ДОМБI I СИН. Роздiл 50-62

РОЗДIЛ ь
Нарiкання мiстера Тутса
Наступного дня Уолтер запропонував капiтану вiддати Флоре найкращу
кiмнату. Туди вони занесли меблi, а пiсля роботи, сто^^| на порозi
будинку, заговорили про долю дядечка Соля. Уолтер не в|-1 рив, що
дядечко загинув, i сподiвався на його повернення. Далi моii I зайшла про
Флоренс. Юнак запропонував запросити до мiсiс ДомЛ компаньйонку.
ïхню розмову перебив мiстер Тутс, який без усяк церемонiй забiг у
кiмнату i став говорити про своï почуття до Флiï ренс, про те,
що предмет його кохання покинула дiм мiстера ДомбЛ нiхто не знає,
де вона знаходиться i куди пiшла. Дiзнавшись, iЛ Флоренс у сусiднiй
кiмнатi, мiстер Тутс страшенно зрадiв, кину^^И до дiвчини, схопив
ïï руку, поцiлував, випустив iз своïх рук, зв< ву
схопив, опустився на колiно i розплакався… Коли вiн почув, iН
Флоренс хоче бачити Сьюзен, то кинувся з кiмнати виконувати ïï
5 жання. Його не було декiлька днiв. У цi днi Флоренс помiтила, щ Уолтер
уникає ïï. Вона не розумiла причини такого ставлення i
вирiï/ шила вiдверто поговорити з юнаком. Розмова закiнчилась
освiдче) ням молодих людей у взаємному коханнi.
РОЗДIЛ IЛ
Мiстер Домбi i вищий свiт
Мiстер Домбi не хотiв нiчого чути нi про дружину, нi про дочке Вiн iде
своïм шляхом, приховуючи у своïх грудях всi думки i почуi тя i
не роздiляючи ïх нi з ким. Але боротьба в його внутрiшньому свiтi
вiдбувається. Про це свiдчать зморшки на щоках i чолi, що по крили
ïх густою сiткою.
232
ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсин
[ слуги, i сусiди, i представники вищого свiту, i клерки в конторi
обговорюють велику катастрофу в будинку мiстера Домбi. Все, ГЦ0
говориться i робиться з цього приводу, робиться дружно усiма, |м
оинятком мiстера Домбi. Мiстер Домбi перебуває наодинцi з вищим
свiтом.
РОЗДIЛ IЛI
Секретнi вiдомостi
, Добра мiсiс Браун i ïï дочка Елiс сидiли мовчки у своïй
убогiй кiм 1-i. Раптом почулися кроки i на порозi зявився мiстер Домбi.
Жiн-
i и чекали гостя, адже стара сама запросила його, пообiцявши роз-
донiсти, де знаходяться люди, якi цiкавлять його. Але цi новини
i'ичiинна розповiсти невiдома особа, яка от-от зявиться.
Мiстер Домбi заходив по кiмнатi, неначе не знав, залишатися йому нi пiти
геть. Коли в кiмнатi зявився Роб Точильник, мiсiс Браун го- I|на була
кинутися йому на шию. У руках хлопець тримав клiтку з Iiiшугою мiстера
Каркера. Хазяïн поïхав за кордон, а Роб мав опiкуни ти птаха.
Бiльше у нього не залишилося обовязкiв, крiм, хiба що, iиiiитися в
обидва ока за тим, що вiдбувається навколо.
Стара почала випитувати у Роба все, що вiн знає про мiсiс Домбi, i
шiопець неохоче розповiв про вiдïзд красунi в Дiжон, про
ïï таємний Iп'язок з мiстером Каркером.
Пiд час цiєï розмови мiстер Домбi був у iншiй кiмнатi i все
добре ”iум. Вiн щедро заплатив жiнкам за важливi новини. Провiвши гостя,
I нiс сказала, що гордiсть мiстера Домбi не знає меж, i нiхто не
знає,
5 к вiн вчинить, дiзнавшись про негiдну поведiнку дружини i мiстера
I.пркера.
РОЗДIЛ IЛII
Новi свiдчення
Мiстер Домбi, дiзнавшись про вчинок Каркера, задумав покаранiï
зрадника. I перше, що вiн зробив, це звiльнив Джона Каркера нi служби.
Сестра, дiзнавшись про цю новину, пiдтримала Джона, а ”>ii не
засуджував мiстера Домбi, адже добре знав, скiльки горя за- iщпв
хазяïновi ïхнiй брат.
Херiєт i Джон не знали, як будуть жити далi, а допомога прийшла,
фмiдки на неï не чекали. Мiстер Морфiн, який увесь час служив ра-
иiм з Джеймсом у фiрмi, добре знав темнi справи Каркер-завiдувача,
” мiвчував Джону, а тому знайшов звiльненому нову роботу.
Пiзно ввечерi, коли Херiєт була сама, у вiкно хтось постукав. Це
tv.ua жiнка з темним довгим волоссям, яка колись знайшла притулок
233ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбi iгмн
1
е з матiрю, щоб пожбуаЦ
Л ТТ а Фгчапiттттт 4 -________________ ; _
У цьому будинку i яка повернулася пiзнiше з матiрю, щоб
ти в обличчя Херiєт дрiбну пожертву.
Херïет впустила Елiс у кiмнату i вислухала трагiчну i дивну рiю
життя Цiєï ще красивоï, але згорьованоï жiнки.
Мати не цiкавилася життям Елiс, аж поки та не перетвоои.
!_о^а_ч ^Мiс;^{с Браун
!б}У^{да СК}У i бiдна i задумала викорис
Дочку. З неï зробили iграшку. Вона була замiшана у грабунках
ненњнайГ^{Ла СВ0Ï ЧаСТИНИ} * ^{ПIЙМЙЛИ
3аСУДИЛИ а} хто буï єн найбiльше, нiчим
не допомiг. I ось тепер Елiс повернулася
иГл^ИоТ^{МУ ВОРОГ}њ^{ВI
ДЖЙМСУ КарКру}- ^{АЛ давнє}
не загинуло. Жiнка приишла до його сестри, щоб та попередила в iствр
д_{б1 знас}, _д. _{вiн ХОВМТЬСЯi} i
_{не зуптмться}
. ю не хотiла, щоб мiстер Каркер постраждав з ïï вини. Нехай
йо ворог розшукає його сам, але без ïï допомоги.
РОЗДIЛ IЛУ
Утiкач
Едiт си ïла в номерi французького готелю. Вона була так ся
ра^РКаокГп?^0ШРНй^а
ТаКњ^Ю * ^Вњ^{На залишалася 1 в}
присутностi мiсi ³1^{ЯВ ДЛЯ НÏ Ц6Й Н}њ^Мр-
^{Але коли} Каркер спроï
вав наблизитися до Едiт, вона схопила нiж i крикнула, що вбє йог
якщо вiн посмiє ступити ще крок. Жiнка примусила Каркера сiс
полумям* ^{ВСЮ СВ0Ю ННаВИСТЬ Д0 нього}- Ь ' горiли ДИЯВОЛЬСЬКI
полум ям, коли вона дивилася на Каркера, i вiн злякався. |
пi ЛГ^М -^{У ПРДП}њ^{К0Ï по}^вся стукiт.
Хтось гримав у зачиненi д_В
^Г^{ШЛа У СПальню}> i Каркер почув, як у замку повернув
ключ. Вiн здогадався, хто це може так несамовито стукати i
спал!нi^{У И}њ,5Г ^{СРЦ Каркер}
напружуючи всi сили, висадив двя
ряне небо]*>^{0 ВИХ1Д УЗЯВ ЛаМПУ 1}*
^скР^аД^аючись, вийшов пiд з,
РОЗДIЛ ЬУ
Роб Точильник втрачає мiсце
женнямi^РйГ^{ЙШ0В На ВУЛИЦЮ У Тривозi}>
^яка була викликана прищ,
Стоах Гсяг тя^ИЛњ^{Ю ЗЛ1СТЮ}' ^{Н Н МIГ
б}њРњ^{тися 3} панiчним жахом, Страх досяг таких розмiрiв,
що Каркер готовий був слiпо кинути
назустрiч будь-якiй небезпецi, тiльки б не зустрiтися з людиною, як
н двi години тому вважав такою, що не заслуговує на увагу Гоï
о^{Д В1АКИНуЛа ЙОГО як} червяка. Душу
цiєï жiнки вiн повiльнi
^РУ сподiвався, що перетворить ïï на рабиню. Вiн
хотiв обду
рити, а сталося так, що сам залишився обдуреним
234 'ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсин
I На станцiï Каркер замовив карету, i всю дорогу його переслiдував
Iах. Але коли вiн вiдïхав вiд Дiжона досить далеко, на память ста-
[iii приходити згадки про Едiт, яка затягла його у своï тенета i
цим кiмстилася за своє приниження. Потiм вiн згадав, як заздрив
дочцi I синовi мiстера Домбi, з якою майстернiстю утримував на вiдстанi
”сiх, хто був дорогий хазяïновi, як обвiв його колом, через яке нiх-
щ, крiм нього, не мiг переступити. А зараз вiн мусив тiкати. Кар- iир
ненавидiв Едiт, ненавидiв мiстера Домбi, ненавидiв самого себе, iле вiн
тiкав i нiчого iншого не мiг зробити.
[ На однiй зi станцiй Каркер пересiв у поïзд i поïхав у глиб
краïни. Iiн спiшив сховатися в маленькому будинку серед полiв, щоб
там iiдпочити i подумати, що робити далi, але й тут не знайшов спокою.
Iнк-так перебувши нiч, Каркер купив квиток на раннiй потяг, зi- 1|шв
речi i пiшов на платформу. Прогулюючись уздовж колiï, зрад- >ик
кинув погляд на станцiйний будиночок i раптом побачив чоло iiка, вiд
якого так довго i безуспiшно тiкав. Вражений до глибини душi, вiн
похитнувся i впав на рейки. Швидко пiдвiвшись, ступив дна кроки назад i
не помiтив, як позад нього з явився потяг. Коле ”ïï потягли
його, вiдриваючи руки й ноги i, висушивши своïм вог-
” iним жаром струмочок його життя, кинули в повiтря понiвеченi останки.
РОЗДIЛ LVI
Багато хто задоволений, а бiйцiвський Пiвень обурений
Мiстер Тутс привiз Сьюзен до Флоренс. Зустрiч була дуже радiс- ”ою.
Сьюзен без угаву говорила, цiлувала руки своєï хазяйки, обi-
мала ïï. Бурхлива зустрiч закiнчилася тихою розмовою. Флоренс
IИЬналася Сьюзен, що любить Уолтера, виходить за нього замiж i го- гiша
ïхати з коханим хоч на край свiту.
Сьюзен Нiпер готувала свою дорогу хазяйку до весiльноï
церемонiï. В останнiй день перед весiллям у кiмнатi зiбралися
тiльки своï, кiшiтан Катль, Уолтер, Флоренс, мiстер Тутс i Сьюзен
Нiпер. Раптом днерi вiдчинилися i на порозi зявилися дядечко Соль i
мiсiс Рiчардс. I'пдостi друзiв не було меж, а коли всi трохи
заспокоïлися, дядечко ропповiв про своï пригоди пiд час
далекоï подорожi.
Бiйцiвський Пiвень, чемпiон з мистецтва самооборони, який части
супроводжував мiстера Тутса, провiвши хазяïна до його будинку,
”ïв пропонував повiдомити мiстера Домбi про завтрашнє весiлля
його дички. Мiстер Тутс прогнав Пiвня, але той випросив у хазяïна
пят- ЦПГЯТ фунтiв.
235ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбi i син
РОЗДIЛ ЬУII
Ще одне весiлля
Флоренс попросила Уолтера, щоб перед весiллям вони сходилiН могили
матерi i брата. Повертаючись додому, молодята обiйшли вулицю, на якiй
стояв будинок мiстера Домбi.
На вiнчаннi Уолтера i Флоренс були лише найближчi друзi. На< речена
була вдягнена у просту сукню, але цей одяг не принижувiв II краси i
грацiï. Справжнє велике почуття зiгрiвало ïï серце,
примущ вало очi свiтитися, а щоки полумянiти.
Ось вони повiнчанi, вони розписалися в однiй iз старих кн^г., уло
вирiшено, що Флоренс i Уолтер через декiлька днiв вiдпливiв на кораблi в
далекi краï.
РОЗДIЛ I,VIII
Через деякий час
Через рiк фiрма Домбi i Син збанкрутiла. Мiстер Домбi нiяк Я виявляв
своïх почуттiв, не зявлявся на людях, i суспiльство не зни ло, що
думати й говорити про банкрута. А ось для майора БегстокаИ банкрутство
стало справжнiм нещастям. Вiн так довго вихваляв* перед членами клубу
про свою дружбу з мiстером Домбi, так пршЯ жував усiх, хвастаючись його
багатством, що члени клубу мстилiЗН майору, розпитуючи Бегстока про
банкрутство.
Клерки розсiялися хто куди, брудна контора стояла покинут. диною
людиною, яка спiвчувала мiстеру Домбi, був мiстер Морф Я якии довгi роки
ставився до хазяïна фiрми з повагою. Вiн робив усi| щоб зберегти
фiрму, але мiстер Домбi не слухав його порад.
Якось пiсля важкого дня мiстер Морфiн вiдпочивав удома. Раï* том до
кiмнати увiйшла мiс Херiєт. Вона носила жалобу по загибло му
брату, але вираз ïï очей здався мiстеру Морфiну дивним. Вона
роï питувала про банкрутство мiстера Домбi, але слухала неуважно i
вес час посмiхалася. Мiстеру Морфiну навiть здалося, що вона радiє
заï гибелi фiрми, i вiн був розчарований. Але мiс Херiєт
запропонуй вала клерку зробити так, щоб грошi Каркера-завiдувача дiстали
з; мiстеру Домбi. Здивований такою щедрiстю, мiстер Морфiн пообiцяв
зробити так, щоб мiстер Домбi не здогадався про походження цш грошей.
Пiсля вiдвiдин мiстера Морфiна мiс Херiєт поïхала в будинок,
дЯ помирала Елiс Браун. Хвора попросила матiр розповiсти Херiєт
таЛ ємницю ïï народження, i стара мiсiс Браун сказала,
що Елiс дво юрiдна сестра Едiт Домбi.
236ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. Домбiiсин
РОЗДIЛ IЛХ
Покарання
Будинок, де пройшли дитинство i самотня юнiсть Флоренс, досi тик само
красивий, але в ньому зявляються якiсь чужi люди, при- шачають дiловi
зустрiчi, цiкавляться цiною меблiв. Слуги дiзналися, р;о вже призначено
аукцiон. Натовпи обiдраних вампiрiв наповнюють будинок, розглядають
дзеркала, картини, крiсла, все оцiнюють, розкуповують i вивозять чудовi
меблi та iншi предмети. Нарештi будинок спорожнiв.
Мiсiс Пiпчiн розрахувалася iз слугами i залишилася в будинку гмма.
Мiстер Домбi продовжував сидiти у своïх кiмнатах, i жодна людина не
бачила його. Невдовзi мiсiс Пiпчiн вiдïжджає, а замiсть
неï в пудинку оселяється Поллi Тудль. Щури покинули
збанкрутiлого хатина, але мiс Токс, щиро спiвчуваючи горю i забувши
минулi образи, прийшла провiдати мiстера Домбi. Та нi ïй, нi мiсiс
Чiк, нi Поллi не щастить побачити збанкрутiлого мiльйонера.
А як почуває себе той, чиє життя розбите? У своïх
кiмнатах вiн
пдує дочку, i цi спогади мучать його. Тепер вiн знає, що
означає гути самотнiм, покинутим усiма. Тепер вiн розумiє,
що лише Флорине нiколи не зраджувала його. Його син у могилi, його горда
дружина стала нечистою тварюкою, його друг виявився негiдником, його
багатство розтануло, навiть стiни, за якими вiн шукав притулку, дивилися
на нього як на чужого; вона одна звертала на нього все той же ласкавий
погляд. Так, до останньоï хвилини.
Щодня мiстер Домбi приймав рiшення виïхати з будинку завтра, яле
наставав новий день, а збанкрутiлий хазяïн залишався. Якось ми
туалетному столику вiн узяв одну рiч i довго роздумував, чи потече його
кров у кiмнату економки i чи рознесуть ïï чужi люди по шфкету
порожнього будинку. Раптом вiн пiдвiвся, рука стиснула цю рiч, але
цiєï митi по будинку пролунав крик, i мiстер Домбi бiля
”.'Моïх нiг побачив дочку. Вона не змiнилася. Вона в нього просила
пробачення. Вона обiймала його за шию, i вiн вiдчув на обличчi
ïï ницiлунки. Флоренс говорила про свою любов до батька, про
те, що ”..на тепер сама стала матiрю, що вона навчить свого синочка Поля
любити i поважати дiдуся, що вона кохає Уолтера, який теж без-
мижно вiдданий ïй.
Батько i дочка довго сидiли, обнявшись i проливаючи сльози. А iшанцi
Флоренс допомогла мiстеру Домбi одягнутися i повезла його до себе.
Цю сцену примирення бачили Поллi та мiс Токс. А потiм вони i'уроотливо
спакували одяг, книги мiстера Домбi i передали ïх лю-
237ЧАРЛЬЗ ДIККЕН С. Домбi i син_____________________________
дям ^{ЯКИХ п}Р^ислала Флоренс. Увечерi жiнки сiли пити
чай i мi. Токс запропонувала Робу Точильнику переïхати до неï,
щоб бути И далi вiд друзiв, якi збивали його з чесного шляху. I
РОЗДIЛ ьх
Переважно про весiлля
Мiстер Фiдер, бакалавр мистецтв, i прекрасна Корнелiя БлiмЯ в*
_{усiх учн1в} i _в,_{ител1в школИi}
мГс^ ТГ-^УЛИР ^Р ^ ^{ДРУЖИ,,ОЮ}
мiстера i утса стала Сьюзен Ншер.
Ч⁰¹* i улвi аустрi. о пр,- теля капiтана Бансбi пiд руку з
грiзною мiсiс Мпк-Стiнджео V 6 , динку якоï колись жив Катль. Вони
йшлл до ор_в 2 пiтановi Бансбi дужа хотiлос в_тек,
але всi iляхи *.
рекривали друзi, родичi i дiти мiсiс Мак-Стiнджер.
РОЗДIЛ IаХI
Вона поступається
в,;^{сяла бiля узголiв}'^{я мi}њ^{тера дом61}-
'”о. 1 1Н був ранiше, залишилася тiльки тiнь. Вiн був не при собi i час
то безладно говорив про померлого сина, згадував своï торговi опера
цiï, кликаï не пiзнавав Флоренс. Але, приходячи до тями вiн
дума,
лише про дочку, згадував ту нiч, коли вона прийшла до нIогоТча]
сом хвороба вiдступила, але мiстер Домбi був ще дуже слабкий. I Одного
дня Уолтер попросив Флоренс вислухати старого джентлi
прГ-вï^г ^{КУЗН ФШШС Р0ДИЧ ЕДIТ КУЗН
ДОВГО1 пл}Утано говор^i
ГажiкГуТ^{0 ЯК ВТРаТИВ ПР}њ ^{УЧаСТЬ У
засiдан}нях парламен
У* ПОКИ УОЛТО Н ЯПГГПМiг й/лд” * т>тп тг/чп'г
Лондонi одну особу ^{У ВИСЛОВИТЙ} «Роханн. вiдвiдати!
Бiля пiдïзду чекала карета. Кузен Фiнiкс, Флоренс i Уолтер дi
ïхали до будинку, у якому святкувалося весiлля мiстера Домбi М
Лоренс так i не випитала у чоловiка, з ким вона має тут зустрiтися
Жiнка пЬ ^{13 КШНаТ Ф}Г^{РНС П}њ^{баЧИЛа ЛДI
ЯКЙ СИ}*^ла бii камiн».
Жiнка пiдвелася — це була Едiт. Флоренс була вражена цiєю
зустрiв
чю. Вона розповiла Едiт про батькову хворобу, про своє замiжжя i
наï
Едiт, яка до цього слухала мовчки, раптом схвильовано сказала, щ нi в
чому не винна, що не згрiшила з тим померлим. Потiм воно передала дочцi
пакет з паперами, де було написано все, що з нею ста-
238ЧАРЛЬЗ ДIККЕНС. ДомбiiсинФлоренс хотiла помирити Едiт з батьком, але
це було неможливо. Ялти залишалася такою ж гордою, якою була й ранiше.
дине, що ”Лєднувало мiстера Домбi з Едiт, це любов до Флоренс.
Жiнки обнялися i попрощалися назавжди.
РОЗДIЛ ЬХII
Кiнцевий
Пляшка, яка давно не бачила дня i посивiла вiд пилу i павутиннiï,
була витягнута на сонячне свiтло, i золотисте вино в нiй кидає
щдблиски на стiл.
Це була остання пляшка староï мадери.
За столом сидять мiстер Домбi, капiтан Катль, мiстер Тутс i пють мiно за
здоровя Уолтера i його дружини.
Мiстер Домбi сивий джентльмен; турботи i страждання зали- iчили глибокий
слiд на його обличчi, але це лише вiдбиток бурi, за ”iкою настав ясний
вечiр… дина його гордiсть це дочка та ïï чо- Ьпiк.
Мiс Токс, яку всi поважають, зрiдка вiдвiдує сiмю.
Деревяний Мiчман, як i ранiше, стоïть бiля лавки, яка тепер
нагинається Джилс i Катль.
У мiстера i мiсiс Тутс народилася донечка. Мiстер Тутс продовжу-
«нн любити Флоренс як сестру i був закоханий у свою дружину Сью-
» I'. Вiн захоплювався ïï розумом i мiг говорити про
неï нескiнченно, име Сьюзен першою помiтила, що тепер закладаються
першi пiдва- Iiни величноï споруди i нового дому Домбi i Син.
Стоять теплi днi, i морським узбережжям часто гуляють молода МЛ i i
сивий джентльмен. З ними або десь поблизу двоє дiтей хлопчик i
дiвчинка. Старий джентльмен iде з хлопчиком, розмовляє з ним, бере
участь у його iграх, дивиться за ним, не вiдводить вiд нього очей, немки
у ньому все його життя. Але тiльки Флоренс знає, ЯКОЮ великою
є любов сивого джентльмена до дiвчинки. Вiн не може бачити
ïï ‘i iiчко похмурим, йому iнодi здається, що вона
покинута. Коли вiн цi- V*' ïï, то не може стримати слiз.
Дiвчинка питає, чому дiдусь плаче, и вiн говорить тiльки: Маленька
Флоренс! Маленька Флоренс, i Шiпдить кучерi, що затiняють ïï
серйознi очi.