'єтнамцiв, кхмерiв,
таиландцев, лаосцев.
Мови, близькi кхмерскому, поширенi не тiльки по пiвостровi Iндокитай.
Найдавнiшим цивiлiзованим народом Бiрми були мони. Уже в перших
столiттях нашоï ери вони створили самостiйну державу, будували
величнi храми й мiста, робили далекi морськi плавання, мали свою
писемнiсть i лiтературу. Монский мова збереглася й до наших днiв, на
ньому висловлюються бiля пiвмiльйона громадян Бiрманського Сполучника.
Кхмерский (або камбоджiйський), монский i мови гiрських кхмерiв утворять
особливу групу австроазиатских мов. Названо вона мон-кхмерской, по двох
головних мовах, що входить у неï склад
Окремими iзольованими острiвцями в гiрських i малодоступних районах
Бiрми, В'єтнаму, Таïланду, Лаосу, Пiвденного Китаю розкиданi
племена гiрських монов, залишки раннiх поселенцiв Iндокитаю й Бiрми.
Мови ïх — палуан, ва й iнших — утворять, поряд з
в'єтнамською й мон-кхмерской, ще одну галузь австроазиатской
сiм'ï. Мова кхаси, народностi, що живе в iндiйському штатi Ассам,
являє собою ще одну галузь цiєï сiм'ï. Але навiть
Ассамом не обмежується захiдна межа поширення австроазиатских мов
У Пiвнiчно-Схiднiй i Центральнiй Iндiï, у горах i джунглях, i
донинi живуть племена, чиє господарство й життєвий уклад
близькi людям кам'яного вiку. Говорять вони на особливих мовах i
прислiвниках (ïх налiчується кiлька десяткiв),
поєднуваних загальною назвою — мови мунда, або коло^-кола-мунда^-
кола. Племена мунда прийшли на Индостан дуже давно, задовго до того, як
на пiвостровi з'явилися кочевники-арьи. Назви багатьох рiк Индостана, у
тому числi й великому Гангу, сходять до слiв мунда (Гангу означає
рiка, вода). Багато вчених думали, що племена мунда i є найдавнiшi
жителi Iндiï. Але виявилося, що це не так. Група мунда входить до
складу австроазиатской сiм'ï мов. Вiддiлилася вона вiд загального
стовбура дуже давно, бiльше шести або семи тисяч рокiв тому, так що
стосовно арьям, що появились на територiï Индостана лише в II
тисячорiччi до н, е., племена мунда дiйсно виглядали старожилами
Австроазиатские мови є й на крайньому пiвднi Азiатського материка.
У джунглях пiвострова Малакка кочують семанги. Ïх близько 4000
чоловiк
Це темношкiрi люди дуже маленького росту — азiатськi пiгмеï,
або негритоси (африканських пiгмеïв ученi називають негриллями).
Разом з iншим маленьким темношкiрим народом, сеноями, семанги є
найдавнiшими мешканцями Малакки, а бути може, i всiєï Пiвденно-
Схiдноï Азiï. Зовнiшнiй вигляд i вкрай примiтивна культура
семангов i сеноев рiзко вiдрiзняються вiд вигляду й культури кхмерiв,
в'єтнамцiв i iнших народiв Iндокитаю й Малакки, Але семангские й
сенойские мови перебувають у спорiдненнi iз кхмерским i iншими
австроазиатскими прислiвниками. Швидше за все, семанги й сенои колись
говорили особливими мовами, але потiм перейшли на мову своïх бiльше
розвинених соседей-австроазиатов. Така ж доля осягла й мову аэта,
негритосского племенi, що живе на Фiлiппiнах, тiльки аэта перейшли на
одну з мов австронезийской сiм'ï Семанги, що роздiляються на ряд
рiзних груп, населяють гори й джунглi на пiвночi континентальноï
Малайзии. Сенои живуть у центральнiй частинi пiвострова Малакка й також
роздiляються на кiлька груп. Найбiльш вiдсталi племена сеноев i семангов
i понинi ведуть спосiб життя людей кам'яного вiку, первiсних мисливцiв i
збирачiв дикоростучих рослин
Австроазиатская мовлення звучить i на Никобарских островах, що
перебувають в Iндiйському океанi. Никобарский мова утворить особливу
галузь в австроазиатской сiм'ï, поряд з в'єтнамськоï,
мон-кхмерской, кхаси, гiрських кхмерiв, мунда^-кола, семанго-сенойской
галузями