Плекаємо в собi майстри!

У кожному людинi живе пiдхiд до прекрасного. Краса нiкого не
залишає байдужим, вона створює з людиною диво. Завжди
хвилює й захоплює нас неповторна чарiвнiсть природи.
Зачарують душу незрiвняннi твори мистецтва — живопису, музики,
лiтератури. Кожна людина — майстер. Нездатних людей взагалi
немає. Знайомлячи з побутом украïнцiв, переконуєшся в
цьому знову й знову.
Яке глибоке естетичне почуття треба мати, щоб кожне житло перетворити в
шедевр: тут тобi й розмальованiй печi, i яскравi вишитi рушники, i
писанi блюда й ложки… Навiть ярма для волiв були замальованi,
прикрашенi рiзьбленням. Вся ця краса свiдчить про художнє
сприйняття украïнцями навколишнього свiту, тонке вiдчуття
прекрасного. Споглядаючи твору народного мистецтва, ми розумiємо,
що народилися вони у хвилину творчого натхнення, що, начебто Божа
благодать, зiйшло на людину, осяяло його своєю неземною силою
— i вiдбулося чудо: на мир з'явилася чудова пiсня, чарiвне
мальовниче полотно, натхненнi поетичнi рядки:
Поезiя — це завжди неповторнiсть. Якесь безсмертне доторкання
кдуше. Цi слова поетеси Лiни Костенко розкривають перед нами
таємницю творчого мита. Так, дiйсно, всiєю прекрасною,
створеною людиною, — це безсмертне доторкання до душi.
Талановита людина — це завжди особистiсть зi складною долею, тому
що вiн вiдчуває на собi вiдповiдальнiсть за те, щоб свiй талант не
закопати в землю, а подарувати його людям, аби тiльки вони стали духовно
бiльше богатими. Щаслива та людина, що пiзнав себе, знайшов своє
мiсце в життi, розвив своï здатностi й вiдчула радiсть вiд того, що
його робота потрiбна iншим
Плекаємо ж у собi майстри! Є поетами своєï
справи, щоб i про нас колись сказали: Бог послав цiй людинi натхнення.