ДОМБI I СИН. Роздiл 1-35
РОЗДIЛ IДомбi i Син
Домбi сидiв бiля лiжечка Сина. Батьковi було близько сорока осьми рокiв.
Синовi близько сорока восьми хвилин. Домбi був лисуватим чоловiком, з
червоним обличчям, iз гарною фiгурою. Син Оув дуже лисим i дуже
червоним, здавався помятим i в плямах.
Час i турботи залишили на чолi Домбi деякi слiди, а обличчя Сина (iуло
покрите сiткою зморшок, якi той же Час буде iз задоволенням
розгладжувати тупим кiнцем своєï коси, готуючи поверхню для
пiльш глибоких своïх операцiй*.
Домбi так радiв народженню Сина, що навiть спромiгся сказати ласкаве
слово дружинi.
За давньою традицiєю, новонародженого хлопчика назвуть iменем
Патька i дiда Полем. В устах щасливого батька iмя фiрми Домбi i Iин
звучало так, наче Земля була створена тiльки для них… а сонце,
зiрки i мiсяць були створенi, щоб освiтлювати ïхнi iмена…
Двадцять рокiв пiсля смертi батька мiстер Домбi був єдиним
власником фiрми. Десять рокiв з двадцяти вiн був одружений iз ледi, яка
не вiддала йому свого серця, iз ледi, чиє щастя залишилося в
минулому i яка задовольнилася тим, що примусила свiй зломлений дух
примиритися. Мiстер Домбi мав справу з модним товаром, але нiколи и
серцем. Вiн вважав, що шлюб iз ним має бути приємним i
почесним. Жiнка, надiлена розумом, не може не розумiти свого вигiдного
стано- iiища, одружившись iз багатим. Вона мусить бути щасливою.
Шiсть рокiв тому в подружжя народилася дiвчинка, яку батько Iприймав як
фальшиву монету у своєму капiталi. Але в цей щасли- и ий день
Домбi був готовий вiддати одну краплю своєï радостi навiть
маленькiй Флоренс i дозволив ïй подивитися на братика. Проте
дiвчинка кинулася до матерi i обняла ïï. Домбi невдоволено
скривився i пiшов до iншоï кiмнати, де на нього чекали знаменитий
доктор Пар- кер Пепс i домашнiй лiкар. Вони запитали про стан породiллi,
але мiстер Домбi так мало думав про дружину, що навiть нiчого не мiг
вiдповiсти. Лiкарi пiшли до хвороï, а в кiмнату забiгла ледi,
скорiше ггара, нiж юна. Вона була одягнена, як молоденька дiвчинка. Ледi
кинулася на шию братовi мiстеру Домбi i схвильовано стала розпо-
пïдати, що малюк вилитий батько. Луïза говорила тiльки про
новонародженого. Брат поцiкавився станом дружини, але Луïза
вiдповiла, що Фаннi тiльки трiшки утомлена, i знову заговорила про
клопчика.
199
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбi i син
До кiмнати увiйшла подруга Луïзи мiс Токс. Вона була високе, худа i
нiби вилиняла, але манери i голос мала любязнi й поштЛ На орлиному носi
красувалася ґуля, елегантна сукня видавалась убо гою, а волосся
було прикрашене якимись квiточками. Узимку вона носила розтрiпанi хутра,
влiтку якiсь комiрцi, хустки, кiнцi яки* завжди нiколи не були у згодi
мiж собою. У неï було захоплення де невеликих сумочок iз замочками,
якi, закриваючись, стрiляли, н> мов маленькi пiстолети.
Жiнки ще вихваляли мiстера Домбi, коли його покликали до дру жини. Через
деякий час вiн повернувся i повiдомив, що iз ФаннiИ все гаразд, i вони
втрьох подалися до кiмнати породiллi. Лiкарi про щось стиха
перемовлялися мiж собою. Фаннi лежала, притискав чи до грудей маленьку
дочку. Луïза присiла на край лiжка, голосiв звернулася до невiстки,
але хвора нiчого не вiдповiдала. У кiмн запала тиша. Раптом маленька
Флоренс пiдвела голову, повернул до тiтки мертвотно-блiде обличчя з
темними очима. Вона поклик! ла матiр. Але i рiдний дитячий голос уже не
мiг повернути матiрЯ життя. Вона тихо попливла в темний i невiдомий
океан, який оми ває увесь свiт.
РОЗДIЛ II,
у якому своєчасно вживаються заходи на випадок неочiкуваного збiгу
обставин, якi виникають iнодi в найблагополучнiших родина
Луïза Чiк наглядала за швачками, якi шили одяг для сiмейноïжалоби. Мiстер Чiк, товстий лисий джентльмен, ходив по кiмнШ i,
забуваючи про горе, насвистував веселi пiсеньки. Дружина роЯ ла йому
зауваження, вiн на хвильку замовкав, а потiм знову брався за своє.
Вони були добре пiдiбраною парою i у своïх сутичках нiкiм не
поступалися одне одному. Раптом до кiмнати вихором влетiла м> Токс,
ведучи за собою молоду румяну жiнку iз схожим на яблуко оi| личчям, яка
тримала на руках румяне немовля iз схожим на ябл* ко обличчям; трiшки
молодша жiнка iз схожим на яблуко облич^И вела за руки двох дiточок iз
схожими на яблуко обличчями; ще однiï хлопчик iз схожим на яблуко
обличчям iшов самостiйно, а ще одна го хлопчика iз схожим на яблуко
обличчям нiс чоловiк, обличчя як го було схоже на яблуко. Мiс Токс
привезла це колоритне сiмействi щоб вразити Луïзу виглядом пятьох
чистеньких дiтей, найменшому з яких було лише шiсть тижнiв. Вона хотiла,
щоб мати сiмейства П Л лi Тудль стала годувальницею новонародженого Поля
Домбi.
Луïза Чiк, взявши двох малюкiв, пiшла до брата. Мiстер Домбi
виходив зi своєï кiмнати. Вiн розмiрковував про юнiсть,
виховавши 200ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Домбi i син
II призначення свого сина. Вiн не вiдчував горя вiд утрати дружини,
|проте щось важке i холодне гнiтило його жорстоке серце. Було принизливо
думати, що якась примха долi може загрожувати розмiреному життю.
Побоюючись майбутнiх неприємностей iз годувальницею, мiстер Домбi
поставив Поллi Тудль декiлька умов. Вiн змiнив ïï iмя I на
Рiчардс, заборонив бачитися iз сiмєю. Останнє i
найголовнiше: годувальниця не повинна привязуватися до свого маленького
вихо- | iвнця. Наймаючи ïï, мiстер Домбi укладає всього-
навсього договiр про купiвлю-продаж, за яким годувальниця має пiти
з дому, коли закiнчиться термiн, i бiльше нiчим не нагадуватиме про
себе. Годуваль- iиця погодилася на такi умови i пiшла, а мiстера Домбi
продовжували мучити думки про майбутнє сина. Вiн боявся довiрити
малюка малознайомiй жiнцi, а тому вирiшив уважно наглядати за нею.
Поллi Тудль, яка з волi мiстера Домбi стала Рiчардс, гiрко плакала,
прощаючись iз чоловiком i дiтьми, та й дiти не хотiли вiдпускати свою
матiр, але безлiч апельсинiв i цукерок заспокоïли першi напади
горя.
РОЗДIЛ III,
в якому мiстера Домбi показано на чолi свого домашнього департаменту як
людину i батька
Померлу ледi поховали, трiшки поговорили про неï, i ця подiя
остаточно заiржавiла.
Будинок, куди потрапила Рiчардс, був великий, з просторими ”двориками,
куди виходили пiдвали з косоокими вiкнами, що ди- iилися на ящики для
смiття. Улiтку сонце заглядало сюди тiльки | -шо-вранцi. Всерединi цей
будинок був так само похмурий, як i ззовнi. Пiсля похорону мiстер Домбi
наказав не прибирати в кiмнатах на верхнiх поверхах. Туди знесли меблi,
накрили ïх чохлами, закутали i полотно люстри i канделябри. Iз
камiнiв вiяв запах, як iз склепу чи оирого пiдвалу.
Мiстер Домбi часто сидiв у теплiй кiмнатi i мовчки дивився на маленького
сина. Рiчардс могла виносити немовля на свiже повiтря лише в супроводi
мiсiс Чiк i тiльки в гарну погоду. Увесь iнший час юна змушена була
сидiти у своïй кiмнатi.
Одного похмурого дня дверi в кiмнату годувальницi повiльно i тихо
iiдчинилися, i туди зазирнула маленька темноока дiвчинка. Рiчардс
розумiла, що це мiс Флоренс, яку пiсля похорону забрала тiтка.
Рiчардс запросила дiвчинку до кiмнати. Флоренс зайшла i, серйозно
дивлячись у вiчi годувальницi, спитала: Що вони зробили з моєю
мамою? Рiчардс розгубилася вiд несподiванки. Вона запропо-
201
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбi i син
нувала дiвчинцi сiсти i почала розповiдати про матiр, яка дуже лi била
свою дочку, але Бог забрав маму до себе на небо. Дочка дуже оу мувала,
але незнайома жiнка навчила ïï вiрити, що мамi там добре N
вона продовжує любити свою дитину.
Флоренс розчулилася, притулилася до Рiчардс, а добра жiнка нi но гладила
ïï кучеряву голiвку i тихо плакала.
Ось як, мiс Флой! Ну й розсердиться ж ваш батько! прозву,а рiзкий голос,
що належав невисокiй дiвчинi, яка здавалася старшо* вiд своïх
чотирнадцяти рокiв, з кирпатим носом i чорними очима.
Дiвчина вiдiрвала мiс Флой вiд годувальницi i нагадала Поллi, щii вона,
Сьюзен Нiпер, в цьому будинку затримається набагато довшЛ нiж
годувальниця, бо опiкується не сином, а донькою мiстера ДЬм бi.
Смiючись, дiвчина розповiла, що мiстер Домбi зовсiм не цiкавит ся
Флоренс, мiсяцями не бачить ïï i, можливо, не пiзнав би, якби
зуi стрiв на вулицi.
Сьюзен Нiпер не була злою дiвчиною. Вона iнодi гримала на ФлЛ ренс, але
по-своєму любила ïï. А Поллi хотiлося подружитися з юнош
вихователькою, щоб потiм мати можливiсть хоч iнодi бачитися з осиi
ротiлою донькою хазяïна, цiєю милою i глибоко нещасною
дитинокш
Увечерi, принiсши Поля до батька, Рiчардс наважилася сказанi мiстеровi
Домбi, що малий хлопчик розвиватиметься краще, якщ бiля нього
гратимуться дiти. Але мiстер Домбi вирiшив, що вона шЯ кає причину
бачитися iз своïми дiтьми, i рiзко вiдмовив. Вiн навiЯ не згадав,
що в домi живе ще одна дитина його донька.
Наступного дня мiстер Домбi все-таки дозволив дiтям бачитиН так часто,
як того захоче Поллi. Вiн вiдчував перед донькою якуош непевнiсть.
Можливо, вiн хотiв би зовсiм прогнати думки про неï, бiii боявся,
що може зненавидiти ïï.
РОЗДIЛ IV,
у якому на сценi, де розгортаються цi подiï, вперше виступають новi
героï
Контора Домбi i Син розташовувалась поряд iз АнглiйськиïД банком,
будинком багатоï Ост-Iндiйськоï компанiï, товарною бiрЯ
жею, майстернею корабельних iнструментiв з безлiччю необхiднiï]
морякам предметiв. У цiй майстернi жив зi своïм чотирнадцятилiт нiм
племiнником Уолтером старий Соломон Джилс. Дядько Соль лк бив
непосидючого хлопця i дуже боявся, що той колись сяде на ко-ï
рабель i попливе в чужi краï шукати щастя. Але поки що Уолтерг
взяли на службу до мiстера Домбi, де йому довелося сидiти в темнiï
I конторськiй комiрчинi. Уже першого ж дня хлопець зустрiвся з мiЛ
202ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбii син
i аром Домбi, але багатiй тримався так зверхньо, що зовсiм не сподо-
|*шн юнаковi.
Дядько Соломон був не в змозi забезпечити життя хлопцевi i собi.
Дiï майстернi майже нiхто не заходив, iнструменти застарiли, а дядь-
iиi i*же не мiг пристосуватися до змiн. Ось тому вiн хотiв, щоб юнак
>лужив у фiрмi, де вiн мiг би чогось навчитися, стати незалежним,
Iягмтим i щасливим. Хлопець це добре розумiв, але потяг до мор- iьких
пригод був сильнiшим за нього. Вiн знав напамять усi iсторiï, якi
йому розповiдав старий, i дуже вдало доповнював розповiдi про пiритiв i
благородних морякiв.
Дядько Соль хотiв вiдсвяткувати перший робочий день племiнниця 1 не
пожалiв дiстати iз схованки останню пляшку доброго вина. До частування
приєднався мiстер Джилс Катль, джентльмен у широ- илму синьому
костюмi, з гачком на запястку правоï руки, з густими мiрними
бровами; у лiвiй руцi в нього була палиця. Вiн звично сiв ми своє
мiсце, потиснувши руку дядьковi i племiнниковi, пiдняв чари у
ïï вином за успiхи хлопчика, за свого друга Соля.
Дядько Соль пiдтримав слова старого капiтана мiстера Джилса Кпi ля,
прохопився про свою мрiю бачити племiнника Рiчарда Вiт- ”иi'тона
хазяïном фiрми, коли вiн ожениться на доньцi свого хазяïни ,
хоча у мiстера Домбi немає дочки.
Iiчард, смiючись i червонiючи, заперечив, що у мiстера Домбi є
яичка, але батько не опiкується нею. Вiн радiє тiльки з
того, що має и на, який володiтиме усiм майном разом з ним.
Дядько Соль i старий капiтан випили за здоровя Домбi i Сина, а попчик
весело додав, що пє за здоровя Домбi, Сина i за Дочку.
РОЗДIЛ У
Зростання i хрестини Поля
Маленький Поль з кожним днем набирався здоровя i сил. Мiс Тпкс так
пестила i любила свого вихованця, що це помiтив навiть мiстер Домбi. Вiн
хотiв хоч якось вiддячити цiй жiнцi, яка вiдчували себе рiвною у правах
з годувальницею, купала хлопчика, гуляла
” иим, няньчилася з маленьким Полем, весь час повторюючи, що вiн
ирпсунчик. Мiсiс Чiк запропонувала братовi призначити свою подругу
хрещеною матiрю Поля, i мiстер Домбi погодився. Вiн добре ро- умiв, що з
часом хрещена мати може претендувати на увагу Поля, а мiг Токс не могла
б бути його суперницею, адже вона нiколи не зможе л йняти мiсце
помiчницi чи наставницi хлопчика.
Мiстер Домбi навiть у думках не мiг припустити, що хтось колись може
стати мiж ним i сином. Вiн не мав друзiв, а всi сили своєï
нату-
203ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС.Домбi i син
п^~ рiш
ГО Вiдкладали, пройшла якомога швидшГйогГсестра Луïза Чiк
Дњ'
г^ГиГя;гй успiх
Маленький П Г приятєлькою радiсною новиною.
i мiс тоК;Р к*ггштггу с,оIх лiже,к,х-
мiсiс чi
нiколи пе буде справжньою Домйi проiивГвонах њВњЮ
«аТР 1 У неï натура бiдолашноï
Фпт^i i проживи вона хоч тисячу роки, серця свого батька.
њНс1 Н1К0ЛИ не обiвється навколо
б~ Л
ка, намагаючись не розбудити дитину. ФЛ0рНС њбняла
хлов кеб^по^аКла3iбРаЛаСЯ
ДњДњМУ ВИКЛИкала УГУ, наказала
найнят.
Мiс1тГс^зТдв^ МIСIС Чiк I
лася, прислухаючись до оозмон Н ТЙМ УВСЬ Час Х^1 себе за
довгу мовчанку Вона и ‘ рШТ1 Д1вчина могла
нагородит
не поХ ШЛв УСI Н 3 -Р-i
~^вiзу:ггсеетру ==
тискання на йшчГруках як^сь водоростi1 >ГЛИ залишити пiсля
по
НшТфло^ДсСГХ~^СиIДОМ
ЗIЙШЛ СЬН
до неï, але дру*яа р1ако
^IР^Г?М^7IГХIВГ РНУТ«3
ся на свою дочку яка йуiтя поп, стер домбi холодно дивив^
ло вiд сестрички'очей Поль елi Г ПњРад 13 ратом-
Дитя не ВIДВОДИ- коли вона пiдiïшлГдо 7 У
пњДо. посмiхався, волосся, коТвма
06сипа,й7ГН>»'СЯ
РУЧвНяга до I, кучерявогоЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсщ
г
У церквi, де хрестили Сина, було холодно, темно i вiтряно. У ку- ”Iль
налили кухоль теплоï води, але й мiльйони галонiв окропу не ”огли б
зiгрiти церкву. Маленький Поль, побачивши фiгуру моло- гюго священика в
бiлому одязi, закричав i не замовкав до того часу,
! ооки його не забрали з купелi.
I Повернувшись додому, гостi сiли за стiл iз холодними закусками, всi
намагалися вдавати, що вони не змерзли, але загальна розмова не
Iшвязувалася.
I Лише коли до зали зайшла Рiчардс, здалося, що холод вiдступив. IИiстер
Домбi, задоволений церемонiєю хрестин, повiдомив годуваль- пицю,
що призначив ïï старшому синовi стипендiю i направив його у
школу. Ошелешена новиною жiнка подякувала хазяïновi i вийшла з
iмнати, у якiй знову запанував холод. Через деякий час гостi пiшiï,
а мiстер Домбi залишився один бiля столу iз замерзлими закус- Iiми.
У дитячiй кiмнатi Рiчардс тримала на руках маленького Поля, гадувала
свого старшого сина i тихенько витирала сльози. Сьюзен пропонувала Поллi
завтра, нi в кого не питаючись, пiти додому. ”Кiнка довго сумнiвалася, а
потiм погодилася, що великоï бiди з того побачення не буде.
Коли питання було таким чином вирiшене, маленький Поль жа- iбно
заплакав, намов передчуваючи, що нiчого хорошого з цього не iшйде.
РОЗДIЛ VI
Друга втрата Поля
Уранцi Поллi передумала йти додому, але Сьюзен вдалося ïï умо-
iити. Коли мiстер Домбi пiшов у бiк Сiтi, Поллi, Сьюзен, Флоренс i
маленький Поль пiшли в бiк будинку годувальницi, який стояв на пколицi
мiста у найбiднiшому районi. Через деякий час вони побачили дiм, на
порозi якого стояла сестра Поллi iз ïï найменшою дити- иою.
Усi дiти разом кинулися до матерi, стали обiймати i цiлувати
ïï, потiм звернули увагу на Флоренс i повели ïï у
двiр розглядати рiзнi iсцевi цiкавинки.
Через деякий час вiдвiдувачi i хазяï розпрощалися. Поллi повела
усiх кружною дорогою, якою ходив зi школи старший син, i на однiй
” iiулиць побачила, що ïï любу дитину бють хлопчаки. Вона
вiддала I Iоля Сьюзен, а сама кинулась рятувати сина. Сьюзен,
залишившись ома, ледве не потрапила з дiтьми пiд колеса фургона. Раптом
хтось ””кричав, що по вулицi бiжать бики, натовп розсiявся, а Флоренс,
не памятаючи себе, кинулась бiгти вниз вулицею.
205
ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Домбi i смн________________________
Через деякий час дiвчинка зупинилася, побачила, що поряд з iєн,
немає няньок, злякалася i стала голосно кликати Сьюзен. До
неï г|iДi йшла якась стара жiнка, розпитала, що сталося, i
пообiцяла вiдвiй* дiвчинку додому. Стара була бридкою, i Флоренс не
хотiла з нею йти, але поряд нiкого не було, i дiвчинка вимушена була
довiритися мiсiм Браун. Жiнка завела Флоренс у якийсь занедбаний
будинок, почаЖI погрожувати, що вбє ïï, якщо вона не
розповiсть про себе все. Стаiмi примусила Флоренс перевдягтися у брудний
старий одяг i повела на вулицю. Там вона залишила дiвчинку i зникла.
Флоренс пiшла шукати контору батька. Добравшись у Сiтi, вона попросила
якогось чоловiка показати ïй дорогу, а той покликав пле мiнника
Соломона Джилса.
Уолтер вислухав Флоренс, дивуючись з ïï пригоди, повiв
дiвчин^И до дядька Соля, а сам поспiшив у будинок мiстера Домбi.
Повернувшись разом iз Сьюзен, Уолтер побачив, що Флоренс зiгрiлася,
добре пообiдала i подружилася з дядьком.
Флоренс тепло попрощалася з новими друзями i поïхала додому. Гам
вона дiзналася, що годувальницю звiльнено за те, що вона посмiла повезти
Сина на околицю мiста, а мiстер Домбi дiзнався про це тiльки завдяки
щасливому збiгу обставин.
РОЗДIЛ VII
Погляд з пташиного польоту на мiсце проживання мiс Токс, . а також на
сердечнi звязки мiс Токс
Мiс Токс жила в маленькому будиночку на околицi фешенебельï ного
району. Вiн був розташований немов у щiлинi мiж великими баï гатими
будинками. Там було дуже мало денного свiтла, але мiс Токс, могла
похизуватися своïми сусiдами. Одним iз них був майор Джо* Бегсток.
Вiн подобався мiс Токс, але останнiм часом жiнка завждй кудись
поспiшала. Одного разу бравий майор через вiкно побачив Я кiмнатi мiс
Токс немовля i няньку. Потiм мiс Токс ледь не кожного* дня няньчила
малюка. Майор дуже здивувався б, якби дiзнався, я* плани щодо цього
малюка i його тата зрiють у головi мiс Токс.
РОЗДIЛ VIII
Подальший розвиток, зростання i характер Поля
Пiсля грiхопадiння i вигнання Рiчардс дитяча кiмната в будинк1 мiстера
Домбi стала нагадувати зiбрання якоïсь комiсiï. Жiнки такi
були зайнятi вихованням Сина, що майор кожного дня отримував до-1 кази
своєï вiдставки, а мiстер Чiк залишився без домашнього конт-I
ролю.
206ЧЛРПЬЗ ДIККЕНС.ДомбIiсин
щшщтт
ае змiг знайти для малюка кращоï вiдповiдi, нiж та, що з
гро iуце мати все. пття Пппь став говорити з
м7еГ Г, ГГ — ”
зим
iолять кiстки
аступвого д, %
”равду про здоровя Пм мiс
IНЯ оглядає хлопчика i рекомендує МОЖУЧ I школою, куди
Токс розповiла, що ïï знайома вдова мiсiс iГти
П<^Ь
-та:
ГiГх8ГпГлГ.СЬ;укп староï вiдьмя. СД * -
дали Флоренс та Поля. губилася пiд прониз-
МIСIС Пiпчiн, сам. осять ,. я *ги ^
поряд iт^всячорний^сiтХтчiа ледi здавалася вiдьмою, а Поль i кiт
ïï прислужниками.
РОЗДIЛ IX,
у якому Деревяний Мiчман потрапляє в бiду
ТТ- чустоiчi — Флор* Уолтер часто згадував цю маленьку дiв- Пiсля
зустрiчi ~ 1-1-г ТТТГ.Й ïпч здалеку побачити и.
Iiинку, ходив до будинку мiстера Аом > старi
знайомi.
Iнодi вони зустрiчалися на вУЛИ^^ГпР^ чудеснi
подвиги, про I Хлопчик мрiяв про далекi мандршки^про чуде^^^ д
Адмiральськi погони, якiдаливIЬму ^^^ися об мiдну
i вивезти 11 ДО iншоï кра , Уолтер залишався веселим ро-
табличку контори Домбi i Сина*. 1а Уолтер зш
ботящим хлопцем i люблячим
њлемш^КиОМуолтер
застав у будинку Одного разу, п=шя^»
дя^к. Со- маклера, якии пояснив, що 207ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбi i син
ломона. Почувши цю неприємну новину i побачивши сльози в
УоЛТр ПРњЖ0Г0М кинувся на квартиру до капiтана Ка
рий капiтан забрав з дому всi цiннi речi i поспiшив до друга ^
борг був занадто великим i тi срiбнi дрiбнички капiтана не могли
покрити. I тодi старий запропонував звернутися до мiстера Домбi i
позикою, а заставою мали бути iнструменти дядечка.
РОЗДIЛ X,
у якому розповiдається про наслiдки бiди Мiчмана
Капiтан Катль зявилися до мiстера Домбi, коли вся сiм-
ко СпТ,' *Л0ПЧ П0ЯСНИВ новi, у якому станi
опинився дяд,
^ ‘ ЖИЛС СлУхаючи юнака, Флоренс
розплакалася, а Поль з<
спокоював ïï.
Мiстер Домбi вирiшив порадитися iз сином i запитав малюка,
би вчинив вiн. Поль вiдповiв, що якби вiн мав грошi, то обов'язки
допомiг и Уолтеру. Мiстер Домбi поздоровив сина iз першим серй-
ним дiловим рiшенням i написав записку управителевi, щоб той за,
нявся справами дядечка Соля.
РОЗДIЛ XI
Виступ Поля на новiй сценi
тГ!'ЗЬКО РњКУ СТаа МIСIС ШiIЧIН
охњРњняла Поля й опiкувала»
ним i його сестрою. Помалу Поль поздоровiшав, але залишався ху
дим i слабким. ‘
Одного дня до мiсiс Пiпчiн приïхав мiстер Домбi, щоб поговори
про подальше навчання шестирiчного Поля в школi i про можливiс
ГН?њ:ГИ 3 ССТРњЮ- Було
виРено, що Поль поïде до школи-паïг
сюну, а Флоренс залишиться у мiсiс Пiпчiн, щоб брат мав змогу зу
стрiчатися iз сестрою щосуботи.
У пансiонi доктора Блiмбера було не бiльше десятка учнiв Систе^
ма навчання була такою, що всi хлопчики розцвiтали до часу, нена
скоЗгТгГ ТПЛИЦ1‘ АЛ Ш0ДI метоДи
Доктора призводили до того, що
ВГГЛ1Г0ДИ Н МаЛИ СМаКУ Переставали вiсти i залишалися у
виглядi стебла. л
Ось до такоï школи потрапив Поль, i
вилiпити мужчину.
з якого доктор Блiмбер обiцяв
РОЗДIЛ XII
Виховання Поля
Уже в першi хвилини свого перебування в школi Поль познайомився ,3 мiсiс
i мiс Блiмбер. Вони покааали йому будинокГласну
201ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС.Домбiiсин
кiмнату, де за пюпiтрами сидiло восьмеро хлопчикiв, а позаду майже
дорослий Тутс. Учнi намагалися вивчити уроки, i поява нового хлопчика не
викликала тiєï сенсацiï, на яку можна було сподiватися.
Дружина доктора мiсiс Корнелiя завела Поля до кiмнати з трьома лiжками.
На табличках були написи: Домбi, Брiгс, Тозер. Потiм хлопчика повели до
його товаришiв.
Хлопцi чекали обiду i безцiльно блукали по класнiй кiмнатi. Вони
давалися дуже змученими, а один з них закамянiло сидiв на мiсцi I:i
бездумно виряченими очима.
За столом усi мовчали, крiм доктора Блiмбера. Нiхто не смiв перебити
його навiть зайвим порухом руки, не те що словом.
Пiсля обiду заняття учнiв продовжилися. Вранцi наступного дня Поль
отримав вiд мiсiс Корнелïï завдання. Вiн повинен був прочитати
позначенi нею мiсця в книгах i сказати, що зрозумiв iз текстiв. Звичайно
ж, хлопчик майже нiчого не засвоïв, i мiсiс Корнелiя повторила
урок.
До обiду Поль вiдчув величезну втому. Його втiшало тiльки те, що п iншi
хлопчики перебували в такому самому станi.
диною втiхою для Поля були субота i недiля, коли вiн приïздив до
мiсiс Пiпчiн, щоб побачитися iз сестрою. Але й тут вiн мав викону- мати
нуднi завдання.
Флоренс, щоб допомогти братовi, наказала Сьюзен купити книги, нкi
приносив iз собою Поль, i сидiла над його уроками, виконавши своï.
А в суботу мiс Флоренс пояснила хлопчиковi все, що йому задали, зробивши
цi завдання i легкими, i зрозумiлими.
РОЗДIЛ XIII
Вiдомостi про торговий флот i справи в конторi
Коли мiстер Домбi йшов у свою контору, всi торговцi, вантажники, клерки
розступалися перед ним, неначе човники перед великим кораблем. Усi
працiвники контори були неначе розчавленi величчю мiстера Домбi, який
нiколи нiкого не помiчав, але в його присутностi намовкали найбiльшi
веселуни.
Справи компанiï складалися так, що хтось iз службовцiв мав
поïхати у Вест-Iндiю, аби зайняти там неважливу, але потрiбну
посаду. На цю вакансiю мiстер Домбi призначив Уолтера Гея, племiнника
дядечка Соломона.
РОЗДIЛ XIV
Поль стає дедалi бiльше дивакуватим i ïде додому на канiкули
Настали лiтнi канiкули, але учнi доктора Блiмбера не виявили радостi з
цього приводу.
209
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбii син
Дехто навiть iз задоволенням залишився б V пiкоттi а хлопцiв
чекали гоiзнi родачi тнакшР
Уй ЙДЖ ВДО]
Усi невидимi злi духи почував себе маленький По,-
всiм ручними У Т да6р* баЧИВ стали
жали чудним хлопчиком. ПРњ
СВњло,уття‘ го вва-
лло^ Х»иШн0з6I,,вТУ УЧВТЛЯ *1-4.
Ту,
«мï снлиаР‘ ОГЛ«Ну,ти
кшњгњ Д^скмав! Свньо^иемае жиï!
~=5=::=еïя:
дрiбмчки, п'ятдесят разiв бiгав туди, щоб забрати все. .
ло * ириïха]
говорили йому i Флор<шо ко^^7Г^ГаТОДИЛИ ДО
ПОЛЯ1 батьковi. еРеДавали привiт
i вiтання
Поль памятав, як довго вiн ïхав додому а в холi стояв батько i не
плакав
як несли його в кiмнату,!
РОЗДIЛ XV
Незвичайна винахiдливiсть капiтана Катля I новi турботи Уолтера Гея
ВДЮОЛн7БаС» в,Ги-'1 СМЮ
ПР V вестi
буде для дядечко надто жо^токим ударом аЛ ЯВСЯi в- звiстки
Катля допомогти йому. Капiтановi ТОМУ ПОПросив
кап,тпи«‘
домляти погану звiстку, якя може вбити
не подобалася перспектива повi-
ру. Щоб не бути пригуТЯIМ т~~ГГ ДРУ
але вiн не мав ибо- У йод, нова велич'нi буди»ки
багв?,^њма*х. Уолтер нiшо, погуляти Домбi юнак побачив коляску Уже пот *
^ буДИНКу мiстеРа лiкар. А поки що хлопепь iшп* Г ВШ
3рњ3Умiв приïхав колись зустрiв на
вулицi Вiн тг рiючи про гаРненьку дiвчинку, яку
дiï. Флоренс ви^те?вийд! заiiжТп ^ Щњ ПОКИ бУД У
ВбСТ IН-
щасливу жiнку. еретвориться на багату, горду,
л.сп:гГда,с^г.iолтер«тр >и*на ”*»* — <1
/
ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Домбi i син
щами вiн вiдшукав чоловiка, який знав сiмю Тудля i показав, де тепер
живе годувальниця.
Сьюзен Нiпер i Уолтер покинули карету i побiгли до будиночка. Дорогою
дiвчина розповiла, що Поль Домбi дуже хворий i хоче ще раз побачити
жiнку, яка замiнила йому матiр.
Поллi зiбралася, i вони швидко дiсталися до будинку мiстера Домбi.
РОЗДIЛ XVI
Про що весь час говорили хвилi
Поль уже не пiднiмався з лiжка. Вiн байдуже слухав шум вулицi i весь час
думав, про що шепотiли йому морськi хвилi. Iнодi йому давалося, що
рiчка, яка тече через мiсто в океан, несе його на своïх хвилях усе
далi вiд дому, вiд Флой. Вiн говорив про це сестрi, а вона заспокоювала
хлопчика ласкавими словами.
Одного разу Поль побачив бiля себе постать батька, поглянув на його
обличчя i побачив у очах тривогу за життя сина. З того часу щоранку
хлопчик просив передати мiстеровi Домбi, що йому значно краще.
Якось уночi Поль думав про маму i згадав ласкавi очi годувальницi. Вiн
попросив Флоренс привезти Поллi. _
Вранцi Поль прокинувся, сiв у лiжку. Тепер вiн бачив усiх бiля себе.
ïх бiльше не запинав сiрий туман, який бував iнодi ночами. Вiн
пiзнав ïх усiх i назвав по iменах*.
Хлопчик уважно подивився на жiнку з добрим круглим обличчям, яка стала
називати його дорогим ïï хлопчиком, миленьким ïï
хлопчиком, ïï бiдною, рiдною, змученою дитиною. Вона цiлувала
його схудлi рученята як людина, що має на це право.
Хтось промовив iмя Уолтера, i Поль захотiв побачити юнака. Через деякий
час Уолтер зайшов до кiмнати. Поль узяв його за руку, потиснув i сказав:
Прощавайте*. Потiм попросив батька не забувати
хлопця, якого вiн любив.
Поля поклали на подушки, Флой схилилася над ним, i вони обнялися. Брат
сказав, що рiчка несе його в океан, а на березi стоïть ïхня
мама.
РОЗДIЛ XVII
Капiтану Катлю вдається дещо зробити для молодих людей
Соломон Джилс, дiзнавшись, що Уолтер має ïхати у Вест-Iндiю,
довго не мiг отямитися, але капiтан Катль зумiв розгорнути перед ним
таку чудову перспективу карєри юнака, що дядечко поступово
заспокоïвся.ЧАРЛЬЗ ДIККЕНГ ПпмАi i ,
пiю -* *н
ником мiстером Каркером, який терпiти пемiТ
ЗУСIБ 3 нма знаючи про це, став
говопи про УоЛтепяТ* ХЛОПЦЯ-
Капiтан, бачити ïх разом, коли хлопепт т ПРњ
своє бажанвИ
Старого моряка пiдкупила
Дружнє потискання руки, i капiтан викттТГ 1СТра
КаркеРа його про що iнодi думав Уолтер.
Уњ Прњ Щ0 МР1ЯВ
сам i
Задоволений собою, капiтан вийшов з контори.
РОЗДIЛ XVIII
Батько i дочка
У будинку мiстера Домбi тиша. Слуги мовчки упнете поверх, мовчки i
багато ïдять i пютГ V хњД*ть з поверху здгi
гостi. Батька за цей час не бачив нiу-г Ж ПОНњ41
пРихњДять якiсiЗ Що всю нiч вiн ходив у
своïй кiмнатi з^^ТкутоГ ШПњЧуТЬСЯ
…………………………&-
#8230;………………………&#-
8230;…… i
його не змiнився. Вiн мовчки сiлає я НЬњГњ
злегка поблiДло, але вираа I
вiн дає розпорядженьГоло наГ ï * 1 *»* »
ЦРК*У*- У *ер
У будинку тихо ^ надгробноï плити 1 повертається додому.
ка мiсiс Чiк i мiс Токс ~ пiгш8
ГњВњРИТИ> тiтњнь- живає
смерть брата, ïй потрiбна пЬггп РД Я ФлоРене
тяжко пере-
нТоТнГ^ГдоГоГi^
шити сльози, вона молил,., г С рата, а коли ïï починали ду
бити ïï. Iнодi вона пiдходила Г,07Л,Iр0давж>'вл-
”
ледве дихаючи, притулялася воГ^иТголГоГ»-
притулялася губами,. Флоренс пi,, щоТверiвЬоГ аможе стати втiхою для
бать, iде ‘ В<Ша
батько сидiв у кiмнатi сам. завжди були зачиненi, а
по.^*»^^^/*пи.пiШл.дод,ереат|
Увiйти. Батько, побачивши ïï, пiяяi^ГГв!дхиливсяИНа
НаВаЖИЛ&СЬ тих рук дочки. У Його обличчi не вiлби* простягну-
жалю, нi iнтересу, нi батькiвсько, визнання шТпГ Ш
НIЖ?њСТI НI нiби закамянiла вiд такоï
вiдчуженогтГи спiвчуття. Флоренс
опустила голову на руки. Мiстер Домбi не знав РњЖНИМ
СТОГОНОМ Ще згадає цю сцену. щ раз У
життi вiн
212ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсин
РОЗДIЛ XIX
Уолтер вiдïжджає
Уолтер прощався з фiгурою Деревяного Мiчмана генiя-охорон- цл
торговоï лавки дядечка Соля, зi своєю кiмнатою, яку, може,
покидан назавжди. Та йому треба було вiдкинути сумнi думки i спогади,
пдже його чекав дядечко, який зараз самотньо сидiв внизу.
Уолтер весело пообiцяв дядечковi привезти з Барбадосу рiзних i'мачних
продуктiв i вина. Потiм мова зайшла про мiстера Домбi i Флоренс. Юнак
хотiв попрощатися з нею, але вона сама прийшла в нмнку. Дiвчина
попросила дозволу приходити до дядечка, коли Уол- тчр поïде,
назвала юнака братом. Серця дядечка i Уолтера були переповненi
почуттями, в очах стояли сльози.
Коли Флоренс i Сьюзен Нiпер, яка супроводжувала дiвчину, по- ïхили,
до лавки зайшов капiтан Катль, щоб востаннє побачитися з Уолтером.
Вiн хотiв подарувати юнаковi свiй срiбний годинник, але Уолтер запевнив,
що ця цiннiсть має залишитися у хазяïна.
Настав час вiдïзду. Корабель вирушив у плавання, а дядечко Соль i
капiтан Катль довго стежили за ходом судна, а потiм вивчали його курс по
картi.
РОЗДIЛ XX
Мiстер Домбi виïжджає
Мiстер Домбi заïхав до сусiда мiс Токс, з яким колись познайомив-
i'и i до якого ставився з деякою симпатiєю. Майор Бегсток добре
знав i татки мiстера Домбi i не соромився говорити безлiч комплiментiв
ириятелю i багатозначно натякати на своï знайомства з поважними
особами королiвства.
Майор завiв мову про мiс Токс, розповiв, що вона виявляла до нього увагу
до того часу, як стала бувати в домi мiстера Домбi.
Мiстер Домбi пояснив, що ставиться до мiс Токс поблажливо лише гому, що
вона приятелька його сестри Луïзи, Почувши це, майор почервонiв i з
виряченими очима почав говорити про мiс Токс як про iнтриганку, яка,
маючи якiсь своï плани, затесалася в довiру до мiстера Домбi.
Мiстер Домбi був вражений тим, що хтось мiг подумати, нiби вiн має
якiсь почуття до мiс Токс. Майор вирiшив помститися сусiдцi i почувався
героєм.
Мова зайшла про поïздку мiстера Домбi. Майор Джозеф Бегсток
подякував приятелевi за запрошення супроводжувати його.
День вiдïзду настав, i приятелi ходили пероном, чекаючи
вiдправлення поïзда. Раптом до них пiдiйшов якийсь чоловяга i ввiчли-
213ЧАРЛЬЗ ДIККЕН С. Домбi i син
iЕ
рудний коч.^^-Ткс,
гтл д нього якiсь над а, приятель Флоренс Уолтеп
Гри i
iШiiiШгi
рац1Г;Д?мбГ»ГинТДпоча3в ГаГтисяТо
Гай ^1ЮвГЩта
====i=а=
РОЗДIЛ XXI
Новi обличчя
Же; ГнГги:;;гм -
…………………………&-
#8230;………………………&#-
8230;………………………-
230;………………………R-
30;………………………̷-
0;…………………………-
;…………………………-
…………………………&-
#8230;………………………&#-
8230;………………………-
230;………………………R-
30;……….
дуже приваблива ледi. Поряд iшла юна немолода, але |
кала, то це не земля чи небо уваги, крiм дзер- i
IКГ п-р«род1»
про«иI
г., iг
мер . потiм в ”;течй сиа
вш.ГГ^Гн^»0‘ I
Едiт ^а^видi:ïмс'го бажанiïя гхiал а ос гялГ на1
арфiњ ГшТ * I
показувала своï малюнки. пiвала романси, |
214ЧЛРПЬЗ ПТККЕНС. Домбiiсин
РОЗДIЛ XXII
Дещо про дiяльнiсть мiстера Каркера-завiдувача Мiстер Каркер-завiдувач
сидiв у конторi i читав листи. Листи були рiзними мовами, але вiн читав
усе*. Закiнчивши розбирати пошту, вiн подзвонив. На виклик зявився його
рiдний брат, якиï у часи молодое тi допустив нечеснiсть i зараз
обiймав посаду розсильного.
Джеймс Каркер був молодшим братом, але обiймав у фiрмi високу посаду.
Старший брат, розсильний Джон, звертався до молодшого рiдко, але зараз
повiдомив, що ïхня сестра Херiєт дуже хвора.
Колись Херiєт, намагаючись пiдтримати старшого брата, покину
ла молодшого, i тепер Джеймс не хотiв нiчого чути про сестру.
Вiдправивши Джона, Каркер-завiдувач став читати листа вiд свого шефа
Мiстер Домбi писав, що не може сповiстити про день свого приïзду i
наказував не посилати Уолтера Гея у Вест-Iндiю.
Прочитавши це розпорядження, Каркер-завiдувач тiльки свиснув: корабель,
який вiз Уолтера до Вест-Iндiï, був уже далеко в океанi. Другу ж
частину наказу вiн виконав швидко: бiл контори кру тився
пятнадцятирiчний Роб Тудль, який шукав Роботу‘
До контори зайшов Джилс Соль, принiсши частину ргу. кер-завiдувач
попросив старого взяти до себе юного Тудля i завантажити його
найбруднiшою роботою в лавцi. Дядечко Соль був не в захватi вiд такого
прохання, але вiдмовити не посмiв.
Мiстер Каркер не з доброго дива хотiв оселити Роба Тудля у дя дечка
Соля. Завiдувачевi було цiкаво знати все про життя старого джентльмена,
а надто те, хто його вiдвiдує. Мiстер Карке^завiдувач мав
величезний вплив на Роба. Хлопець поклявся, що зробить все так, як того
хоче патрон.
РОЗДIЛ XXIII
Флоренс самотня, а Мiчман загадковий Флоренс уже давно сама-одна у
великому будинку, який поступово ставав схожим на запустiлий зачарований
палац. На стiнах з являлися плiснява, гниль i гриби завелись у пiдвалi,
невiдомо звiдки взялися па вуки i мухи, на даху проросла трава, мох
розтiкався по вiконницях.
Флоренс ходила по покинутому будинку i думала про те, як би склалося
життя, якби батько змiг полюбити ïï.
Флоренс вирiшила провiдати дядечка Соля. Сьюзен Ншер пiдтри-
Xи до Дерев яного Мiчмана, вони бiля дверей побачили Роба, який свистом
пiдкликав голубiв. Цей юнак добре памятав, для чого його послали в
будинок старого Соля, а тому уважно прислухався до розмов.
215ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Домбi i син
РОЗДIЛ XXIV
Турбота люблячого серця
зи ГолГвТГ 1 Л8ДI СК8Т ЖИЛИ В гаРномУ
будинку на березi ТемзиГоловною втiхою сера Барнета було знайомство
людей з людьми
Коли вш спитав у Флоренс, з ким вона хотiла б познайомити^ Я
на подякувала i сказала, що немає нiкого, чия присутнiсть бул*
б для неï бажаною, а сама iз сумом подумала про
Уолтер^» ГякI
вже довгий час не було жодноï звiстки. Д
У будинку гостювали дiти з матерями i батьками. Дитячi обличчЦ свiтилися
радiстю вiд любовi батькiв. Флоренс часто думала про Д теи, оточених
нiжнiстю i турботою. думала про ДО
Пiзнiше в будинку оселилася дiвчинка Кет iз жiнкою. Кет була
сиЯЮ; аЛ Т17а ДУТ Любила
ïï1 Дiвчинка почувалася щасливою I Якось на
берез Темзи Флоренс побачила бiдного чоловiка вдiвi ця, якии не мав на
що жити. Поряд з ним була його некрасива бруд-1
5^дочка-Батько турбувався про неï-
1 ~
Флоренс часто думала, що якби вона захворiла i померла як ïï
мтт -1 лии брат, чи дiзнався б тодi батько про ïï любов до
нього, чи прийшов и вiн тодi до неï, чи стала б тодi вона йому
дорожчою I
Якось на прогулянцi Флоренс зустрiла вершника. Вигляд ньогД молодого
чоловiка викликав у неï якийсь страх i вiдраз^ бв Кап- кер-
завiдувач. Вiн зупинився, привiтався i сквзм що звв у
н^аГковњГРа ДњМбI- ТњМУ
ФЛ0РМС н i «очi I
нiжн^НIДма3аЛа^ЩО ПИОаТИ листа не
6уда а батьковi i
iжнi вiтання. Мiстер Каркер посмiхнувся, а по спинi Флоренс побiг
холодок, нiби вона побачила привида з кладовища. 1
РОЗДIЛ XXV
Дивнi вiстi про дядечка Соля
Капiтан Катль прокинувся вiд того, що в його кiмнату хтось зай-
ïï шов Вiн широко розплющив очi i побачив Роба, який тримав у
руцi I якиись пакет. Капiтан пiдвiвся, виштовхав Хлопця уТтаïнюi
ворГти.ВИПИВ СКЛЯН0ЧКУ ВИНа 1ТIЛЬ*и тодi дозволив посланцевi го^ V
шоГбiлГiГТ Рњб ПњВIД.ОМИВ
Щ0> докинувшись уранцi, вiн знай- I бiля себе запечатаний
пакет, а дядечко Соль зник. 1
ЛЬ ПРОЧИТа ЛИСТа> У ЯКОМу дядечко Соль просив
свого 1 кати Р ЛаВКу ДЛЯ УолтеРа> про нього не
турбуватися i не шу- I
ЧАРТТЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсш
Капiтан розпитав Роба про те, як провiв останнiй вечiр дядечко Соль,
оглянув кiмнати i дiйшов до висновку, що старии вирiшив доб- повiльно
пiти з життя. Катль обiйшов усi полщiйнi В1 пси, морги, лiкарнi,
пристанi, але слiдiв дядечка Соля так i не знайшов.
Пошуки не дали результатiв, i треба було подумати, як виконати волю
дядечка Соля. Капiтан Катль вирiшив переселитися в лавку i подбати про
iнструменти свого друга.
РОЗДIЛ XXVI
Тiнi минулого й майбутнього Мiстер Каркер-завiдувач приïхав у
Лемiнгтон, де перебував мiстер Домбi. Службовець привiз iз собою деякi
дiловi папери, передав вiтання вiд Флоренс. Мiстер Домбi кинув байдужий
погляд на пiдлеглого, а той сказав, що корабель, на якому плив Уолтер
Геи у Вест-iндiю, швидше за все затонув. Але це на краще, бо Уолтеру
краще бути там, де вiн є, нiж поряд iз Флоренс. Вiд цих слiв на
обличчi Каркера зявився зловiсний вираз, який мiстер Домбi помiтив, але
не став роз питувати подробицi, i постарався заглушити в собi злiсть на
дочку.
Далi мова пiшла про людей, з якими познайомився у Лемiнгтонi , мiстер
Домбi. Каркер не пропустив повз себе iнформацiю, що тут вiд-
I почивають двi ледi, якi скорiше схожi на двох сестер чи подруг, нiж
на матiр i дочку. с
У той час, як мiстер Домбi займався справами, майор Джо Ьегсток
вiдбув з вiзитом до мiсiс Клеопатри Скютон та ïï дочки мiсiс
Едiт Грейнджер. Вiдвiдувача прийняла стара ледi. Мiж ними зав язалася
розмова про мiстера Домбi, i майор запропонував оженити його на мiсiс
Едiт, адже не секрет, що молода жiнка цiкавить мiстера Домбi.
РОЗДIЛ XXVII
Тiнi згущаються
Мiстер Каркер-завiдувач встав дуже рано i вийшов прогулятися. Чистенький
i вишукано вдягнений, вiн довго ходив алеями порожнього парку, як раптом
помiтив на лавi красиву ледi. До неï пiдiйшла схожа на
циганку стараiзапропонувалаповорожити. Ледi пiдвелася з лави,
вiдмовилася вiд ворожiння i гордо пiшлачерез галявину до дерева, за яким
стояв мiстер Каркер. Стара вiдьма голосно закричала, випрошуючи грошi.
Мiстер Каркер пiшов назустрiч ледi, чемно привiтався з нею, зупинився
бiля староï, дав ïй шилiнг, щоб вона замовкла. Але ворожка
забубонiла: Одна дитина вмерла, а одна дитина жива. Одна жiнка вмерла, а
друга йде ïй на змiну. Йди ïй назустрiч.
Мiстер Каркер повернувся у готель, де вже накрили святковии
217ЧАРЛЬЗ ДIК К Е Н С. Домбi I син
снiданок, чекаючи гостей. Мiстер Домбi увiв пiд руку красуню i за
ЕТдiГзаТ У НIЙ * ЛДI> ЯКУ ВIН УРЯТУВаВ
^ДьмиГрожки. Ледi Едiт заi дозрила, що мiстер Каркер невипадково був у
тiй алеï
парку, а стежив за нею. Завiдувач опустив очi, але Едiт уловила по гляд,
який пiдтвердив ïï здогад. уловила по
За снiданком м :iс Клеопатра стежила за мiстером Домбi, який не вiдводив
очей вiд ïï дочки. Мiсiс Едiт тiльки один раз пiдвела погляд,
на мiстера Дом але лише Каркер помiтив усю його презирливiсть
мок Там КОМПаН1Я ВИрIШИЛа Уïхати в середньовiчний за-
Р КарКР Н Раз ПОМIЧав то презирливий вигин губ, то
неприємнии погляд мiсiс Едiт у вiдповiдь на слова чи дiï
мiстера Дом-
- Але .iнка так умiло приховувала своï почуття, що тiльки уважвi око зацiкавленого спостерiгача могло помiтити ïх З
Прощаючись, мiстер Домбi повiдомив ледi-матiр, що завтра о два- I
Г1» ВIИ ПРИÏД Дњ МIСIС ЕДIТ
аЛ ХОТIВ би переговорити,
повГГТI П0ÏХаЛИ мати 3
дочкою залишилися в кiмнатi самi. Вони Д го сидiли мовчки, а потiм
мати запитала, чому Едiт нiчого не ска-
^вил1?н 3аВТраШНIЙ ВIЗИТ мiстеРа До*6!-
Дочка з презирством поДи — не матiр i сказала, що та добре
знає, що мiстер Домбi купив 1
- Едiт нагадала матеш, що завжди була для неï товаром, який пока-
»
зуваЛИ на ВС1Х ортаХ) у всiх салонах>
намагаючиРь продП3
мога дорожче. I ось тепер знайшовся покупець, якому Едiт показала вс
.воi таланти. Вiн прорахував усе, вiн знає владу своïх грошей
але
«Г ЩО њ,тцують , роблять серце правди.
зяаепрам^г3апалњ РВв- ПњГаН0
лишв знає правду про п справжнi почуття. Це
мiстер Каркер.
РОЗДIЛ XXVIII
Змiни
Флоренс збиралася ïхати додому. Дiвчина запитала в Сьюзен Нi-
вГГïïТ В0На ЗНа ПРњ МIСТ8ра Каркера
який декiлька разiв навiду-
пiлком УЖНИЦ МњГЛа СКазати тiльки
те> Що- здається, мiстер Домбi цiлком довiряє йому.
Флоренс вiдчувала якусь владу мiстера Каркера над нею, i це
неприємне вiдчуття тривожило ïï.ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС.
Домбiiсин
Повернувшись у замок, Флоренс не впiзнала його. По всьому периметру
стояв лабiринт будiвельних лiсiв. У будинку працювали мулярi. Меблiв не
було. Кiмната Флоренс залишалася поки що такою, як при хазяйцi, але в
спальнi Поля вже працювали люди.
До Флоренс пiдiйшла Сьюзен i сказала, що ïï кличе батько.
Дiвчина була схвильована цiєю звiсткою: батько у замку i хоче
бачити ïï.
У кабiнетi мiстера Домбi було двi ледi. Батько сухо привiтався з дочкою
i вiдрекомендував ïï спочатку мiсiс Скютон. Стара ледi уважно
подивилася на дiвчину в лорнет i простягнула ïй суху руку. Потiм
мiстер Домбi пiдвiв Флоренс до молодоï стрункоï красивоï
жiнки i сказав, що мiсiс Едiт буде тепер ïï матiрю. Вражена
Флоренс пiд- нела очi на прекрасне лице i, ридаючи, упала на груди ледi.
Красива ледi спочатку завагалася, а тодi мiцно обняла дiвчину,
поцiлувала в iцоку, але не промовила жодного слова. Потiм вона тихенько
сказала Флоренс, що намагатиметься стати доброю матiрю i полюбить
ïï.
РОЗДIЛ XXIX
Прозрiння мiсiс Чiк
Мiс Токс прокинулась рано i вирiшила, що сьогоднiшнiй день вона
присвятить своïм квiтам. Пораючись над вазонами, вона почала
згадувати своïх померлих батькiв, замислилася над долею мiстера
Домбi.
Раптом до кiмнати увiйшла мiсiс Луïза Чiк, яка повiдомила, що
повернувся ïï брат i не один, а з елегантною красунею, з якою
хоче одружитись. Почувши це, мiс Токс iстерично засмiялася i раптом
знепритомнiла. Цiєю сценою через вiкно у бiнокль милувався майор
Бегсток, який добре знав, з якою звiсткою приïхала сестра мiстера
Домбi до приятельки.
Луïза привела мiс Токс до тями тiльки для того, щоб продовжити
ïï муки гнiвними зауваженнями щодо почуттiв i планiв
приятельки, яка виявилася змiєю, пригрiтою на грудях благородного
сiмейства.
Вражена такими словами мiсiс Чiк, нещасна мiс Токс слабо
виправдовувалася, що нiколи не сподiвалася на якiсь почуття з боку
мiстера Домбi. Вона нагадала подрузi, що та сама частенько натякала на
можливiсть близькостi подруги i брата.
Цей ранок поставив крапку на дружбi двох ледi.
РОЗДIЛ XXX
Перед весiллям
Зачарованого будинку бiльше не iснувало: скрiзь були люди, кипiла робота, скрiзь стукало i грюкало.
Флоренс полюбила свою нову матiр. Ледi Едiт теж вiдчувала теп-
219
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбi i гыи
Флор‘с дњ — ”
вел»аГ;г=ггкiтому њалачi
далег<> I М.РКУ пе-
~що6 ч«
стара ледТ^оввд дiГнбаТЬКа‘
КњЛ»
Пњ,!‘Л«С»
ЙОГњ Р1 Коли мiстер Домбi зайшов у КII^НйесС* «Т
ХУСњЮ i ла хустку. Флоренс пiдхопи обняла гтпп
Р њКИНу
вала його i швидко вибiгла.' сторопiлого батька, поцiлЯ
но ВIдп^iдалТ СТара ЛДI- ФЛњРНС 4
заговорив лише раз, коли Мова зайшла^п» 7 шÏГ* ^
його на наступну недiлю весiлля. Вiн призначив
до Л
Ысть покинула ïï. Сталося це толi копи лькн њДного
разу байду Домбi залишити ïй мiс Фюренс адже СТараледi
попРосиламiст^Р без своєï донечки. Р
аДЖ ВњНа П1СЛЯ весiлля буде сама,
дозволить Фло^м спiлкуватися з'неюТб^нев8^^^
НIЗаЩњ Ж бралася скверни у цьому були р НВИННа
Д1вна не на-
своє ж п^еТат!бУГв^ГтХ
0Ка3Л» ~ I
буде узпеÏÏ!оки ФлоренсУнеСГийдеК<-
/sup>заИМЧаТИ Щњ ЕДIТ
НIКњЛИ Н ра жiнка iз сльозами на очя* * пi лася
на «ей Г*Н Д* Ста I
Ще разтвердо заявила, що
ФлоренсГерГт^ГДоИ ïï
ке ïïïï у ^ гii
талася вiд дзеркал, немов намагаючись Ве ЙГ вiдвер.|
вiдмежуватися вiд неï. Так V глухий час ночi Г СВњ1
КРЯСИ 1
йгг -^=»Гбi^ 5
нi
Тi i краси. Едiт пiдiйшло п i, У розквiтi невинное-
бами до нiжв, Р
у^ГуаГ,0;Т»I0РКВУЛ,М Я ми. »
голову i залилася сльоза-
сонце вранцi в де^вес^лля!ДЖР НШ ПРД ВС1ЛЛЯМ Так
застало ïï
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсин
РОЗДIЛ XXXI
Весiлля
Ранок пiдкрадається до церкви, пiд якою спочиває прах
маленького Поля i його матерi, тривожно заглядає у вiкна будинку
мiстера Домбi, де метушаться жiнки, готуючись до весiлля.
На площi Принцеси мiс Токс теж прокинулася рано. Незважаючи на своï
втраченi надiï, вона хоче подивитися на весiльну церемонiю iз
якогось темного кутка церкви.
Кузен Фiнiкс, який сорок рокiв тому був свiтським дендi i ще не втратив
жвавостi, спецiально приïхав iз-за кордону, щоб бути присутнiм на
весiллi.
Мiстер Домбi виходить iз своєï туалетноï кiмнати в
чудовому новому костюмi, прибуває майор iз цiлим кущем геранi в
петлицi. Вiн поздоровляє мiстера Домбi, присягається у
вiчнiй дружбi, вихваляє його вибiр.
Входить мiстер Каркер, теж гарно вдягнений справжнiй весiльний гiсть.
Його привiтання гарячi, про що свiдчить тремтiння голосу i рук.
Мiстер Домбi, майор Бегсток, мiстер Каркер в каретi ïдуть до
церкви. Мiстер Домбi уважно оглядає орган i не помiчає мiс
Токс, яка ховається за пухкою ногою херувима.
Приïхала Едiт. Минула нiч нiяк не позначилася на ïï
обличчi. Вона спокiйна, велична у своïй красi, презирлива до
захвату, який викликає у натовпi.
Добра мати пiдходить до мiстера Домбi i говорить, що, на жаль, вона не
може залишити Флоренс у себе, адже у неï не вистачить сил на
дiвчину пiсля того, як дочка назавжди покине ïï дiм. З цими
словами нiжна мати стискає руку дочки можливо, бажаючи звернути
ïï увагу на своï слова.
У церквi кузен Фiнiкс передає Едiт мiстеру Домбi, майбутнє
подружжя присягається у вiрностi, i церемонiю закiнчено. Твердим,
чiтким почерком наречена записує своє прiзвище до
церковноï книги, усi присутнi теж ставлять своï пiдписи,
вiтають мiстера i мiсiс Домбi, i валка екiпажiв вiдïжджає вiд
церкви.
Весiлля продовжується обiдом у палацi.
РОЗДIЛ XXXII
Деревяний Мiчман розбивається на друзки
Капiтан Катль, який переселився в будинок старого Соля, теж був у
церквi. Пiсля вiнчання вiн повернувся додому i задумався над долею свого
друга i Уолтера, який, можливо, загинув.
221
ЧАРЛЬЗ ДIКК ЕН С. Домбi i сiли
Був холодний, темний осiнвiй вечiр Клпяия iг.тл, . 1 флюгер
е.^ будинку. спуся ми —
ст^г;
Е=г-===;
Раптом у дверi крамницi хтось постукав Роб Тпчиш,шт
=5^^ж=йг===
пiдвищеним iо слртï. ‘у^Гите БаРбадОС-а
островi I
гïаЬ=~^~^
певнив, ЩО не побоïтьгст И па,; . мхстеРа
маркера, т
вийшов з контори. хiдностi вшгися з ним бортами,1И
РОЗДIЛ XXXIII
Контрасти
Два будинки в передмiстi Лондона належать двом братам
дуi^ггн~ — 4
гими меблями, на пiдлозi — коштовнi килими н 3аСТаВЛН1 ;1орњ-
картини. Це будинок Каркера-завiдувача СТШП*
КРаСИВI
Другий будинок належить Каркеру aлeтoмv iлп
СИ брат i икого вiдштовхнули всi, окрiм сестри -дмови.,
б. — ^рi6г.г.ГиТшею‘
ле три,огипе,мi- **њШ
-а55вв=г==аЕг.5Г
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiснн
сила незнайомку у будинок, нагодувала, дала трiшки грошей. Жiнка
розповiла, що йде в Лондон до матерi, яка навряд чи памятає
ïï.
РОЗДIЛ XXXIV
Iншi мати i дочка
У занедбанiй кiмнатi сидiла стара жiнка, прислухалася до завивання
вiтру, намагаючись зiгрiтися бiля жалюгiдного вогню. На купи ган чiря,
кiсток, два-три скалiчених стiльця, на бруднi стiни i ще бруднi- шу
стелю падали вiдсвiти полумя. ЛСiнка була схожа на вiдьму.
Якби Флоренс опинилася в цiй кiмнатi, вона пiзнала б ту добру мiсiс
Браун, яка колись пограбувала ïï.
Раптом до кiмнати хтось увiйшов. Стара придивилася до постатi i не
впiзнала ïï. Але коли пiднесла до обличчя незнайомки свiчку,
то голосно скрикнула i кинулася на груди жiнцi. Це була ïï
дочка Елiс, яка колись давно поïхала за океан, а зараз повернулася.
Дочка нагадала матерi про своє бiдне, занедбане дитинство, про
свою злочинну юнiсть, про небажання матерi вчити, виховувати
ïï. I ось тепер вона повернулась iз заслання ще бiльш
жорстокою, нiж була в юностi.
Мiсiс Браун боязко доторкнулася до руки Елiс, i дочка дозволила
погладити себе по головi, заплести коси. Мати крутилася навколо Елiс,
розповiдаючи, що довгi роки стежила за родиною мiстера Домбi. Слiдкувала
вона й за ним, навiть одного разу говорила, дивилася вслiд, проклинаючи
його душу й тiло. Його хазяïн i друг одружився, i це одруження
принесе матерi i дочцi щастя. Стара розповiла, що ”iнає про його
брата i сестру, якi живуть у маленькому будиночку на околицi Лондона.
Почувши це, Елiс швидко накинула на плечi плащ i вийшла з кiмнати. Мати
пошкандибала за нею.
Мати i дочка дiйшли до будинку Джона i Херiєт. Елiс зайшла у
кiмнату i стала проклинати невинну жiнку, iм я, яке вона носить, ту
милiсть, яку виявила Херiєт до незнайомки.
РОЗДIЛ XXXV
Щасливе сiмейство
Спливло небагато часу, i мiстер Домбi з дружиною повернулися
додому iз Францiï.
Флоренс була готова до зустрiчi з батьком i мачухою, але хвилю- iiання
розпирало ïï груди. Дiвчина не смiла пiдiйти до них
привiтатися, та Едiт, холодно поцiлувавши матiр у щоку, сама поспiшила
до
Флоренс i обняла ïï.
Пiсля обiду всi розiйшлися по своïх кiмнатах. Флоренс повернулася у
вiтальню по корзинку iз шитвом i застала там батька. Уперше
223ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсинза своє життя дочка залишалася
наодинцi зi батьком, але вона, природою дана його спiврозмовниця, його
єдине дитя мала мовчати^И Батько сiв у крiсло, накрив обличчя
хусткою, неначе хотiв под мати. Але як би здивувалася Флоренс, якби
побачила з-пiд носовиï- ка батькiв погляд. Про що вiн думав тодi?
Може, милувався донькаи,] може, думав про те, що доля дала йому щастя
мати багатство, краси] вий будинок, родину? Хто це може знати? Батько
вiдчував потреау заговорити до дочки, але кроки дружини заглушили це
бажання.1 Мiстер Домбi дивився на Едiт i не пiзнавав ïï. Вона
схилилася до ФлIР ренс, i ïï манери, тон, сяючi очi, мякiсть,
довiрливiсть вразили чолоï!' ка. Але ось вона глянула в його бiк i
вiн упiзнав це обличчя й погляд Едiт нiжно обняла Флоренс i повела в
кiмнату Поля. У камiнi горiв вогонь, вони сидiли в його свiтлi, i
Флоренс розповiдала про Уол тера, про ïхню дружбу i загибель юнака,
про своє намагання завозовi1 ти любов батька, просила
нову матiр навчити ïï, як стати справжнь дочкою. Останнi слова
дiвчини немов розбудили Едiт. Вона вiдстор I нилася вiд Флоренс i
сказала, що не може ïй дати того, чого не мш сама, адже замiсть
серця i душi має пустку, але нiхто i нiколи не лi битиме дiвчинку
так, як вона.
