Останнє полюдье Iгоря

У рiк 6453 (945). У той рiк ськазала дружина Iгорю: Отроки Свенельда
изодделись зброєю й одягом, а ми наги. Пiдемо, князь, з нами за
даниною, i собi добудеш, i нам. I послухав ïхнiй Iгор — пiшов
до древлян за даниною й додав до колишньоï данини нову, i творили
насильство над ними чоловiки його.

Взявши данину, пiшов вiн у своє мiсто й, помiзкувавши, ськазав
дружинi: Iдiть iз даниною додому, а я вернуся й пособираю ще. Древляни
ж, почувши, що йде знову, радилися iз князем своïм Малому: Якщо
занадиться вовк до овець, то винесе вся череда, поки не вб'ють його; так
i цей: якщо не вб'ємо його, те всiх нас погубить. I послали до
нього, говорячи: Навiщо йдеш знову? Забрал уже всю данину. I не послухав
ïхнiй Iгор; i древляни, вийшовши з мiста Иськоростня, убили Iгоря й
дружину його, тому що було ïï мало. I похований був Iгор, i
є могила його в Иськоростня в Деревськой землi й до цього дня.

(Повiсть минулих лiт )