Ой на горi та женцi жнуть

Категории

Суспiльно-Побутовi Пiснi ()

Оригинал

Ой на горi та женцi жнуть, А попiд горою, Попiд зеленою, Козаки йдуть. Гей, долиною, Гей, широкою, Козаки йдуть. А попереду Дорошенко Веде своє вiйсько. Веде запорiзьке Хорошенько! Посерединi пан хорунжий1. Пiд ним кониченько, Пiд ним вороненький Сильне-дужий! А позаду Сагайдачний, Що промiняв жiнку На тютюн та люльку. Необачний! Гей, вернися, Сагайдачний, Вiзьми свою жiнку. Оддай мою люльку, Необачний! Менi з жiнкою не возиться; А тютюн та люлька Козаку в дорозi Знадобиться! Гей, хто в лiсi, озовися! Та викрешем огню. Та потягнем люльки, Не журися! Гей, долиною. Гей, широкою, Не журися! 1 Хорунжий — представник генеральноï старшини Запорозького вiйська, охоронець великого полкового i малого прапора. Коментар I донинi дуже популярною є народна козацька пiсня Ой на горi та женцi жнуть, у якiй оспiвується слава й гордiсть Украïни — Запорозьке вiйсько на чолi зi своïми отаманами. Козаки не дбали про власне збагачення, для них єдина цiннiсть — добрий кiнь, гарна зброя та тютюн i люлька. Традицiйно на Сiч не допускалися жiнки, тому Сагайдачний нiби так недбало говорить про жiнку. Насправдi ж саме задля жiнок i дiтей, задля спокою рiдноï землi козаки майже все свiдоме життя перебували в тяжких походах, у боях, вiддавали за це життя. Пiсня бадьора, сповнена оптимiзму й тонкого гумору, самоiронiï.

Метки

Ой на горi та женцi жнуть, IЗ ПIСЕННИХ СКАРБIВ, СУСПIЛЬНО-ПОБУТОВI ПIСНI, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ