Повiй, вiтре, на Вкраïну

Повiй, вiтре, на Вкраïну. Мотив вiрша навiяний народними пiснями,
якi записував поет. З далекоï пiв нiчноï столицi думки автора
линуть на Украïну, до коханоï дiвчини, що | кохати
присягалась: Повiй, вiтре, на Вкраïну, Де покинув я дiвчину, Де
покинув чорнi очi… Повiй, вiтре, з полуночi!.. Малює
Руданський дорогi й рiднi йому краєвиди Украïни: Мiж ярами
там долина, Там бiленькая хатина. ВфШ СПОВННИИ ТеПЛОТОЮ ïй о л в
ИДïо, ванням, проинятии щирим почут юнака, серце якого не знаходц^
розради: Ть Вiтер вiє, вiтер вiє, Серце тужить, серце
млiє. Вiтер вiє, не вертає, Серце з жалю
розпукає. Найбiльшого визнання С. Рудансь кому принесли його
вiршованi гум0- реСКИ-СПIВОМОВКИ. Близькiсть До народного духу,
нацiональна коло ритнiсть спiвомовок роблять жар тiвливi писання
Руданського безкон- куренцiйними в украïнськiй лiте ратурi (В.
Погребенник). Готуючи до друку, як вiн називав приказки, автор подiлив
ïх на рубрики: На чу жих, На своïх, На самих себе, виокремивши
пiдроздiли: На моска лiв, На ляхiв-панiв, На жидiв, На циганiв тощо. За
конкретними, нерiдко побутовими фактами, про ступають мiжлюдськi,
мiжетнiчнi, становi стосунки, хиби нацiональноï вдачi. Тут гонорнi
поляки, дури- свiти-цигани, хитрi чи боязкi євреï, злодiйкувато-
зажерливi москалi, зледащiлi на панськiй службi й не ощаднi
украïнцi. Руданський пiд креслює як позитивнi, так i не
гативнi риси. Наявнi в нього iсто ричнi та полiтичнi гуморески. Спiв
iснують у його творах розумнi и дурнi, пани й наймити, попи, ксьон дзи,
мужики й запорожцi.