Два кольори

Категории

1.   1 Дмитро Павличко

Оригинал

Як я малим збирався навеснi
Пiти у свiт незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила менi
Червоними i чорними нитками.
Два кольори моï, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моïй оба,
Два кольори моï, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвiстi життя,
Та я вертався на своï пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Моï сумнi i радiснi дороги.
[...]
Менi вiйнула в очi сивина,
Та я нiчого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
I вишите моє життя на ньому.
Два кольори моï, два кольори,
Оба на полотнi, в душi моïй оба,
Два кольори моï, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Срiблиться дощ в тоненькому туманi,
Як ниточка в прозорiм полотнi.
А сонце по його блискучiй гранi
Тече i душу сповнює менi.
Лiричний герой просить зустрiти його i зупинити ласкавим поглядом його страждання.
Моя печаль тебе не поневолить,
А тiльки радiсний розбудить щем,
Немов цього туману срiбна волоть,
Замаєна i сонцем, i дощем.
Вiрш Д. Павличка Два кольори був покладений на музику й став народною пiснею. Ця поезiя близька i зрозумiла кожнiй людинi. Основнi мотиви лiрики поета — iсторiя народу, проблеми нацiï, мовне питання, психологiчний самоаналiз.

Метки

Два кольори, ДМИТРО ПАВЛИЧКО, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко