Твiр мiнiатюра: повiсть Тургенєва Ася

Повiсть Ася (1857) по проблематицi й художнiй своєрiдностi
примикає до попереднiх повiстей i роману Рудин. Тут звучать
елегiйнi мотиви безповоротно упущеного щастя, стихiйностi любовi й не
пiдвладностi цього почуття розуму й волi людини. Чернишевський у статтi
Росiйська людина видiлила в повiстi переважно соцiальний змiст,
використавши ïï для викриття дворянського iнтелiгента
лiберала, у нещастях якого виннi слабiсть волi, боягузтво,
безхарактернiсть, обумовленi його походженням, вихованням i в
остаточному пiдсумку всiма соцiальними умовами росiянцi життя В iсторико-
лiтературному планi цiкавий не тiльки герой повести, але й
героïня. Дослiдники вiдзначають, що в Асi: — дочки помiщика й
селянки — проявляються риси, що рiднять ïï з
героïнями Достоєвського: прагнення до самоствердження й
психологiчна нестiйкiсть, ексцентричнiсть поводження, напруженiсть
духовного життя. Моральним максималiзмом Ася нагадує пушкiнську
Тетяну. Ця традицiя в зображеннi жiночого характеру й трагiчного змiсту
любовi в ще бiльшому ступенi проявляється в другому романi
Тургенєва — Дворянське гнiздо.