СТАРИГАН З КРИЛАМИ

Дощ не вщухав уже третю добу, iз напiвзатопленого подвiря Щ би заповзали
до будинку. Пелайо тiльки те й робив, що знищував У дитини всю нiч був
жар, i батьки думали, що то в неï вiд смо( крабiв.
З вiвторка свiт став похмурим, небо й море були однакового по( лястого
кольору, тож коли Пелайо вранцi повернувся з моря, вiн силу розглядiв,
що в глибинi подвiря ворушиться й стогне стар кий дiд, який упав
обличчям у грязюку i не може пiдвестися, бо й заважають величезнi крила.
Наляканий Пелайо побiг по свою дружину Елiсенду, яка саме вила хворiй
дитинi компреси. Обоє з нiмим зацiпенiнням дивилися старого. Вiн
був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, рот зубий, великi
пiвнячi крила, обскубанi та бруднi, загрузли у бо вигляд його був
кумедний i неприродний. Трохи отямившись, П йо та Елiсенда наважились
звернутися до нього. Той вiдповiв яко звучною, але незрозумiлою мовою,
отож вони подумали, що вiн, буть, потерпiв пiд час аварiï якогось
iноземного пароплава. Поклп на подружжям сусiдка, яка багато всiляких
див бачила у своєму л;* тi, одразу пояснила, що це ангел, який,
мабуть, прилетiв по дитч але сердега такий старий i немiчний, що злива
збила його на землю!
Наступного дня все село знало, що в будинку Пелайо є живий щ гел.
Сусiдка застерiгала, що ангели о цiй порi року дуже небезпе отож Пелайо
цiлий вечiр не спускав зi старого очей, а на нiч замк У Дротяному
курнику. Опiвночi дощ вщух. Вранцi дитина попро ïсти, жар у
неï спав. Подружжя вирiшили, що вони вiдпустять а ла, дадуть йому
прiсноï води та харчiв на три днi й нехай летить у крите море.
Проте вранцi вони побачили перед курником юрму сiдiв, що розглядали
ангела без нiякоï святобливостi й кидали йск крiзь сiтку ïжу,
немов цирковiй звiринi.
Почувши про прилiт ангела, зявився отець Гонзага. Всi разом чали
мiркувати, що робити з полонеником. Пропозицiï були рiз! призначити
ангела головою всесвiту; зробити його генералом, я виграє всi
вiйни; за допомогою ангела вивести новий рiд крила людей, котрi б
пiдкорили Всесвiт.
Отець Гонзага пробубонiв молитву, а потiм попросив вiдчин дверi, щоб
ближче придивитися до цього безпорадного дiда, що с серед шкуринок вiд
фруктiв та недоïдкiв i скидався бiльше на вел старезну курку, нiж
на людське створiння.
Отець Гонзага зайшов у курник i привiтався по-латинi; стари байдужий до
людей, неохоче буркнув щось своєю мовою. Священ 394ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ
М А Р К Е С. Стариган з крилами
”пi не сподобалося те, що ангел не розумiє божоï мови й не
вмiє шану пити божих слуг, до того ж вiд нього тхнуло болотом,
велике пiря Ну по посiчене земними вiтрами, i нiчого в жалюгiднiй
зовнiшностi шрого не свiдчило про велич i гiднiсть ангела.
Священик вийшов iз курника i в короткiй проповiдi застерiг парафiн п вiд
зайвоï наïвностi: крила ще нi про що не свiдчать, ïх
мають i чiгик, i яструб. Вiн нагадав, що диявол володiє неабиякими
здiбнос- мми перевтiлюватися й дурити необережних людей. Отець Гонзага
бiцяв написати листа єпископовi i через нього отримати остаточно
рiшення вiд папи.
лвiстка про ангела поширювалася з такою швидкiстю, що через /К'и кий час
у двiр Пелайо набилася сила-силенна людей i довелося тi кликати вiйсько,
аби розiгнати натовп, який трохи не розвалив будинок. Елiсендi спало на
думку брати з кожного, хто хоче подивити- ( Н на ангела, пять сентаво.
Л люди йшли i йшли. Прибув навiть мандрiвний цирк. Прийшли ïï
м пдiєю видужати химернi хворi: жiнка, яка з дитинства лiчила уда
|ш серця i ïй уже бракувало для цього цифр; чоловiк, якому заважав
(мити шум зiрок; сновида, який прокидався вночi й ламав усе, що ро- Пип
удень, та багато iнших. Серед усього безладдя Пелайо з Елiсен- АШО
несподiвано виявили, що менш нiж за тиждень вони заповнили мiдяками всi
посудини, якi були в домi, а бажаючим подивитися на нигела не було видно
кiнця-краю.
Очманiлий вiд нестерпноï спеки й смороду свiчок, що ïх вiрую
чi ставили перед курником, ангел намагався якнайдалi забитися у и у ток.
З усiх страв, якi ставили перед ним, вiн вибрав баклажанну тину.
Здавалося, надприродне терпiння було найголовнiшою чеснотою ангела: його
дзьобали кури, недужi висмикували з крил пiр я, щоб доторкнутися ним до
своïх болячок, безбожники кидали в нього iшмiнням. Один навiть
припiк йому бiк розжареною залiзякою, котрою таврують бичкiв. Старий
злякано пiдхопився, бурмочучи щось iчiопю мовою, очi його наповнилися
слiзьми. Побачивши, що ангел реагує на бiль, натовп вирiшив дати
йому спокiй.
Отець Гонзага закликав паству дочекатися вказiвок вiд папи. Л той все
зясовував, чи має це надприродне створiння пуп, чи схочи) його
мова на арамейську, чи здатний вiн утриматися на кiнчику голки.
Листування з папою могло б тривати поки свiту й сонця, якби одна подiя
не поклала край усiй цiй iсторiï.
Мандрiвний цирк серед iнших див показував дiвчину, яка пере- гпорилась
на павука. Плата в цирк була менша, нiж у двiр Пелайо. Дiичинi можна
було ставити скiльки завгодно запитань, розглядатиГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р
К С. Стариган з крилами
п з усiх бокiв, отож ця жахлива правда не викликала нi в кого найменшого
сумнiву. Павук-тарантул завбiльшки з вiвцю мав гоï ву дiвчини. Вона
зi щирим смутком розповiдала, як ще зовсiм мо. дою втекла без дозволу
батькiв на танцi, а коли поверталася додо] лiсом, блискавка, що вилетiла
з розколотого громом неба, обернулi, на павука. Живилася вона виключно
кульками з сiченого мяса, ] ïй милосерднi душi кидали в рот.
Це правдиве й повчальне видовище вiдвернуло на якийсь час уи гу людей
вiд ангела, що ледве удостоював своïм поглядом смертнЛ Крiм того,
чудеса, якi приписували ангеловi, були якимись сумнiï ними: до
слiпого не повернувся зiр зате виросли три нових зуби; iЯ ралiтик так i
не почав ходити, але раптом виграв у лотерею велиЯ грошi; у прокаженого
на уражених хворобою мiсцях виросли соняiЗ пики. Цi чудеса, схожi бiльш
на жарт, похитнули репутацiю ангелi а жiнка-павук зруйнувала
ïï остаточно. Отець Гонзага знову мiг сп* кiино спати, а
подвiря Пелайо знову стало безлюдним.
Проте господарi не мали на що нарiкати. За одержанi грошi вона
перебудували свiй дiм на двоповерховий, на вiкна поставили зал Л нi
ґрати, щоб не залiтали ангели. Пелайо почав розводити кролiн I
вiдмовився вiд посади полiцейського. Елiсенда накупила собi одяг| i
вбиралася, мов багата сеньйора. Без змiн залишився лише курнииi
щоправда, iнодi його мили з хлоркою й обкурювали всерединi, ще позбутися
гострого запаху курячого послiду.
Коли хлопчик почав ходити, батьки пильнували, щоб вiн не нм ближався до
курника, та коли пiдрiс, то став гратися в курнику. Аi гел до хлопчика
ставився так само байдуже, як i до iнших смертниЯ але покiрливо терпiв
усi його примхи й витiвки.
Одного дня хлопчик i ангел одночасно захворiли на вiтряну вiспi
Викликаний лiкар оглянув хворих i знайшов у ангела стiльки хвореЯ що
просто дивно було, як цей сердега ще живе на свiтi. Але найбiльш^ лiкаря
здивували крила старого, якi були такими природними в цьом органiзмi, що
виникало логiчне запитання, чому ïх не мають iншi люМ Минуло кiлька
рокiв, i хлопчик пiшов до школи. Новий будинок устиг постарiти, курник
розпався зовсiм. Безпорадний ангел тиняЛ ся двором, повитоптував
городину, заходив до будинку. Коли йог виганяли вiником зi спальнi, вiн
миттю опинявся на кухнi; подруж-» жя дiйшло висновку, що вiн
має здатнiсть дiлитися на безлiч своï> особин. Елiсенда у
вiдчаï бiдкалася, що ïй уже несила жити в цьому! пеклi,
повному ангелiв.
За останню зиму ангел дуже постарiв. Вiн ледь ворушився й май же нiчого
не бачив, а все пiря з крил повипадало. Пелайо пожалiï 396ГАБРIЕЛЬ
ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностiСирого, загорнув у ковдру й
вiднiс у повiтку, де ангела щоночi труси- II пихоманка. Господарi
занепокоïлись, щоб старий, бува, не вмер, i пiхто не знає, що
робити з померлим ангелом. ₍
Та ангел, навпаки, почав оклигувати. Спочатку вiн сидiв нерухо-
11 у найвiддаленiшому куточковi двору, потiм у нього почало рости
i i'рде й довге пiря. Iнодi, коли нiхто не чув, старий наспiвував пiснi
ииiiiх мандрiвникiв.
Одного разу Елiсендi, яка вибирала цибулю в городi, здалось, що гiрський
вiтер зриває бляшаний дашок над балконом; вона пiшла до удинку i,
виглянувши з вiкна, побачила, що це намагається злетi- i'ii мнгел.
Рухи його були невправнi. Нарештi йому таки пощастило дiйнятися вгору.
Коли вiн промайнув над останнiми хатинами, ви- пхуючи крилами, мов
старий яструб, Елiсенда полегшено зiтхнула, нш ще довго дивилася вслiд
ангеловi, який нарештi забрався вiд
их i полетiв у бiк моря, перетворившись на маленьку чорну цятку.
Переклад М. Жердинiвськоï