Власнi роздуми про ролi слова у взаєминах мiж людьми

Популярний психолог Иржи Томан видiлив два основних принципи
повноцiнного спiлкування: “Поводься з iншими так, як хотiв би, щоб
iншi поводилися з тобою” i “При кожному своєму вчинку
зваж на тановище iншого”. Цими правилами намагаюся керуватися у
своєму життi. Дуже важливе для мене взаєморозумiння з
найближчими людьми, сiм'єю. Усвiдомлю, що життя в сiм'ï
— це не тiльки неперевершене благо, а й серйозний обов'язок. Мене
бiсять ровесники, якi жадають вiд батькiв рiшення всiх своïх
проблем: купи самих модних джинс i моторолер або комп'ютерну iграшку,
хабар учительцi за iспит, щоб можна було хоча б не хвилюватися, пристрiй
у вуз, органiзацiя закордонноï путiвки Вимоги зростають з
непомiрною швидкiстю, батьки не мають сил нi в чому вiдмовити своïй
улюбленiй дитинi, а вiн всi частiше вiдповiдає ïм черствiстю,
брутальнiстю й жорстокiстю. Тому що найменше шанується те, що
далося легкою цiною. Я глибоко переконаний, що в сiмейних вiдносинах
треба не тiльки брати, але й вiддавати. Людина влаштована так, що завжди
шукає пiдтримки. Де ж, як не серед близьких людей, ïй це
робити? Це чи заслужили нашi батьки, щоб, прийти пiсля нервовоï
роботи додому, знайшли в ньому не теперiшнiй затишок, а наткнулися на
нашу рiзкiсть, амбiцiйнiсть, безпричинне грубiянство? Пам'ятаємо:
якими ми були дiтьми, такими й будемо родителями. Чи здатна людина
виховувати в довiрi, взаємоповазi й слухняностi власних нащадкiв,
якщо в дитинствi сам був нестерпним у вiдношеннi кродителям.
Мiй сiмейний iдеал — розумна рiвноправнiсть, що i стане порукою
дружньоï сiм'ï й щасливого життя кожного ïï члена