Лугом iду, коня веду, розвивайся, луже

Категории

1.   1 Родинно-Побутовi Пiснi

Оригинал

Лугом iду, коня веду, розвивайся, луже.
Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже:²
Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,
Щоб та слава не пропала, що ти залицявся.     ²
Ой коли б ти, дiвчинонько, трошки багатенька.
Взяв би тебе за рученьку, повiв до батенька.     ²
Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька,
Наплювала б я на тебе й на твого батенька.²
Ой коли б я, козаченьку, та й забагатiла.
То я б тебе, ледачого, й за харч не схотiла.²
Бодай же ти, дiвчинонько, тодi замiж пiшла.
Як край битоï дороги рута-м'ята зiйшла.   ²
Бодай же ти, козаченьку, тодi оженився.
Як у млинi на каменi кукiль уродився.       ²
 
Не журися, дiвчинонько, рута зелененька:
Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька! •²
Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,
А цей буде у болотi над чортами старший. ²
Край битоï дорiженьки рута-м'ята зiйшла.
Молодая дiвчинонька та вже й замiж пiшла.       ²
А у млинi на каменi кукiль не зiходить.
Старий козак, як собака, по вулицях ходить.       ²
Ой у млинi на каменi кукiль не вродився.
Старий козак, як собака, й досi не женився.²
 
Коментар
Жартiвлива пiсня Лугом iду, коня веду, розвивайся, луже побудована у формi дiалогу дiвчини, до якоï козак залицявся, та перебiрливого козака. Козак не проти свататися, але хоче багатшоï дiвчини, незважаючи на те, що сам ледачий. Поки перебирав, молоденька [дiвчина вийшла замiж, а козак постарiв нежонатим.
У пiснi ужитий прийом паралелiзму, казковi примовки, колоритнi порiвняння, якi розкривають головну думку твору — обирають пару \не для збагачення кишенi, а для збагачення душi, для розради серця, | а хто перебирає, залишається нi з чим.

Метки

Лугом iду, коня веду, розвивайся, луже, УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ, РОДИННО-ПОБУТОВI ПIСНI, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Лугом iду, коня веду, розвивайся, луже, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ