Ськазання про бiй печенежського воïна з киянином кожемякой

Пiд'ïхав князь печенежський до рiки, викликав Володимира й ськазав
йому: Випусти ти свого чоловiка, а я свого — нехай поборються.
Якщо твiй чоловiк кине мого на землю, то не будемо воювати три роки;
якщо ж наш чоловiк кине твого об землю, те будемо розоряти вас три роки.
I розiйшлися.
Владимир, повернувшись у стан свiй, послав глашатаïв по таборi зi
словами: Немає чи такого чоловiка, який би схопився з печенiгом? I
не знайшов нiде. На наступний ранок приïхали печенiги й привели
свого чоловiка, а в наших не виявилося. Став тужити Володимир, i прийшов
до князя один старий чоловiк i ськазав йому: Князь! Є в мене один
син менший будинку; я вийшов iз чотирма, а вiн будинку залишився. Iз
самого дитинства нiхто його не кинув ще об землю. Один раз я сварив
його, а вiн м'яв шкiру, так вiн розсердився на мене й роздер шкiру
руками. Князь зрадiв i послав за ним. (Кожемяка приïхав) i
вiдповiдав: Князь! Не знаю чи можу я з ним схопитися, — випробуй
мене: немає чи великого й сильного бика? I знайшли бика. I побiг
бик повз нього, i схопив бика рукою за бiк i вирвав шкiру з м'ясом,
ськiльки захопила його рука. I ськазав йому Володимир: Можеш iз ним
боротися. На наступний ранок прийшли печенiги й стали викликати: Де ж
чоловiк? От наш готовий! Печенiги випустили свого чоловiка: був вiн дуже
великий i страшний. I виступив чоловiк Володимира, i побачив його
печенiг i посмiявся, тому що вiн був середнього росту. I розмiрили мiсце
мiж обома вiйськами й пустили ïхнiй друг проти друга. I схопилися,
i почали мiцно жати один одного, i задушив чоловiк печенежина руками до
смертi. I кинув його об землю. Пролунав лемент, i побiгли печенiги, i
гналися за ними росiяни, б'ючи ïх, i прогнали.
Владимир же зрадiв i заклав мiсто в броду того й назвав його
Переяславлем, тому що перейняв славу отрок той. I зробив його Володимир
великим мужем, i батька його теж.
(Повiсть минулих лiт)