Заворожена криниця
Категории
Оригинал
Вертоград моей сестры... ПушкинУ сестри моєï тихо
Процвiтає сад в оградi.
Кiнамон, моя утiха,
Нард, алое в любiм садi.
Там квiтки, як в божiм раю.
Що на Тигрi да Євфратi,
Зорями в травi зоряють,
Тонуть-плавлють в ароматi.
Там гранати наливнiï,
Солодощiв дивних повнi...
Гудуть бджоли золотiï,
Мов з Едему тихi дзвони.
Серед саду-винограду
В кринах схована криниця...
Мойму серцю на вiдраду
Заворожена водиця.
Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу:
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду. .
Вiтре тихий вiд заходу!
Вволи волю мого серця:
Повiнь чарами на воду.
Нехай ллється, нехай ллється.
Вiтре буйний аквiлоне!
Подми чарами, крилатий,
На тi нарди, кiнамони,
Нехай каплють аромати.
Коментар
У поезiï
Заворожена криницязмальовується алегорична карти-а прекрасного саду з екзотичними квiтами, вiд яких линуть прекраснi пахощi. У тому саду є заворожена криниця, призначена
для брата, щоб брав вiн звiдти
чисту воду-прохолоду. Поет закликає вiтер, щоб вiн повiяв чарами на воду й щоб та полилася для всiх.
Сад, квiти — це книги, знання, поезiя. Криниця — рiдна мова, поет хоче, щоб цi багатства стали доступними для всiх. Хоча цю картину можна розумiти по-iншому. Тим-о алегорiя i цiкава, що є простiр для уяви, для рiзночитання.


