Сюрреалiстичнi вiршi Богумила Грабала

На вiдмiну вiд М. Кундери, що направляє свою прозу на
загальноєвропейський лiтературний контекст, Грабала сприймають як
прозаïка, що продовжує кращi традицiï
довоєнноï чеськоï лiтератури XIX ст. Насамперед прозу
Грабала виводять iз творчостi Я. Гашека, а також модерних пошукiв
чеськоï лiтератури, пов'язаних iз традицiями чеського поэтизма й
сюрреалiзму
За словами лiтературознавцiв, Грабал став ярчайшим, пiсля Гашека,
лiтературним виразником т.зв. празькоï iронiï, тобто
пронизаноï тонким гумором фiлософiï життя, крiзь буденнiсть i
банальнiсть якоï просвiчуються пiднесенi iдеали й серйознi думки;
Грабал створив особливу, плебейську рiзновид чеського сюрреалiзму,
розробив свiй специфiчний лiтературний жанр — т.зв. пивну байку.
Богумил Грабал народився 28 березня 1914 року в мiстi Брно. Жив спочатку
в Нимбурке, куди перебралися його батьки, а потiм у Празi. Ще перед
вiйною вступив на юридичний факультет Празького унiверситету, але вiйна
перервала навчання. Протягом рокiв окупацiï вiн перемiнив багато
професiй: був референтом торговельноï школи, комiрником,
робiтником, черговим на залiзничнiй станцiï. Пiсля вiйни
продовжував навчання в унiверситетi, а пiсля його закiнчення працював
страховим агентом, потiм — робiтником на ливарному заводi в
Кладно. Там вiн одержав важку травму черепа, довго лiкувався, пiсля чого
(з 1954 р.) працював на складi макулатури Впраге.
Першi лiтературнi спроби Грабал, по його власних свiдченнях, доводяться
ще на 30-i рр.: Спочатку я писав тiльки для себе й своïх друзiв.
Менi здавалося, що я не досяг високого професiйного рiвня, щоб
публiкувати своï добутки. Писати я почав ще в 30- 40-х роках, i
тiльки 1962 року завдяки зусиллям друзiв i видавцям вийшов друком перший
збiрник моïх оповiдань. Я пишу, насамперед, для себе, для
власноï втiхи, i тому моï добутки дуже суб'єктивнi. В
основi моєï творчостi лежать двi речi: оповiдання простих
людей, з якими я постiйно спiлкуюся, i суб'єктивне, философско-
эстетическое осмислення, оформлення того, що я бачу, про що менi
розповiдають.
В 1949 роцi Грабал спробував видати збiрник власних сюрреалiстичних
вiршiв, але вiн так i не вийшов до друку. Першим друкованим добутком Г.
стала тоненька книжка iз двох оповiдань за назвою Розмови людей (Hovory
lidi), що з'явилася в 1956 роцi. В 1959 роцi Г. пiдготував до друку
новий збiрник оповiдань Шпак на ниточцi (Skfivanku na niti), але вона не
пройшла цензуру. В 1962 роцi, пiсля появи збiрника оповiдань Грабала
Перлина на днi (Perlicky na dne), вiн став широко вiдомим. Провiдну iдею
цього збiрника письменник пояснив так: Тiльки на самому днi, тiльки
пiсля падiння людин починає розумiти, що таке теперiшнє
свiтло. Наступний збiрник оповiдань Мрiйники (1964) зробив Грабала
вiдомим не тiльки на батькiвщинi, а й за кордоном. У тiм самому 1964
року письменник опублiкував ще два збiрники оповiдань, а також повiсть
Уроки танцю для людей похилого вiку (Tanecni hodiny pro starsi
apokrociele).
Уже в цей перiод окреслилися новi риси поетики Грабала. Типовий герой
письменника — це звичайна людина з народу, небагато простуватий i
наïвний, але чесний, iз властивоï йому внутрiшньою вiрою у
високi iдеали. Оповiдання в добутках Грабала найчастiше стилiзований пiд
розмови простих людей, якi вiдбуваються в невимушенiй атмосферi тiсного
кола друзiв. Добуткам Грабала властивий м'який гумор, схильнiсть до
гiперболи й фантастики, рiзко iндивiдуальна, фiлософська манера бачення
миру. Я хотiв би… продовжити гашековскую традицiю в нашiй
лiтературi Ярослав Гашек писав своï добутки, сидячи в празьких
шинках, i мiг наступного дня вставити в сюжет iсторiю, почуту вчора за
кухлем пива. Я переконаний, що необхiдно бути по можливостi ближче до
звичайних людей. Простi люди — це невичерпне джерело мудростi й
гумору. Досить тiльки вмiти слухати ïх, а потiм додати щось,
скажемо, фантастичне, гротескне, що пiдсилило б ефект вiд
тiєï або iншоï iсторiï, щоб вона вернулася до людей
уже в iншому, не прямолiнiйному, а в узагальненому видi, щоб зачепила
таємнi куточки розуму, психiки й навiть пiдсвiдомостi… Я не
прагну розкривати якiсь глобальнi проблеми, я хочу, щоб кожна людина
мала свою улюблену роботу, сiм'ю, друзiв. Моï героï —
звичайнi люди, якi пiсля роботи вiдвiдують свiй улюблений ресторанчик,
п'ють пиво, не почувають самiтностi. Вони знають, що з ними буде завтра,
вони веселi, iронiчнi, дотепнi, сумнi, добрi. Вони далекi вiд
великоï полiтики, але й можуть сказати про неï своє
точне слово, а в критичнiй ситуацiï, скажемо, вiйськовоï,
здатнi на серйознi вчинки, — так розкривав Грабал таємницi
своєï творчостi
Одним з найкращих добуткiв Грабала 60-х рокiв уважають повiсть
Поïзда особливого призначення (Ostfe sledovane vlaky), що вийшла
друком в 1965 р. Подiï в нiй вiдбуваються в 1945 р., у перiод
гiтлерiвськоï окупацiï Чехiï. У центрi зображення —
трагiчна доля молодого чеха Милоша Грми, що цiною власного життя
пiдриває нiмецький поïзд зi зброєю. Образ самого Милоша
при цьому розкривається без будь-якого героïчного пафосу й
патрiотичноï гiперболiзацiï. Вiн описаний як звичайний юнак,
що спочатку заклопотаний, проблемою вiдсутностi в нього сексуального
досвiду. На героïчний учинок його спонукують не якiсь високi
iдеали, а цiлком природне бажання провчити нiмцiв, якi зазiхають на чужi
землi
Грабал постiйно перебував у конфлiктi з партiйною владою краïни i
ïï офiцiйною iдеологiєю. Вiн засудив вторгнення
радянських вiйськ у Чехословаччину, але, на вiдмiну вiд багатьох
своïх колег-письменникiв, вiдмовився емiгрувати за кордон. В 1988
р. письменниковi повернули членство в Сполучнику чеських письменникiв, а
ще через рiк нагородили званням заслуженого письменника ЧССР.
Одним з найкращих добуткiв Грабала 80-х рр. є повiсть Як я
обслуговував англiйського короля (Obsluhoval jsem anglickeho krale,
1982). Повiсть побудована у формi оповiдання центрального героя Яна Дите
про своє життя. Ян Дите — помiчник офiцiанта привокзального
ресторанчика. Вiн страждає комплексом неповноцiнностi через свiй
маленький рiст, непривабливоï зовнiшностi й бiдностi. Вище всього,
Дите прагне зробити кар'єру, домогтися шанованого мiсця в
суспiльствi й розбагатiти. У перiод гiтлерiвськоï окупацiï
Чехiï вiн одружується з нiмкенею Лiзою, що, здавалося б,
допомагає йому досягти бажаноï мети. Але, зрештою, саме життя
спростовує iлюзiï героя. Вiн починає розумiти, що
теперiшнi життєвi цiнностi на грошi не купиш. Дите стає, як
i мрiяв, мiльйонером, але життя його не робиться вiд цього краще: у
нього народжується хворий син, його дружина гине, а сам вiн, маючи
купу грошей, не має нi щастя, нi морального задоволення вiд життя
Книжки Грабала переведенi на багато мов i мають незмiнний успiх у
читачiв Францiï, Iталiï, Нiмеччини, США й багатьох iнших
краïн миру