Пiсня любовi В. Симоненко
Василь Андрiйович Симоненко — майстер iнтимноï лiрики. Його
вiршi вражають глибиною й щирiстю почуттiв, вогнем душi жарять, так
говорив про ïх О. Гончар. Автор створив для себе образ любовi,
далекий вiд чогось конкретного, реального. I от це вiдбулося; зрештою
вiн знайшов ту єдину, чарiвну
Iнодi, ослiплений сильним почуттям, не зауважуєш недолiкiв
милого серцю людини. I саме тодi перевiряється глибина, щирiсть
любовi. Такi думки володiли автором, коли вiн писав поезiю Є в
любовi й буднi, i свята. У нiй також розкрилися самi потаєнi
людськi почуття, якi з'єдналися з фiлософськими роздумами про сенс
життя. Любов — не тiльки радiсть. Вона несе й мучення, i
страждання, тому що буває нероздiленоï, болючий,
невiрноï. В. Симоненко вiдчув це на собi, тому й з'явилися вiршi
Люси, Ти байдужа, як мертве мiсто. Але, що б там не було, треба чекати
єдиноï, великоï, вiрноï любовi — вона
неодмiнно прийде Лiричний герой поезiï Буду тебе чекати, там де
вишня бiла… теж сподiвається на це, тому що
зiзнається: …не тебе я чекаю, чекаю своєï любовi
в бiлому саду. Задушевна розмова сина з матiр'ю — така тема
поезiï Заглядаюся у твоï зiницi. Украïнi адресує
поет всю любов, стурбованiсть, вiдданiсть i пещення. Перед читачем
iнтимний, щирий дiалог з вiтчизною:
- Буду, мама горда й гарна,
- За тебе дивуватися на все столiття…
Iнтимна лiрика В. Симоненко — це цикл поэзий, лiричний герой яких те романтичний i закоханий юнак, те зрiла людина з бiльшим життєвим досвiдом. В. Симоненко призиває бути життєрадiсним, любити свою Батькiвщину, свiй народ, будити в людинi прекраснi почуття. На думку автора, втрачає багато того, хто не вмiє уступати, не здатний вiдрiзнити важливого вiд мiзерного. Властиво таким i був поет, що прожив лише 29 рокiв, пiзнав радiсть любовi й був до безпам'ятства закоханий вжизнь.
