Вибiр

Категории

1.   1 Борис Олiйник

Оригинал

Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вiчна колиска
Маятником Життя;
Життю — нi кiнця, нi начала.
I вiчно по колу землi:
Комусь — лебедi вiд'ячали,
Комусь — ще сурмлять журавлi.
Один передбачливо очi
Прикрив ще за крок вiд межi,
Ввiйшовши клiтиною ночi
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А iнший — на кроки не мiряв:
Летiв, i гримiв, i... згорiв,
I люди вiдкрили в сузiр'ях
Зiницю новоï зорi.
Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
I вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обiв'є, —
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистiм i чеснiм бою
На чорному мармурi ночi
Зорю записати свою!
Коментар
Iде життя, змiнюються поколiння. I хоч усе, як кажуть, у Божiй волi, людинi надається вибiр — як жити, що цiнувати у життi. А якщо вона вибрала, то й несе вiдповiдальнiсть за це. Як i для Т. Шевченка, для сучасного поета Б. Олiйника неприйнятнi байдужiсть, споживацьке ставлення до життя. Для нього найвища почесть — у чистiм i чеснiм бою здобути щось корисне для свого народу, для своïх нащадкiв. I вiн не хоче мiняти своï переконання, свою любов нi на лавровий вiнок слави, нi на багатство й достаток.

Метки

Вибiр, БОРИС ОЛIЙНИК, СВIТ УКРАÏНСЬКОÏ ПОЕЗIÏ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ