Особливостi французькоï Освiти

Францiя зiграла в загальнiй соцiально — полiтичноï й
культурноï життя Захiдноï чи Європи не чiльну роль.
Класова боротьба бiльше, нiж в iнших краïнах. Францiя розгромила
пiд час великоï революцiï феодалiзм i заснувала чисте
панування буржуазiï з такою класичною яснiстю, як жодна iнша
європейська краïна
У пору раннього середньовiччя у Францiï iнтенсивнiше, нiж в iн
краïнах, формуються й одержують розвиток всi основнi жанри й види,
типовi для лiтератури середовищ столiть ( национ героич епос, риц роман,
фаблiо, тваринний епос, клерикальна драматургiя). В 17 столiттi розквiт
класицизму (Буало, Корнель, Росин, Мольер). В 18 столiттi
просвiтительський рух. 18 столiття — переважно франц столiття.
Майже на всьому протязi 18 столiття мiж Англiєю й Францiєю у
вiйнах вирiшувалося питання про першiсть на морях i в колонiях. На
початку столiття Фр поступилася багато колонiй. Вiйни послабили Фр.
Внутр полiтика безпомiчна. По краïнi ок 1,5 млн жебракiв.
Буржуазiя, який феодальнi порядки заважали наживатися, нарiкала.
Пустували величезнi земельнi масиви. Вiдомо, що революцiйна атмосфера
створюється тодi, коли продуктивнi сили не можу бiльше розвиватися
при iснуючiй системi виробничих сил. Всi класи суспiльства були
незадоволенi iснуючими порядками. Дворянство хотiло усталити своï
позицiï. Слабким королем виявився Людовик 16. Необхiднiсть
революцiï назрiвала. Буржуазна революцiя 1789-1794.
Революцiйний рух, що несе на своïх прапорах iдею прогресу, очолили
у Фр просвiтителi. Столiття Освiти. Монтеск'є, Вольтер, Руссо,
Дiдро, Гольбах, Гельвеций i iн. Широке розумово рух рiс згодом. У
здiйсненнi суспiльного перевороту нуждаласьбуржуазия, вона перша й
скористалася плодами цього перевороту
Iдея революцiï не прийшла вiдразу. Вона визрiвала поступово. На
самому початку 18 столiття критика феодалiзму досить рiзко пролунала в
комедiï Лесажа Тюркаре 1709. Через 9 рокiв трагедiя Вольтера Эдип,
у нiй гасло Щастя короля — служити своєму народу. Далi,
протягом майже 30 рокiв, прапор Освiти несе Вольтер. В 1748 виходить
головну працю Монтеск'є Дух законiв, в 1746 Дiдро опублiкував
перший твiр . 1750 перший твiр Руссо Мiркування про науки й мистецтва. В
1751 Дiдро й д'аламбер публiкують проспект Енциклопедiï i
приступають до ïï виданню
Талановитi пропагандисти нового свiтогляду, вони виступили на штурм
насамперед iдеолог основ феодалiзму. Просвiтителi опиралися на культурну
спадщину своïх прямих попередникiв — гуманiстiв епохи
Вiдродження. Продовжували гуманiзм
У станi просвiтителiв бiльше помiрних политий поглядiв дотримувалися
Вольтер, Монтеск'є, Бюффон, д'аламбер, Тюрго. Iншi, пов'язанi з
найбiльше демократ верствами населення(Руссо, Мабли, Морелли), iшли далi
ïх: вони пiднiмалися вже до критики приватноï власностi. Руссо
в трактатi Про походження й основи нерiвностi мiж людьми розкриває
щирi причини гражд нерiвностi, указуючи на частий собств-ть як на
основне джерело всiх общ лих Були розбiжностi й у питаннях
фiлософiï. Матерiалiстами були Дiдро, Гольбах, Робiнi, що доходили
до атеïзму. Тим часом Руссо вiдмiнювався до iдеалiстичного
тлумачення миру. Просвiтителi надмiрно перебiльшували силу iдей
Просвiтителi дiяли як захопленi мрiйники. З дитячою захопленiстю вiрили.
Що прийде освiчений монарх, справедливий, сильний. Не всi просвiтителi
однак були прихильниками просвещ монархiï. Руссо за республiку
У политий програмi просвiтителiв ключове слово — закон. Воля,
рiвнiсть, братерство
Нiхто iз просвiтителiв не зважився зазiхнути на принцип приватноï
власностi. Але Руссо знайшов у собi досить мужностi, щоб оголосити про
необхiднiсть знищити частий соб-ть. Його послiдовник абат Мабли. На його
думку щонайпромiнь порядок — загальне имущ рiвнiсть. Але воно не
досяжно. Просвiтителi визнавали, що всiма вчинками людини рухає
особистий iнтерес. Така теорiя про розумний егоïзм. Гельвеций
присвятив цьому 2 книги: Про розум i Про людину.
Просвiтителi ставили перед собою практич мети: впливати на розуми й
подвигнуть на здiйснення соц перетворень. Мистецтво представлялося
ïм найбiльш дiючою формою в боротьбi з феодалiзмом. Вони ввели в
лiтературу в якостi покладе героя новоï людини, що не має
дворянських титулiв i багатств. Сен-Пре, Кандид , Фiгаро , наприклад.
Театр був трибуною просвiтителiв. Вольтер писав для театру 60 рокiв.
Дiдро, Бомарше, Мерсье, зробили просвiт реформу театру, наблизивши його
до сучасностi, взявши предметом зображения реал конфлiкти соц миру й
героя — людини третього стану. Просвiтителi у своєï
публиц Дея-ти обрали форму короткоï, вiдточеноï, дотепноï
политий або фiлософ брошури, яку можна було масовим дешевим виданням
поширювати серед широких читат кiл
Просвiтителi створили особливий жанр худож публиц прози —
фiлософський роман (Монтеск'є Перськi листи, Руссо Эмиль) i
фiлософську повiсть (Вольтер Кандид, Дiдро Жак — фаталiст)
Просвiтителi прагнули реформувати дворянськоï мистецтво, наблизити
його вчасно, демократ-ть його. Просвiтителi за точнiсть i яснiсть мови
письменника. Чудовим майстром художньоï прози є Руссо.
Вольтер i Дiдро прибiгали до тонкоï iронiï. Руссо — до
високоï патетики