Угода щодо поступки Росiйського Майна в Пiвнiчнiй Америцi мiж Його Величнiстю Iмператором всея Росии й Сполученими Штатами Америки

Оголошення:
Беручи до уваги, що угода мiж Сполученими Штатами Америки i Його
Величнiстю Iмператором всея Росiï, що було укладено й пiдписане
ïхнiм вiдповiдним представниками в мiстi Вашингтонi, у тридцятий
день березня цього року, на Англiйськiй i Французькiй мовах,
сформулированно в такий спосiб:
З метою прагнення змiцнення, наськiльки можливо, гарного
взаєморозумiння, що iснує мiж ними, Сполученi Штати Америки
i Його Величнiсть Iмператор всея Росiï призначають своïх
представникiв:
Президент Сполучених Штатiв — Вiльяма Х. Севарда, Держсекретаря;
I Його Величнiсть Iмператор всея Росiï — Таємного
радника Едварда Стоськла, Посланника Його Величностi, надзвичайного
посла в Сполучених Штатах.
I представники сторiн, обмiнявшись ïхнiми повноваженнями, якi були
визначенi, як вiдповiдним всiм правилам, погодили й пiдписали наступнi
статтi:
Стаття I
Його Величнiсть Iмператор всея Росiï погоджується поступитися
Сполученим Штатам, вiдповiдно до цiєï угоди, негайно з
моменту ратификаций, всю територiю й домiнiон, яким тепер володiє
його Iмператорська Величнiсть на Американському континентi й прилягаючих
островах, що перебувають у географiчних границях, обумовлених так:
Схiдна границя — вiдповiдає розмежуванню мiж володiннями
Росiï й Британiï, певному в угодi мiж Росiєю й
Великобританiєю, вiд 28 лютого 1825, i описаний у Статтях III i IV
даноï угоди, у наступних границях:
Починаючи вiд самоï пiвденноï крапки Острова Принца
Уельсського, що вiдповiдає 54 градусу 40 мiнут пiвнiчноï
широти, i мiж 131-им i 133-м градусом захiдноï довготи, (по
меридiанi Гринвiча) зазначена границя повинна пiднятися на пiвнiч по
Портландському каналi, викликав Portland канал, до 56-го градуса
пiвнiчноï широти; вiд цiєï останньоï
згаданоï крапки, границя повинна випливати за максимальною
висотою розташованих гiр до крапки перетинання з 141-м градусом
захiдноï довготи, (того ж самого меридiана) i нарештi, вiд
цiєï крапки перетинання, зазначена границя по 141-му
градусi меридiана продляє в Льодовитий океан. IV. З
посиланнями до рядкiв установлення границь, зазначених у попереднiй
статтi, це зрозумiло -
1. Те, що острiв Принца Уельсського повинен повнiстю належати Росiï
(тепер, iз цiєю поступкою — Сполученим Штатам.)
2. Це щораз, вищий уровнь гiр, якi простираються в напрямку,
паралельному двигающемуся по iнерцiï вiд 56-го градуса
пiвнiчноï широти до перетинання з 141-м градусом захiдноï
довготи, виявляється на вiдстанi бiльше чим десяти морських лiг
вiд океану, границя мiж Британськими територiями й приналежноï
Росiï (тобто уступаються по цiй угодi) триває по
iнерцiï паралельно
Захiдна границя, у межах якого перебуває передана територiя
проходить через протоку Беринга вiд крапки перетинання пралели 65
градуса 30 мiнут пiвнiчноï широти з меридiаном, що проходить на
полпути мiж островами Крузенштерна, або Ignalook, i острова Ратманова,
або Noonarbook, i триває на пiвнiч, без обмеження, у Льодовитий
океан. Та ж сама захiдна границя, що починаються в тiм же самому початку
треба майже на пiвденний захiд через протоки Беринга й море Беринга, щоб
проходити на полпути мiж пiвнiчно-захiдною крапкою острова st. Лоренс i
пiвденно-схiдною крапкою Чукотського Мисом, до меридiана 172
захiдноï довготи; Звiдси, вiд перетинання цього меридiана, у южно
— захiдному напрямку, проходить на полпути мiж островом Attou i
островом Copper Командорського архiпелагу на пiвночi Тихого океану, до
меридiана 193 градуса захiдноï довготи, щоб включати на переданiй
територiï всi Алеутськi острови до сходу вiд цього меридiана.
СТАТТЯ II.
У поступцi територiï, зробленого попередньою статтею включенi права
власностi на всi суспiльнi площi, вiльнi землi, i всi суспiльнi будiвлi,
змiцнення, бараки, i iншi будинки, якi не є приватною особистою
власнiстю. Однак, зрозумiле й погоджено, що церкви, якi були убудованi
на вiдступленоï Росiйським урядом територiï, повиннi
залишитися володiнням керуючого Грецькоï Схiдного Церкви на
територiï, який можуть вибирати парафiяни цих церков. Будь-якi
урядовi архiви, документи, i документи вiдносно висшеупомянутой
територiï, якi можуть перебуває там, будуть залишенi у
володiннi агента Сполучених Штатiв; але засвiдчена копiя ïх, коли
буде потрiбно, буде завжди, видана Сполученими Штатами Росiйському
уряду, або Росiйським офiцерам або пiдданим по ïхнiх запитах.
СТАТТЯ III.
Жителi вiдступленоï територiï, вiдповiдно до ïх вибору,
можуть вертатися в Росiю в межах трьох рокiв; але якщо вони волiють
залишитися на вiдступленiй територiï, то вони, за винятком
нецивiлiзованих племен, повиннi бути допущенi до всiх прав, перевагам, i
зашите громадян Сполучених Штатiв, i повиннi пiдтримуватися й защищатся
в забезпеченнi ïхньоï волi, звичаях, i релiгiï.
Нецивiлiзованi племена будуть подчиненни тим законам i правилам, якi
Сполученi Штати будуть час вiд часу приймати вiдносно корiнних племен
цiєï краïни. СТАТТЯ IV.
Його Величнiсть Iмператор всея Русi повинен призначити, вiдправивши в
зручний час, агента або агентiв з метою формальноï передачi
подiбному до агента або агентам, призначеним вiд iменi Сполучених
Штатiв, територiï, власностi й аксесуарiв, яким уступають як вище,
i для виконання будь-якого
Iншоï дiï яке, може бути необхiдно для цього Але поступка, iз
правом негайного володiння, повинна однак уважати закiнченоï й
абсолютноï по ратифiкацiï, без необхiдностi очiкувати таку
формальну передачу.
СТАТТЯ V.
Негайно пiсля того, як будуть ратифицированно ця угода, будь-якi
змiцнення або вiйськовi пости, якi можуть бути на вiдступленiй
територiï, повиннi бути переданi агентовi Сполучених Штатiв, i будь-
якi Росiйськi загони, якi можуть бути на територiï, будуть
прибранi, як тiльки може бути розумно й зручно реалено.
СТАТТЯ VI.
З урахуванням вищезгаданоï поступки, Сполученi Штати погоджуються
оплачувати в казначействi у Вашингтонi, у межах десяти мiсяцiв пiсля
ратификаций цiєï угоди, дипломатичному представниковi або
iншому агентовi його Величностi Iмператоровi всея Росiï, належним
чином уповноваженого, щоб прийняти, сiм мiльйонiв двох сотень тисячi
доларiв у золотi. Поступка територiï й тут зроблена, оголошуються,
що є вiльною й незакладеною вiд будь-яких резервацiй,
привiлеïв, предоставленй, або майна, будь-якими дочiрнiми
компанiями, або загальноï або об'єднань, Росiйських або будь-
яких iнших, або будь-якими групами, крiм просто приватних власникiв
особистоï власностi; i поступка, тим самим зроблена, передає
усi права й привiлеï, що тепер належать до Росiï на зазначенiй
територiï i ïï аксесуарах.
СТАТТЯ VII.
Коли ця угода буде належним чином ратифiковано Президентом Сполучених
Штатiв, з повiдомленням i згодою Сенату, з одного боку, i в iнший його
Величнiстю Iмператором всея Росiï, ратифiкацiï повиннi бути
вимiнянi у Вашингтонi в межах трьох мiсяцiв з дати цього, або ранiше
якщо можливо.
У довiрi, що вiдповiдають представники пiдписали цю угоду, i до того
приєднали своï пiдписи.
Составленно у Вашингтонi, тридцятий день березня, в 1867 роцi.
[L. S.] ВIЛЬЯМ Х. SEWARD.
[L. S.] EDOUARD STOECKL.
I беручи до уваги, що ськазана Угода була належним чином ратифiковано на
обох частинах, i вiдповiдноï ратифiкацiï той же були вимiнянi
у Вашингтонi в цей двадцятий день червня, Вiльямом Х. Севардом,
Госсекретарtv Сполучених Штатiв, i Таємним Радником Едвардом
Стоськла, Посланником Його Величностi, надзвичайного посла в Сполучених
Штатах, з боку ïхнiх вiдповiдних урядiв, тому стає вiдомим я,
Джексон Ендрю, Президент Сполучених Штатiв Америки, маю пiдставу
обнородовать дана Угода, щоб кожна пропозицiя й стаття його може
дотримуватися й виконаються iз чесними намiрами Сполученi Штати й
громадянами ïх.
У посвiдчення чого, я пiдписуюся.
Сделанно в мiстi Вашингтонi, 20 червня 1867 року рiздва Христова й 91
року Незалежностi Сполучених Штатiв.
[L. S]. Джексон Ендрю Президент
Вiльям Х Севард, Держсекретар