КГБ: СТО РОКIВ САМОТНОСТI — 2 / ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС / Росiйська та зарубiжна лiтература / Твори скорочено / Змiст / Украïнська лiтература / Читать онлайн

Содержание Отзывы читателей См. также СТО РОКIВ САМОТНОСТI — 2 Полковник Аурелiано Буендiа написав своïй матерi лише однаЯ листа, в якому просив берегти батька, бо вiн скоро помре. Урсула поЯ рила i перевела Хосе Аркадiо Буендiа до кiмнати, але його знову доцр лося прив язувати, цього разу до лiжка, бо вiн намагався повернут* ся пiд каштан. Старий не помiчав нiчого навколо i спiлкувався лиi^Р 416 и З ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi однiєю людиною Пруденсiо Аґiляром, який, розсипаючись на по- Ппк нетхостi вiд смертноï немочi, двiчi на день приходив поговорити з ,iм. Залишаючись на самотi, Хосе Аркадiо Буендiа знаходив розраду ïм про нескiнченнi кiмнати, якими вiн мандрує, аж поки Пруденсiо Дi'Iляр доторкався до його плеча. Тодi вiн проходив довгий зворотний IIIя чх. Але якось Пруденсiо Аґiляр доторкнувся до його плеча в однiй iз промiжних кiмнат, i господар залишився там назавжди. Вранцi Урсу- ч побачила у себе в домi чоловiка, який був дуже схожий на Мелькi- Д*'<;а. Це був Катауре, брат Вiсiтасьйон. Вiн сказав, що прибув на по- Морони короля. Згодом, коли почали знiмати з небiжчика мiрку для Ti'ViiH, пiшов дощ iз маленьких жовтих квiточок. За нiч ïх нападало тiльки, що довелося вранцi розчищати дорогу для похоронного ходу. Лурелiано Хосе вiдчув себе чоловiком ще в дитинствi, в той день, Йоли Амаранта, звикнувши вважати його дитиною, роздяглася при йому в купальнi. Вiдтодi вiн вiдчував шалений потяг до неï. Зго- чм вiн став правити Амарантi за тимчасовий засiб вiд самотностi. Нони спали вдвох, вiддаючись виснажливим пестощам. Одного разу iк мало не заскочила зненацька Урсула. Це змусило Амаранту схаменутися i покласти край цим стосункам. Трохи згодом почали надходити суперечливi повiдомлення про перебiг вiйни. Хоча сам уряд визнавав, що повстанцi здобувають перо могу за перемогою, офiцери в Макондо мали секретнi вiдомостi про иоминучу капiтуляцiю. Потiм прибув посланець, який пiдтвердив, Що керiвники партiï лiбералiв ведуть переговори з урядом i невдовзi пiдпишуть перемиря на певних умовах. Полковник Аурелiано Бу- ” мдiа не погоджувався, тому наказав полковниковi Маркесу пiдго- iумати пятеро надiйних людей i бути готовим залишити краïну. За i иждень до офiцiйного оголошення перемиря полковник Аурелiано I Iуiчдiа i десять вiдданих йому офiцерiв таємно вночi прибули до Ма- iшцдо, розпустили гарнiзон, закопали зброю й знищили архiви. Вдо- гиïта вони покинули мiсто разом з полковником Маркесом i пять- ии його офiцерами. Тiльки назавтра Урсула побачила, що Аурелiано Хосе поïхав разом зi своïм батьком. Кiлька рокiв надходили суперечливi вiдомостi про дiяльнiсть пол- ноiiника Аурелiано Буендiа. Кiлька разiв надходили офiцiйнi повiдомлення про його смерть, i Урсула з Амарантою оголошували жалобу. Гiиïтом до мiста дiйшла звiстка: полковник живий, але вiдмовився ппiютися проти уряду своєï краïни й приєднався до федералiстiв, котрi бються по iнших республiках Карибського моря. Вiн зявлявся пiд чужими iменами i все далi вiд рiдноï землi. Перша звiстка вiд самого сина пожмаканий лист iз нечiткими лiтерами, що порозпли- 417 _н,п,_ип шимњ6?^К ^{ЯКОМУ Урсула показала} цього листа ранiше нiж i шим, був генерал-консерватор Хосе Ракель Мi алькальдом Макондо пiсля закiнчення вiйни ВИн й ^{ПрИЗНаЧ<}% - ^и просив передати своïй ДРУЖИНI ïло життя хто повстанцями тешiтопiï ^що жила на заиняґ висушених гарбузiв Тя^i набила чистим золотом кiль тирував iз федералiстських вiйську нiкара^^У?^ЛI&Нњ ^Хњ^{С6 ДЗI} шшштт засув дверi своєï спальнi, вiн прийшов до неï Тепер вiн б! станi i жорстокостi, i' ==Е==5Н=|ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi ЛгЧОЙ. Коли вiн знову прийшов якось уночi до неï, дверi ïï кiмнати Ьми взятi на засув назавжди. Через кiлька мiсяцiв пiсля повернення Аурелiано Хосе до будинку (Iииi гала пишнотiла жiнка з хлопчиком рокiв пяти. Вона заявила, що I|й i'ин полковника Аурелiано Буендiа, i вона хотiла, щоб Урсула охрестiм його. Зовнiшнiсть хлопчика нi в кого не викликала сумнiву, що ‘ Р^Iка каже правду. Хлопчику дали iмя Аурелiано i прiзвище мате- |ii. Хрещеним батьком був генерал Монкада. Досi Урсула не знала про ”ичпй посилати дiвчат до спалень славетних воякiв, як ото пiдпусканi'!. курей до породистих пiвнiв, але тепер пересвiдчилася в його iсну- iiпi: iще девятеро синiв полковника Аурелiано Буендiа було приве- Цiо до ïï будинку для хрещення, а згодом вона записала у маленьку 4и ижечку всiх сiмнадцять душ його дiтей, розкиданих по всьому свiту. Нладу у Макондо знову захопили вiйськовi. Аурелiано Хосе тепер рiдко бував удома. На вiдмiну вiд свого брата вiн дiзнався, хто його мпти, i зустрiв з боку Пiлар Тернери спiвчуття, якого нiде не знав. I Iiлар нарештi знайшла того чирвового короля, якого пятдесят роми поспiль пророкували ïй карти, але вона знала, що смерть помi- гiлп уже його своïм знаком. Одного разу вiн зiбрався в театр. Пiлар Просила його не йти, запевняла, що до нього прийде молода гарна дi- чина. Вiн пообiцяв повернутися опiвночi. Уже в дверях театру, по- лмючи квиток, вiн побачив, як солдати всiх обшукують. Аурелiано * Хнсе попередив офiцера, що не дозволить цього зробити з собою, тодi мпиiтан спробував вдатися до сили. Хоча Аурелiано Хосе не мав при оi зброï, вiн кинувся тiкати. Солдати не наважились стрiляти в Бу- иидiа, тодi вистрелив капiтан. Щойно гримнув пострiл, як капiтан тюк упав одразу вiд двох куль. Обурений поведiнкою урядових вiйськ, генерал Монкада знову нпдягнув унiформу i перебрав на себе всю цивiльну i вiйськову владу ” Макондо. Незабаром прийшли звiстки, що полковник Аурелiано Бу- ипдiа захопив два штати. Першого жовтня, вдосвiта, полковник Ауре- пiшю Буендiа атакував Макондо. Запеклий бiй тривав цiлий день, тiєï ж ночi генерала Монкаду схопили, коли вiн намагався втекти з Ма- кiмiдо. Наступного дня полковник Аурелiано Буендiа обiдав разом з генералом Монкадою в Урсулиному будинку, де генерала тримали пiд iфоштом, доки вiйсько-революцiйний трибунал вирiшував його долю. 11, ' була мирна зустрiч у родинному колi. Але Урсула не могла позбутися враження, що ïï син загарбник. Воно виникло вiд тiєï хвилини, коли вiн зайшов у супроводi охорони, яка перевертала в кiмнатах усе дпгори дном, аби впевнитися, що небезпеки немає. Ще не встигли попивати загиблих, а вже запрацював вiйськовий трибунал. Урсула за 419 ГА Б РIЕ Л Ь ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi ступилася за генерала Монкада, сказавши синовi, що це найкраï з усiх правителiв, якi були в Макондо. На що той вiдповiв, що ви( сить вирок не вiн, а трибунал. Урсула привела з собою в суд матерiв) встанських офiцерiв, уродженцiв Макондо, щоб вони засвiдчилА ноти генерала. Палка переконанiсть, що бринiла в словах УрсулиГ якусь хвилю похитнула терези правосуддя. Трибунал довго ради! винiс смертний вирок. Незважаючи на шаленi докори Урсули, поЛ ник Аурелiано Буендiа вiдмовився помякшити кару. На свiтанкТ прийшов до засудженого i сказав, що розстрiлює не вiн, а револкш На що генерал вiдповiв, що йому болить те, що полковник Аурелiï Буендiа став таким, проти кого боровся, i якщо так поведеться i дд] то вiн скоро стане найдеспотичнiшим i найкривавiшим диктаторов iсторiï краïни. Потiм засуджений подав окуляри, образок, годиннi та обручку й попросив передати цi речi його дружинi. Полковник Герiнельдо Маркес перший вiдчув порожнечу вiйн Те, що колись було для нього непоборною пристрастю молодом обернулось тепер у щось далеке й невiдчутне. диним його притД ком стала Амарантина робоча кiмната. Вiн навiдувався туди щовеЛ ра. Амаранта в душi радiла, що полумя його кохання не згасає, ая вiн так i лишився в невiданнi щодо потаємних намiрiв ïï нерозгадï ного серця. Хоча ïй не вдалося покохати полковника, обходитися ^ нього вона вже не могла. Коли Ремедiос, яка непомiтно зробилася красунею, стала на захii Герiнельдо, Амаранта вiдчула зародження тiєï самоï злостi, яку во колись мала на Ребеку. Благаючи Бога, щоб ця злiсть не штовхнула ïï ] крайнощi, Амаранта дала остаточну вiдповiдь своєму залицяльник! замкнулася в спальнi, щоб аж до смертi оплакувати свою самотнiсп^^ Через два мiсяцi полковник Аурелiано Буендiа знову поверну!^^| до Макондо. Урсула була вражена тим, як змiнився ïï син. Вiн прi був без шуму, без почту, закутаний, незважаючи на спеку, в плаï^И супроводi трьох коханок, яких поселив в одному будинку, де й сан проводив бiльшiсть часу, валяючись у гамаку. Вiн втратив iнтересЯ вiйни. З апатiï його не вивело навiть повiдомлення, що полiтики-лiв рали засудили його дiï, визнавши ïх занадто жорстокими. Спочат,iI спянiлий вiд трiумфального повернення на батькiвщину та вiд свiш i надзвичайних перемог, вiн схилився над запаморочливою безоднеЛ величi. Саме тодi вiн прийняв рiшення не пiдпускати до себе блилi че, нiж на три метри, жодноï людини, навiть Урсули. Коли полкоЛ ник Аурелiано Буендiа скликав другу нараду командуючих повсташ_ ськими вiйськами, на неï зявився найрiзноманiтнiший люд вiï iдеалiстiв до звичайних злочинцiв. Найвпливовiшим серед них вв^^ 420ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi шiся генерал Варгас, iндiанець, жорстокий i пiдступний. Полковник Аурелiано Буендiа не змiг обєднати всi повстанськi загони, бо риграл Варгас дiяв усупереч його планам. Тодi один з молодих офiцерiв запропонував вбити Варгаса, на що полковник вiдказав, щоб гикого наказу вiд нього не чекали. Наказу вiн справдi не дав. Однак iи'iiдовзi генерал Варгас потрапив у пастку й був порубаний на шмат- с и ударами мачете, а полковник Аурелiано Буендiа перебрав на себе 11>човне командування. Тiєï ж самоï ночi вiн прокинувся, охоплений имутрiшнiм холодом, що проймав його аж до кiсток. Цей холод не шав йому спати багато мiсяцiв, аж поки зрештою перейшов у звичну. Спянiння вiд влади почало змiнюватися невдоволенням собою. Ilm стомився вiд пiдозрiливостi, вiд зачарованого кола вiчноï вiйни, v и кому кружляв, залишаючись, по сутi, на тому самому мiсцi. В Ма- пиiiдо вiн намагався знайти останнiй притулок, погрiтися бiля вогню и давнiших спогадiв. Його апатiя була така глибока, що коли йому iiиiювiли про прибуття делегацiï лiбералiв для обговорення найважчiï iiiших полiтичних питань, вiн тiльки перевернувся на другий бiк, минiть не розплющивши очей, i звелiв вiдвести ïх до повiй. Довгожданi переговори забрали менше години, хоча багато хто шибачав, що вони перейдуть у нескiнченну дискусiю. Цього разу ґи>iiковник Аурелiано Буендiа не ввiйшов у крейдяне коло, що його окреслили адютанти, а сiв на стiлець поруч зi своïми полiтичними радниками i вислухав пропозицiï делегацiï, якi спростовували всi лiбералiзму. Полковник Аурелiано Буендiа пiдсумував: вiдтепер мi(>ерали боротимуться тiльки за владу, а не за iдеï. Делегацiя нама- i млася запевнити його, що дiє так з тактичних мiркувань. Один iз по- iiiтичних радникiв полковника зауважив, що в такому разi програма iiiералiв нiчим не вiдрiзняється вiд прогрями консерваторiв, а отже, мпкодить що протягом двадцяти рокiв вони боролися проти iнтере- i i ïï нацiï. Полковник Аурелiано Буендiа не дав далi говорити своєму радниковi: найголовнiше те, що вiдтепер вони борються тiльки за шмiду, все iнше не має значення. Пiсля цього вiн швидко пiдписав декларацiю. Полковник Герiнельдо Маркес привселюдно назвав цей ичинок зрадою, за що його тут же було вiддано пiд трибунал, який пмгудив його до смертноï кари за державну зраду. Урсула, порушивши наказ сина не турбувати його, зайшла до нього в спальню й сказанi, що вона не може зашкодити стратi Герiнельдо, але як тiльки позичить його труп, вона вбє свого сина власноручно. На закiнчення иона докинула, що вiн чинить, мов виродок iз свинячим хвостом. Тiєï iii-скiнченноï ночi, поки полковник Герiнельдо Маркес згадував вечори, проведенi поруч з Амарантою, полковник Аурелiано Буендiа, 421ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi згадуючи всi прожитi донинi роки, дiйшов висновку: єдинi щасл хвилини пiсля далекого вечора, коли батько взяв його з собою подi витися на лiд, минули в ювелiрнiй майстернi, де вiн виготовляв зоГ тих рибок. Йому довелося почати тридцять двi вiйни, порушити угоди зi своєю смертю, вивалятися, як свиня, в гною слави, щоб вiя крити переваги простого життя. На свiтанку полковник АурелiаЯ Буендiа зайшов до казарми i попросив свого друга Маркеса допомоï» ти йому покiнчити з цiєю смердючою вiйною. Вiн навiть i гадки iiН мав, що вiйну набагато легше почати, нiж закiнчити. Ще нiколи ”” воював вiн краще, нiж тодi, бо тепер був певен, що нарештi вiн воi^| за своє звiльнення, а не за абстрактнi гасла, якi можна вивертати нан виворiт залежно вiд обставин. Коли пройшла чутка про перемиря, Урсула подумала, що син в? вертається додому, i в господi знов буде чоловiк. Амаранта перша з пiдозрила, що вони втратили його назавжди: коли вона покликал брата, йому було важко згадати, хто стоïть перед ним. Урядовi вiй'|| . ська поставили охорону бiля будинку. Полковник Аурелiано Був, дiа повернувся осмiяний, обпльований, звинувачений у продажщ цтвi та навмисному затягуваннi вiйни. Його трусило вiд лихоманк пiд пахвами знову поздувалися нариви. Вiн нiчого не помiчав навкЯ ло: нi болючого руйнування, вчиненого будинку часом, нi людей, iш його населяли. Вiн заходився знищувати будь-якi слiди свого пере бування на свiтi. Одежу подарував ординарцям, закопав свою зброю як колись його батько закопав списа, яким убив Пруденсiо Аґiлящ спалив своï вiршi. Залишив собi тiльки револьвер з одним-єдиним па троном. Полковник Аурелiано Буендiа попросив свого особистого лi каря показати, де точно мiститься серце. Лiкар вислухав його, а то;? коричневою вiд йоду ватою намалював йому на грудях коло. День пiдписання перемиря випав холодний i дощовий. УрсулаЦ прощаючись з сином, просила згадати ïï, якщо його там спiткає лих* година. Вiн усмiхнувся вiдчужено Урсулi, клятвено пiдняв руку i ш шов з будинку назустрiч погрозам, докорам i прокляттям, якi супро воджуватимуть його через усе мiсто. Церемонiя вiдбулася за дваi цять кiлометрiв вiд Макондо i тривала якраз стiльки часу, скiлькi було потрiбно для того, щоб усi поставили своï пiдписи. Один з йот | офiцерiв просив полковника не пiдписувати акт першим, а потiм скя зав, що в того ще є час передумати i не ганьбити себе. Не змiнившисi на виду, полковник Аурелiано Буендiа впевнено поставив свiй пi,)А пис. Ще не встиг вiн розписатися на останнiй копiï, коли увiйшов мов лодий офiцер повстанських вiйськ, який, виконуючи свiй обовязоiЯ здiйснив шестиденну подорож i дiстався вчасно з вантажем золо- i 422ГАКРТЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi м повстанцiв, про котре всi забули. Полковник власноручно напи- ” йому розписку. Потiм вiн пiшов до намету, де мав вiдпочивати, ииув там сорочку, сiв на край розкладачки i вистрелив iз пiстоле- и коло, яке його особистий лiкар обкреслив йому на грудях йодом. ÏЛИ принесли додому полковника Аурелiано Буендiа, загорнуто- н зашкарублий вiд кровi плащ, його широко розкритi очi палали Хтимною люттю. Вiн був у безпецi. Лiкар назвав його рану своïм ”дсвром: вiн позначив єдине мiсце, де куля могла пройти, не зачепиш жодного життєвого центру. Полковник Аурелiано Буендiа попи кував, що не вистрелив собi в рота, як збирався зробити спочат- V, щоб просто посмiятися з передбачення Пiлар Тернери. Невдала Морть повернула полковниковi Аурелiано Буендiа втрачений пре- Ьтиж. Тi ж самi люди, котрi кричали, що вiн продався за золото, те- ”|> проголосили його мучеником. Коли вiн вiдмовився вiд ордена шани, яким його вiдзначив президент республiки, навiть найза- К и i тi його вороги з лiбералiв зявилися до нього з проханням роз Еiчмти нову вiйну. Будинок наповнився подарунками, надiсланими, iип згладити колишнi провини. Полковник Аурелiано Буендiа не iiдкидав можливостi вдоволення ïхнього прохання. Здавалося, вiн Line чекає приводу, щоб оголосити вiйну. Уряд посилив вiйськову ..ту бiля будинку Буендiа i заборонив провiдувати його. Коли пол- Ьiiiiик Аурелiано Буендiа остаточно одужав, усi найвiдданiшi його цимiчники були або мертвi, або у вигнаннi, або на урядовiй службi. Ииiжлення всього дому, яке ще раз здiйснила Урсула, остаточно перi конало його, що про вiйну нiчого й думати. Мине багато рокiв, i на смертному ложi Аурелiано Другий згадає пiй дощовий день, коли вiн побачив свого первiстка. Хоча син нiчим цi- нагадував Буендiа, вiн без вагань дав новонародженому iмя Хосе А|iкадiо. Урсула не могла приховати тривоги. Уперте повторення тих нiмих iмен за довгу iсторiю родини дозволило дiйти висновкiв, усi Аурелiано були вiдлюдкуватi й мали гострий розум, усi Хосе Арка- Iп вiдзначалися поривчастою вдачею й були таврованi знаком трагiчноï приреченостi. Пiд цю класифiкацiю не пiдпадали тiльки Хосе Аркпдiо Другий i Аурелiано Другий. У дитинствi вони були такi по- ” iпмi один до одного, що навiть ïхня мати не розрiзняла ïх. У день .-истин Амаранта надягла кожному на запясток браслет з iменем, коли хлопцi почали ходити до школи, то взяли собi за звичай мiнитися одягом, браслетами й навiть iменами. Поки близнюки ще не дiм'ягли юних лiт, вони були двома синхронними механiзмами: одночасно пробуджувалися, вмивалися, хворiли на однi й тi самi хвороби I ншiiть бачили однi й тi самi сни. 423 ГА Б РIЕ Л Ь_ ГА РСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi Основна рiзниця мiж ними виявилася саме в розпал вiйни, л Хосе Аркадiо Другий висловив бажання подивитися на розстрiл, впаки, Аурелiано Другий i думати не мiг про страту. Коли йомуi внилось дванадцять рокiв, вiн умовив Урсулу дати ключi вiд кiм ти Мелькiадеса. Хоча до цiєï кiмнати нiхто не заходив багато роï все здавалося прибраним i чистим, чорнильниця досi була повна у нила, а в горнi горiв вогонь. Аурелiано Другий захопився читани книжок в цiй кiмнатi. Одного дня хлопець вiдчув, що вiн у кiмнатi один. Бiля сяючого вiкна сидiв Мелькiадес. Аурелiано вiдразу вiï нав його: спадковий спомин про старого цигана передавався вiд? колiння до поколiння. Протягом кiлькох рокiв вони бачилися ма#_ щовечора. Мелькiадес розповiдав хлопцевi про свiт, передавав с в* мудрiсть, та вiдмовився розтлумачити манускрипти: нiхто не псЯ нен знати ïх змiсту, доки ïм не сповниться сто рокiв. Хосе Аркадiо Другому, який був присутнiй на розстрiлi, здал<Я що страчений залишився живим, бо на обличчi розстрiляного засЯ гла посмiшка. Вiдтодi вiн зненавидiв усе вiйськове i саму вiйну. НiЯ не спостерiг, коли хлопець став допомагати падре Антонiо IсабелЯ Урсула зрадiла дьому, сподiваючись, що якщо Хосе Аркадiо ДруИ стане священиком, тодi Господь нарештi ввiйде в ïхнiй дiм. ПаИ Антонiо Iсабель готував Хосе Аркадiо Другого до першого причасi i вчив доглядати бойових пiвникiв. За двi ночi до першого причаЯ падре сповiдував його за допомогою зводу грiхiв. Цей допит розкД очi хлопцевi. Вiн довiдався про грiхи, iснування яких навiть не пiД зрював, але вони вкрай розпалили його цiкавiсть. Паламар ПетрсИ просвiтив його щодо розпусних християн, якi мають справу з ослi цями, i взяв хлопчака з собою, коли йшов потайки до стайнi. хЯ Аркадiо Другий так уподобав цi нiчнi виправи, що минуло чимiЯ часу, перш нiж його побачили у закладi Катарiно. До того ж вiн зрi бився запеклим пiвнярем. Вiн став заробляти на пiвнячих боях стiЯ ки, що ïх вистачало i на поповнення пташника, якого вiн тримаЛ будинку Пiлар Тернери, i на вдоволення чоловiчих потреб. ЗгодоЛ Аурелiано Другий почав виявляти схильнiсть до байдикування i рЛ пусти. Вiн став спати з жiнкою, котра переплутала його з братом i тЛ привязалася до нього, що стала навiть пiдтасовувати квитки лоЛ реï, в якiй розiгрувався акордеон, щоб виграш дiстався йому. ПотiI вiн зрозумiв, що дiвчина спить поперемiну то з ним, то з його брато* вважаючи ïх одним чоловiком, але правди не сказав. До МелькiIЖ совоï кiмнати вiн бiльше не повернувся, а сидiв у дворi й учився грi ти на акордеонi, попри бурчання Урсули. Якось уранцi вiн вiдчЯ що захворiв. А через два днi брат зiзнався, що теж хворий на погаЖI _____________ ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М АРКЕС. Сто рокiв самотностi пробу. По трьох мiсяцях потаємних страждань вони вилiкувалися. Аркадiо Другий бiльше не пiшов до тiєï жiнки, Аурелiано Другий виблагав у неï прощення й залишився з нею аж до смертi. I Коли Урсула дiзналася про те, що Хосе Аркадiо Другий розводить кийових пiвнiв, а Аурелiано Другий грає на акордеонi пiд час бен- Iитiн у своєï коханки, вона мало не збожеволiла вiд сорому. Цi два Iпиинюки нiби зiбрали в собi всi родиннi вади, тому вона вирiшила, .i.i пiхто в ïï роду бiльше не дiстане iмен Аурелiано i Хосе Аркадiо. Ти коли у Аурелiано Другого народився первiсток, вона не суперечнiш полi батька, а тiльки зажадала виховувати його сама, бо була певнiï , iцо зможе виховати його як людину, що нiчого не знатиме про вiйну, бойових пiвнiв, поганих жiнок i божевiльнi задуми цi чотири н и хп, що сприяли занепаду ïï роду. Вона мрiяла, що малюк стане свя- иичiиком, а якщо Господь продовжить ïï життя, вiн стане Папою. I остi пили за здоровя Папи. Гучнi бенкети в цьому домi стали звичним справою. Завдяки чистому везiнню Аурелiано Другий став одним I ïï мпйбагатших жителiв долини. Його худоба та свiйська птиця вiдзначилися надзвичайною плодючiстю. Таємниця цього була в його кохан м 11 Iетрi Котес, чия любов мала властивiсть збуджувати живу природу. Аурелiано Другий був твердо переконаний, що саме в цьому джерело ИЬi'о багатства, тож намагався тримати Петру Котес неподалiк вiд Своïх стад; одружившись i завiвши дiтей, вiн, за згодою Фернанди, й далi уотрiчався з коханкою. Урсула так надокучила йому звинувачуванiï ими в марнотратствi, що одного разу вiн обклеïв увесь будинок Уïфединi й зовнi кредитками в один песо, сподiваючись, що тепер Кому нiхто не говоритиме про грошi. Урсула благала Бога зробити ïх ïï мову бiдними, щоб на тiм свiтi не довелося розплачуватися за марнотратство. Але небо розтлумачило ïï молитви по-своєму. Один з робiтникiв через необережнiсть розбив гiпсову статую святого Йосифа, яку ктось принiс, пiд кiнець вiйни у дiм. Виявилося, що вона повнiсiнька полотих монет. Урсула зiбрала грошi у три мiшки i закопала, сподiваючись, що рано чи пiзно за ними хтось прийде. Достаток, що так непокоïв Урсулу, був на той час звичайним явищем. Макондо купалося в казковому багатствi. Про старе поселення iпiгадували тiльки мигдалевi дерева та рiчка з прозорою водою. Хосе Лркадiо Другий задумав розчистити рiчище й вiдкрити навiгацiю. Вiн продав своïх пiвнiв, найняв на цi грошi робiтникiв i заходився дробити кпмiння, розчищати пiдводнi мiлини. Коли рiчка, на його думку, зро- Пилася судноплавною, вiн виклав братовi своï задуми, i той дав йому грошей. Пiсля цього Хосе Аркадiо Другий зник на довгий час. Жителi Мпкондо, котрi вже давно забули про запаморочливi починання Хосе 425ГА Б РIЕ Л Ь ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi ” Аркадю Буендiа, не вiрили своïм очам, коли побачили, як до беоЛ Пiдходить перший i — як виявилося — останнiй корабель бiля ïх>Л го мiста. Це був усього плiт єдиний плавучий засiб, що його хД Аркадю Другий спромiгся провести вгору проти течiï. З ним прi^I Цiлии гурт вродливих французьких ЖIНОК, ЧИ чудове мистецтво i/' ” нило традицiйнi методи кохання. Саме цi жiнки iнiцiювали той криШ вийкарнавал, який на три днi втяг усе Макондо у вир безумства 1 Королевою карнавалу було проголошено Ремедiос Прекрасну. Пм и казкову красу майже iз священним жахом гула вся долина. До тогi часу дiвчина виходила тiльки до церкви, але й тодi Урсула змуi^Г вала и закривати обличчя мантильєю. Чоловiк, завдяки якому воД вiдкрила обличчя, назавжди згубив спокiй, загруз у трясовинi зли] нiв, ^{1 кiлька} рокiв ПО тому його, заснулого на рейках, розкраявШ частини нiчний поïзд. Це був чужинець, котрий приïздив до церквi, коли там була Ремедiос Прекрасна. Одного разу вiн пiднiс ïй жовЛ троянду. Ось тодi вона й пiдняла на мить мантилью. Вiдтодi кабалЛ ро почав приходити пiд вiкно Ремедiос Прекрасноï, ведучи з собi оркестр, що грав до ранку. Аурелiано Другий намагався переколе- ти його, що жiнки з роду Буендiа мають кам'янi серця. ПолковнЯ Аурелiано Буендiа погрожував йому пiстолетом. Але нiщо не могД змусити закоханого припинити залицяння, аж поки вiн сам не вп| у вiдчай i не зробився пяницею. Правду кажучи, Ремедiос ПрекрЛ на була iстота не вiд свiту цього. Вона дожила до двадцяти рокiв, та] i не навчившись нi читати, нi писати, анi послуговуватися столовГ ми приборами, ходила по будинку гола. Ïï природа опиралася вуï якiй умовностi. Здавалося, нiби якась надзвичайна проникливiй дозволяла ш бачити саму суть речей, вiдкидати все поверхове. УрЛ ла не могла допустити, щоб ïï правнучка була королевою краси на? { сiвському шабашi, який назвали карнавалом. I тiльки падре АнтонiМ Iсабель змiг умовити Урсулу дати згоду на коронацiю, запевнивший,| що карнавал народний звичай, освячений церквою. Звiстка про те, що Ремедiос Буендiа буде королевою свята, долетiл навiть туди, куди ще не долинула слава про ïï красу, i викликала занЛ покоєння тих, для кого прiзвище Буендiа залишалося символом бунт Але ïхня тривога не мала жодних пiдстав: полковник Аурелiано Буен-! дiа втратив будь-який звязок з життям, єдиним способом спiлкуваi- || ня з довколишнiм свiтом була для нього торгiвля золотими рибками арнавал досяг уже своєï найвищоï точки, коли на дорозi показав ся гурт ряджених; вони несли на ношах жiнку, чарiвнiшу за яку гоï було и уявити. Вона була в смарагдовiй коронi й горностаєвiй- мантi Аурелiано Другий з соломоновою мудрiстю всадовив Ремедiос Пре-I 428ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi красну та королеву-самозванку на один пєдестал. Опiвночi пролунав чийсь вигук: Хай живе лiберальна партiя! i перевдягнутi бедуïни гтпли стрiляти в натовп. Люди потiм подейкували, що то був ескадрон регулярних вiйськ, хоча уряд рiшуче вiдкинув це звинувачення. Серед загальноï панiки Хосе Аркадiо Другий сховав у безпечному мiсцi IУмедiос, а Аурелiано Другий принiс на руках додому королеву-само- шiпнку. Вона звалася Фернандою дель Карпiо. Ïï вибрали як найгар- нiшу жiнку краïни й пообiцяли проголосити королевою Мадагаскару. ‘ Iорез пiвроку пiсля цiєï драми Аурелiано Другий привiз Фернанду до Микондо й справив бучне весiлля, яке тривало аж двадцять днiв. Через два мiсяцi ïхньому подружньому життю мало не настав кiнець, бо Аурелiано Другий, намагаючись загладити свою провину перед Петрою Котес, вирiшив сфотографувати ïï в уборi королеви Мадагаскару. Коли Фернанда довiдалася про це, то поскладала свiй посаг у скринi й, нi з ким не попрощавшись, поïхала геть iз Макондо. Аурелiано Другий наздогнав ïï на дорозi в долину. Пiсля довгих принизливих прохань i обiцянок виправитися йому зрештою вдалося повернути дружину додому, а коханку вiн знову покинув. Певна своïх сил, Петра Котес не виявила нiякого занепокоєння. Адже це вона зробила його чоловiком. Вона сформувала йому, вiдлюдкуватому, схильному до роздумiв на самотi, нову, зовсiм iншу пдачу, жваву, товариську, наповнила його радiстю життя, прищепило любов до бучних веселощiв та марнотратства. Тим, хто висловлю- iшв ïй спiвчуття, вона з безтурботною посмiшкою вiдповiдала, що королеви в неï на побiгеньках. Аурелiано Другий уже в першу шлюбну нiч зрозумiв, що повернеться до Петри Котес. Рiч у тiм, що Фернанда виявилася жiнкою не пiд цього свiту. Вона народилася й виросла в похмурому мiстi, де щовечора з тридцяти двох дзвiниць лунав смутний подзвiн. У старовинний оудинок нiколи не заглядало сонце. Iз зовнiшнього свiту до Фернанди не долинало нiчого, крiм меланхолiйного звучання клавiкорда iз сусiднього будинку. Сидячи бiля лiжка хвороï матерi, вона плела похороннi вiнки. Мати розповiдала ïй про блискуче минуле ïхнього роду i пророчила майбутнє королеви. Фернанда вiрила ïй, хоча вдома на заставлений срiблом стiл подавали ïй звичайно чашечку шоколаду на iiодi й одне печиво. Вона нi з ким не товаришувала навiть у монастирськiй школi. Вона вже почала втрачати надiю стати королевою, коли до ïï батька прийшов ставний вiйськовий зi шрамом на щоцi i золотою медаллю на грудях. Через двi години батько звелiв ïй збиратися в дорогу. Ось так Фернанду й привезли до Макондо, де життя звалило на неï весь тягар реальностi, яку батьки приховували вiд дочки стiльки 427 ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРК Е С. Сто рокiв самотностi - -] рокiв. Повернувшись додому, довго плакала й вже було вирiшилЛ залишати своєï спальнi до самоï смертi, аж тут по неï приïхав АуреД ано Другий. Вiн шукав ïï довго, бо вона збрехала про себе, коли була | Макондо. Аурелiано Другий знав про неï, що вона уродженка гiр i М фахом плетiльниця похоронних вiнкiв. Пiсля багатьох тижнiв марни| пошукiв вiн потрапив до мiста, де всi дзвони калатали, як за небiжчi ком. Вiн одразу впiзнав ïï дiм з розмитим написом: Продаються па хороннi вiнки. Невдовзi Фернанда повкладала в скринi канделябр, срiбний сервiз, золотий горщик та незлiченнi уламки родинноï катi строфи, що затяглася аж на два столiття. Для Фернанди день вiдïзду був днем ïï справжнього народження. Для Аурелiано Другого вiн ст| майже водночас i початком i кiнцем щастя. Весiлля тривало вже кiлька днiв, а молодята лягали спати в рiзни я кiмнатах. Урсула пригадала свiй власний досвiд i спитала Ф'зрнанД чи немає бува i в неï пояса цнотливостi. Але Фернанда зiзналася, 4 має календарика, в якому ïï духiвник позначив днi утримання вiд виконання подружнього обовязку, ïх було так багато, що придатнi днi були розкиданi де-не-де серед густого лiсу фiолетових хрестiв. Коли ж дозволений день настав, Аурелiано Другий не знайшов того заспокоєння, про яке мрiяв, вирушаючи шукати ïï до мiста тридцяти двох дзвii ниць. З нею вiн знайшов тiльки почуття глибокого розпачу. Незадовго до народження первiстка Фернанда зрозумiла: ïï чоловiк повернувся до Петри Котес. Аурелiано Другий запевнив дружину, що вiн змуше- нии був зробити це, щоб i далi плодилася худоба. Минув якийсь час, перш нiж вона повiрила такому незвичайному поясненню i зажадаЯ вiд нього обiцянки, що вiн не дозволить собi померти в коханчиномуi лiжку. З того часу вони жили втрьох, не заважаючи одне одному. Та хоч iз чоловiком Фернанда й уклала угоду, це не допомогло ïйi увiйти в родину Буендiа. Урсула так i не вмовила ïï викинути чор-1 ний капот, що сповiщав про виконанi нею подружнi обовязки, при-' мусити користуватися купальнею та вбиральнею, й умовити ïï прода- I ти золотий горщик полковниковi Аурелiано Буендiа на матерiал для золотих рибок. Амаранту дратувала звичка Фернанди вживати ер,фе- мiзми. Згодом вони зовсiм перестали розмовляти, в разi крайньоï не-1 обхiдностi спiлкувалися через когось. Незважаючи на одверту ворожiсть до неï чоловiчоï родини, Фе{1 ] нанда не вiдмовилася вiд намiру прищепити Буендiа благороднi траï дицiï своïх предкiв. Вона покiнчила зi звичкою ïсти на кухнi, надавЯ ши процесу ïжi урочистостi обiду за великим столом, заставленим i канделябрами та срiблом, зобовязала молитися перед вечерею, за-| боронила торгiвлю кондитерськими виробами й льодяниками. ^ве| 428ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi пудинку, доти завжди розчиненi, спочатку почали зачинятися на 1 сiєсти, а потiм зачинилися назавжди. Коли Урсула ослiпла i тя- |> рокiв змусив ïï вiдiйти вiд справ, вже нiхто, крiм Фернанди, не п права вирiшувати долю родини. Вона не насмiлилась перечити, ïй чоловiк вирiшив дати ïхньому первiстку прадiдове iмя, та коли ” родилася дочка, Фернанда рiшуче заявила, що назве ïï iмям сво- iптерi Ренатою, хоча Урсула наполягала на iменi Ремедiос. Замки посередництву Ауре лiано Другого дочку зрештою охрестили мiтою-Ремедiос. Спершу Фернанда мовчала про своïх батькiв, але згодом почала iтиорювати iдеалiзований образ тата, що викликало здивування у Аури мiано Другого. Вiн не мiг утриматися вiд спокуси й за спиною у жiн- Ии пiдпускав на адресу тестя рiзнi жарти. Дiти Аурелiано Другого зви- ïли думати про свого дiдуся як про легендарну iстоту, яка шле ïм на I'Iiiдво ящик подарункiв. Насправдi дон Фернандо вiдсилав онукам |шiптки родового майна. На десяте Рiздво прийшов останнiй ящик. Аурелiано Другий вiдкрив його, скрикнув i ледве встиг вiдштовхнути дiтей убiк: в ящику лежало тiло дiда, вiд якого страшенно смердiло. I Iевдовзi пiсля народження Ренати уряд дав розпорядження вiд- ”нткувати ювiлей полковника Аурелiано Буендiа. Полковник запро- iiмтував, вiдмовився вiд ушанування i зажадав, щоб йому дали спокiйно померти вiд утоми серед своïх золотих рибок. Найбiльше його пОурило повiдомлення, що президент республiки збирається бути на пинткуваннi в Макондо й вручити йому орден Пошани. Полковник Аурелiано Буендiа звелiв передати президентовi, що вiн всадить в Цього кулю i не за зловживання та беззаконня уряду, а за неповагу до староï людини, яка нiкому не чинить зла. Президент вiдмiнив ЛИою поïздку i послав орден з особистим представником. Ювiлей пропили без участi будь-кого з полковниковоï родини. У своïй самiтнiй ммйстернi Аурелiано Буендiа чув уривки фраз iз промов, виголошу- шiiiих перед будинком з нагоди присвоєння вулицi його iменi. Не змовляючись заздалегiдь, навiть доти не знавши один одного, привабленi чутками про ювiлей до Макондо зïхались сiмнадцятеро гинiв полковника Аурелiано Буендiа. Вони були рiзноï зовнiшностi, яле з однаковим самотнiм виглядом. Усi вони з гордiстю носили iмя Аурелiано i прiзвища матерiв. За три днi, якi сини гостювали — на радiсть Урсулi та на обурення Фернандi, вони перевернули в домi все догори дном. Аурелiано Другий дав на честь новоспечених родичiв гучний бенкет i запропонував ïм залишитися працювати в нього. На цю пропозицiю пристав тiльки Аурелiано Сумний, здоровенний му- гиïт. Iншi вважали свою долю визначеною. Всi вони були вправними 429ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М АР КЕ С. Сто рокiв самотнпгтi ремiсниками, господарями в своïх оселях i мирними людьми. П* тим як полковниковi сини мали розïхатися, Амаранта повела ïх? До церкви на сповiдь, де падре Антонiо Iсабель намалював попел хрест на лобi. Коли вони повернулися додому i захотiли пости^И хрести, то виявилося, що знак цей незгладний. Навпаки, АмараЯ и усi iншi легко постирали своï. Урсула сказала, що так навiть _Кр| ще вiднинi ïх уже нiхто нi з ким не сплутає. Вони вiдïхали гурМ i залишили в мiстi враження, що рiд Буендiа має сiмя ще на багЯ вiкiв. Аурелiано Сумний вибудував на околицi мiста фабрику ль<Н про яку мрiяв божевiльний винахiдник Хосе Аркадiо Буендiа. | Одного разу Аурелiано Сумний, шукаючи житло для матерi й Д стри, натрапив на великий, незграбний i старий будинок, який зд вався незаселеним. Люди сказали йому, що будинок нiчий, а ранiш- в ньому мешкала одна самотня вдова, яка живилася землею й вапном зi стiн. Бачили ïï на вулицi рокiв пятдесят тому. Аурелiано СуЯ ний штовхнув плечем параднi дверi, й трухляве дерево впало додоЯ упою пороху. Коли хмара пилу розвiялася, вiн побачив посеред вi- . тальнi худющу жiнку, вбрану за модою минулого сторiччя, з голииi черепом, з великими, все ще прекрасними очима. Жiнка цiлилася! непроханого гостя з пiстолета вiйськового зразка. За вечерею вiн рЯ повiв про свою пригоду. Урсула була вражена, що Ребека ще жиIЗ Час, незлiченнi нещастя змусили ïï забути про Ребеку. Проте АмЯ ранта нiколи не забувала про Ребеку. Завжди, щогодини, спала вон. I чи не спала, в наипiднесенiшi й найницiшi хвилини Амаранта дуiЯ ла про Ребеку. Вiд Амаранти дiзналася про iснування Ребеки РемедЯ ос Прекрасна. Аурелiано Другий вирiшив, що треба вернути Ребе^i в родину, проте впертiсть Ребеки була непохитна. Коли сини полковi ника Аурелiано Буендiа вдруге приïхали до Макондо, ïм розповiли про е еку, 1 вони за якiсь пiвдня вiдновили колишнiй вигляд ïï бу динку. Ребека навiть не пiдiйшла до дверей, а передала через своï! служницю грошi, що вийшли з обiгу за часiв останньоï вiйни. I тiлi ки тодi всi усвiдомили, яка страшна прiрва вiдокремлює ïï вiд свiту,* I Исля другого приïзду синiв полковника в Макондо залишився жити в мiстi ще один з них — Аурелiано Житнiй. Вiн став працював разом з Аурелiано Сумним. За короткий час вони так розширили ви робництво льоду, що його нiкуди було збувати. Тодi Аурелiано СУк нии вирiшив прокласти залiзницю. Коли Урсула побачила зробленi Аурелiано Сумним креслення, яке нагадувало схеми сонячноï зброï, зробленi Хосе Аркадiо Буендiа, вона впевнилася у своïй пiдозрi, ïï час рухається по колу. Аурелiано Другий дав грошей на залiзниц- так само легко, як колись дав на навiгацiйне починання Хосе Арка____________ ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М А Р К Е С. Сто рокiв самотностi iцiii Другий. Аурелiано Сумний поïхав з Макондо, пообiцявши повернутися, коли скiнчаться дощi, i безслiдно зник: закiнчилися дощi, кинуло лiто, а вiд нього не було жодноï звiстки. I лише на початку ,ими одна жiнка вибiгла з дикими зойками на центральну вулицю мiста й прокричала, що там ïде щось жахливе. Тiєï ж митi Макон- N здригнулося вiд гучного свисту i якогось пихкотiння. Нiхто з ма- иондцiв не звернув уваги на артiль робiтникiв, якi укладали шпали, ишiжаючи цi роботи новим фокусом циган. Тепер всi побачили Ауре- ” I>iпо Сумного, який вiтально махав рукою з паровоза. Жителi Макондо були заслiпленi силою чудесних винаходiв: блiдi ”.ппктричнi лампочки, якi дiставали струм вiд машин, рухомi малюн- шi, якi називалися кiнематографом, грамофон, телефон. Здавалося, «Ми Господь вирiшив перевiрити, якого ступеня може сягнути подив игiкондцiв. Нiхто не мiг би з певнiстю сказати, де проходять межi ре- II ш.ностi. Вiдбулося таке змiшання дiйсного i iлюзорного, що потриво- и| ний привид Хосе Аркадiо Буендiа почав блукати кiмнатами серед Пi ного дня. Поïзд став приходити до Макондо щосереди, а разом з ним прибували новi люди. Якось Аурелiано Другий привiв у свiй дiм, як чисто робив з приïжджими, мiстера Герберта. Нiхто за столом не зверши на нього уваги, доки вiн не зïв перше гроно бананiв, смакуючи, але i' з утiхою гурмана, а радше з вiдчуженим виглядом ученого. Потiм вити г iз своєï скриньки для iнструментiв приладдя i зробив аналiз банана, низначив температуру й вогкiсть повiтря та iнтенсивнiсть освiтлення. Наступноï середи приïхала група iнженерiв, агрономiв, гiдрологiв, топографiв та землемiрiв вони кiлька тижнiв обстежували тi мiсця, до мiстер Герберт ловив метеликiв у перший свiй приïзд. Згодом у спецiальному вагонi прибув сеньйор Джек Браун, а за ним поважнi чиновники. Ще пiзнiше ґрiнго попривозили своïх жiнок i вибудували по другий бiк залiзницi ще одне мiсто. Нiхто ще до пуття не знав мети перебування чужоземцiв у Макондо, а вони тим часом вже все перевернули догори дном, вдавшись до сил, пiдвладних у минулi часи тiльки Ьожественному Провидiнню: змiнили режим дощiв, скоротили перiод дозрiвання бананiв, забрали рiчку з того мiсця, де вона завжди протiкала. Сталося стiльки змiн, що вже через вiсiм мiсяцiв пiсля вiзиту мiстера Герберта старожили Макондо не впiзнавали свого мiста. Аурелiано Другий сяяв вiд задоволення, бачачи цю лавину чужо- инмцiв. Дуже швидко будинок наповнився всiлякими незнайомцями; довелося побудувати новi спальнi на подвiрï, розширити ïдальню, купити новий посуд. Фернанда, притлумлюючи огиду, по-королiв- сi.ки услуговувала гостям, якi навiть не знали в обличчя своïх щедрих господарiв. Через рiк стало вiдомо лише одне: ґрiнго думаютьГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiнгямпт^пгтi ” саджати банани на зачарованих землях, що ïх перейшов Хосе Ар Дiо Буендiа, шукаючи дороги до великих вiдкриттiв. Ще два L полковника Аурелiано Буендiа, з хрестами iз попелу на лобi, приï ли до Макондо, принесенi потоком переселенцiв. ^{ГIрекрас}^{а б}У^да єдиною людиною, що не заразилась ба лихоманкою. Вона нiби затрималася у порi чудовоï юностi Д часом ще б; ьше цуралася умовностей, знаходячи щастя у свiтi пр стих речей. Вона пошила собi з грубого полотна балахон, який нЗ ала на голе тiло. ïй так набридли поради щодо ïï зачiски, що дiвчиЛ просто обстриглася наголо i поробила зi свого волосся перуки для ст.I ,^ИХ- ^А‘^{, ЧИМ бiльше вона} прагнула спрощення, тим бентежнi шок, ставала п краса i невимушенiшим ïï поводження з чоловiкаД До останньоï хвилини перебування на землi дiвчина так i лишиласi невiда нд Що ïï неминуча доля-баламутити чоловiкiв. Нiхто з род ни Буендiа i гадки не мав про те, що виявили чужоземцi: вiд Ремеди Прекрасно! поширювався дух неспокою, порив туги, — вони виЗ шо^В1пТи^{ГОДИН ТаМ}^{Д В}њ^{На П}њ^буВаЛа- ^Не Усвiдомлюючи^ що ïï присутнiсть викликає у чоловiкiв вiдчуття внутрiшньоï катЗ строфи, дiвчина поводилася з ними без найменшого лукавства Якос коли вона милася, один чужинець залiз на дах купальнi, аби подив* тися на неï. Ремедiос Прекрасна нiскiльки не засоромилась, а тiльнi попередила, що дах дуже старий i вiн може впасти. Поки вона витиД лася, чоловiк зi сльозами на очах просив ïï вийти за нього замiж. Вогi Щиросердно пояснила йому, що нiколи не пiде за простака, який ладе, ти цiлу годину, дивлячись, як жiнка миється. Коли нарештi Ре- медiос Прекрасна надягла на голе тiло балахон, чоловiк хотiв злiзти! _т^њ^аЛЬНЮ ^{аЛ Дах не} витримав i завалився. Чужинцi, якi прибiгли н У з ïдальнi, вiдчули, що вiд тiла загиблого йде запах Ремедiос ПрЛ красноï, навiть iз розколини в черепi замiсть кровi точилася амбра, н J с чена тим самим ароматом; отодi всi зрозумiли, що запах Ремедiф Прекрасноï мордує чоловiкiв i пiсля смертi. Припущення, що Реме- дiос Прекрасна приносить смерть, було пiдтверджено незаперечнi доказами. Хоч декотрi хвальки й казали, що за одну нiч iз такою жi Л ïе1п^аРТњгт^{В1ДДаТИ ЖИТТЯ} ^Тњ ^{буЛИ ТIЛЬКИ слова}- Щоб полонити серце Ремедiос Прекрасноï та навiть уберегти вiд повязаних iз нею небез- пек, достатньо було такого первiсного й простого почуття, як коханнi та саме це нiкому не спадало на думку. Урсула, Амаранта i навiть Ферi нанда спочатку намагалися виховати дiвчину, та з часом облишили це марне заняття. Ремедiос Прекрасна стала блукати в пустелi самотног тi не гiдчу iючи вiд цього нiяких мук. Це тривало аж до березневого дня, коли Фернанда, збираючись зняти з мотузки в саду простираï 432ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi рр, погукала на допомогу всiх жiнок. Щойно вони взялися до справи, к Амаранта помiтила, що Ремедiос Прекрасна раптом стала напрочуд * Дн, навiть аж нiби прозора. На запитання, чи добре дiвчина себе по- **ипс, та вiдповiла, що ïй зроду не було так добре. Тiєï ж митi лагiдний кпи ний вiтер пiднiс Ремедiос Прекрасну разом з простирадлами в ту вi iii'ку височiнь, де ïï не змогли б наздогнати навiть птахи памятi, якi IIтшоть найвище. Можливо, люди ще довго не гомонiли б нi про що iнше, коли б дуже ”утiсо подив не поступився мiсцем жаховi, яким сповнила звiстка про иi'марське знищення всiх Аурелiано. Полковник Аурелiано Буендiа ”коюсь мiрою передчував трагiчний кiнець своïх синiв. Вiд тiєï хви- пши, коли вiн побачив сеньйора Брауна в автомобiлi, колишнiй вояк *кi i. час обурювався плазуванням людей перед цим ґрiнго. Спостерiгавши за тим, як бананова компанiя забирає владу у своï руки, вiн пожал- Муïшв, що не довiв вiйну до рiшучого кiнця. Якось брат давно забуто- П¹!! iiсiма полковника Вiсбаля пiдiйшов разом iз семирiчним онуком до ”п-ка, щоб випити лимонаду. Хлопчик випадково хлюпнув напоєм на яiформу капрала полiцiï; тодi цей нелюд гострим мачете порубав ма- шп> на шматки i одним ударом вiдтяв голову дiду, який намагався пе- {‘iкодити цьому. Все мiсто дивилося на безголове тiло старого, коли ï ï) несли додому, а якась жiнка тримала за волосся вiдрубану голо- ву. Для полковника Аурелiано Буендiа це видовище стало кiнцем спо- нукування грiхiв. Вiн подивився на цiкавих, що стовпилися на вули- iii. i звалив на них увесь тягар ненавистi, яка вже не вмiщалася в його нирцi. Колишнiм громовим голосом, який вiдродило безмiрне презир- ‘ по до самого себе, вiн гукнув, що днями дасть зброю своïм хлопятам, I мiши поквитаються з цими негiдниками ґрiнго. Наступного тижня ”шiидимi лиходiï полювали по узбережжю на сiмнадцятьох полковни- iитих синiв, як на кроликiв, i в одну нiч знищили ïх, цiлячись точно I гередину накреслених попелом хрестiв. Амаранта розшукала запис- ника iз занотованими там даними про небожiв i, в мiру того, як прибу- Кпли телеграми, закреслювала ïх, поки зосталося одно iмя найстар- шого Аурелiано Закоханий, який мешкав у гiрському селищi. В нiч ”ииищення прийшли двоє i розрядили в нього своï револьвери, але не виучили в хрест з попелу. Аурелiано Закоханому пощастило сховати- i и ïï горах. Бiльше про нього не чули. Це були чорнi днi для полковника. Президент республiки висло- ” и в йому спiвчуття телеграмою, у якiй обiцяв провести розслiдуваним. Пiсля похорону полковник написав гостру телеграму, яку те- ииграфiст вiдмовився передавати. Як це сталося з ним пiсля смертi дпужини, вiн вiдчував не горе, а безмежну лють. Минуло багато часу, 433 ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi а полковник Аурелiано Буендiа не мiг повернути собi втрачений^, кiй. Вiн гинув, заблукавши в цьому чужому домi, де нiхто i нiщо | не викликало в ньому анi найменшоï прихильностi. Якось вiн па чив пiд каштаном Урсулу вона плакала, припавши головою до | лiн свого померлого чоловiка. Полковник Аурелiано Буендiа був ним у домi, хто не мiг бачити могутнього дiда. Вiн запитав УрсуИ що говорить батько, i та передала попередження синовi, що вiн ск|Щ має вмерти. Пророцтво батька розворушило останнi жаринки гор|^| тi в його серцi. Вiн почав умовляти матiр вiддати йому золото, зм дене в статуï святого Йосифа. Та мати з твердiстю вiдмовила сиi Тодi вiн звернувся до друзiв i назбирав грошей бiльше, нiж схо Урсула. Пiсля цього вiн подався до хворого полковника Герiнелi Маркеса, аби той допомiг йому почати нову загальну вiйну. Якй] час полковник Маркес i справдi був єдиною людиною, яка могла, зважаючи на паралiч, орудувати важелями повстання: вiн пiдтрЦi вав зв язки з тими повстанськими офiцерами, якi залишилися вi ми йому до кiнця. Вiн добре знав, що двадцятирiчна вiйна не зав^ ветеранам стiльки шкоди, скiльки руйнiвна вiйна з бюрократа!^ Коли полковник Аурелiано Буендiа зявився до нього з пропозицiï розпалити пожежу нещадноï вiйни, яка зiтре з лиця землi ганебн режим, пiдтримуваний iноземними загарбниками, полковник Гер| нельдо Маркес не змiг притлумити в собi почуття жалостi. Урсулу мучили тяжкi сумнiви, що методи, якими вона силку^ лася загартувати дух млявого кандидата в Папи, не досить дiєвi, винуватила в цьому не свою старiсть та слiпоту, а щось таке невирi не, що вона собi уявляла як постiйне псування часу. Колись i дi росли повiльно, i вона встигала все робити, а тепер через той зiпсом ний час не встигає довести до кiнця жодноï справи. А вся правда бу^ в тому, що Урсула нiяк не хотiла визнавати своєï старостi: усюди тоï клася, в усе втручалася. Нiхто не помiтив, що Урсула зовсiм ослiплi, Потайки вiд усiх вона почала вивчати вiдстанi мiж речами й голо; людей, ще коли катаракта не зовсiм затьмарила ïй зiр. Пiзнiше вогi знайшла пiдмогу в запахах. Вона так добре памятала, де розташi вана кожна рiч, що iнодi сама забувала про свою слiпоту. В самот нi глибокоï старостi Урсула зробила огляд життя родини Буендiа цiлком переглянула свою думку про нащадкiв. Вона дiйшла перека( нання, що полковник Аурелiано Буендiа втратив любов до родини в тому, що його озлобила вiйна, просто вiн був нездатний любитï Ця переоцiнка сина пробудила в нiй ту жалiсть, якоï вона йому нед<и дала. Амаранта, чия душевна черствiсть лякала Урсулу, тепер вид; лася ïй втiленням жiночоï нiжностi, але в ïï душi почуття безмежнi]I 434ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М АРКЕС. Сто рокiв самотностi ”юовi i страх перед дим почуттям вели боротьбу не на життя, а на прть. Урсула стала часто згадувати Ребеку iз колишньою любовю, п иленою запiзнiлим каяттям: вона зрозумiла, що Ребека єдина усiх володiла тiєю невтримною смiливiстю, про яку Урсула мрiяла j^tii своïх нащадкiв. Перебираючи гiркi спогади, Урсула питала себе, , ,_IИ не краще лягти в могилу, запитувала Бога, чи вiн i справдi ввари в, що люди можуть витерпiти стiльки страждань i мук. Але, питаючи отак, вона чимраз дужче заплутувалася, i в нiй зростало непе- |юос>рне бажання збунтуватися бодай на одну мить, i ще страшенно ¹ iптiлося плюнути бодай раз на все, вивернути з серця неосяжнi купи ”митних слiв, якi давили ïï впродовж цiлого сторiччя покори. Хосе Аркадiо вiдправили до семiнарiï. Через три мiсяцi Меме вiд- пiшли до монастирськоï школи. Саме в цей час Амаранта почала ткати собi похоронний покрiвець. Бананова лихоманка трохи вляглася. Димом Буендiа правила Фернанда. Життя в будинку зробилося та- [ ким суворим, що Аурелiано Другому стало затишнiше в Петри Ко- Т*г. Спершу вiн перенiс до коханчиного будинку бенкети, потiм лiн i стайнi, переправив туди маленьку контору, де вiв своï справи, дому приходив лише ночувати. Якось вiн незчувся, як ранок затiï ïï його в лiжку Петри Котес. Дружина не докоряла йому, однак Тi п-o ж дня вiдiслала двi скринi з його одежею до коханчиного дому, i це й так, щоб усе мiсто бачило. Цей жест тiльки зайвий раз довiв, ик погано знала Фернанда вдачу свого чоловiка й звичаï Макондо: ко- iкiчi, хто бачив скринi, казав собi подумки, ось нарештi заверши- яiм:ь. Аурелiано Другий вiдсвяткував даровану свободу триденним Вш.кетом i знову вiддався Петрi Котес iз юним запалом. Аурелiано Другий погладшав, його обличчя розпливлося й нагадувало чере- iiпiiiу морду, а все через страшенний апетит. Слава про неймовiрну икмажерливiсть Аурелiано Другого, неперевершену гостиннiсть поширилася за межi долини й привернула увагу найзнаменитiших проïло, якi стали приïздити до Макондо, щоб взяти участь у безглуздих гастрономiчних турнiрах, влаштованих у будинку Петри Котес. Ау- iм* лiано Другий був непереможним ïдцем аж до тiєï фатальноï суботи. коли зявилася Камiла Саґастуме, що була вiдома по всiй краïнi Пiд прiзвиськом Слониха. Змагання скiнчилося лише вранцi у вiвто- iiiис, коли Аурелiано Другий знепритомнiв вiд переïдання. Вiн встиг гкмзати, щоб його вiднесли додому. Друзi вирiшили, що вiн виконує я я ну дружинi обiцянку не вмирати в коханчиному лiжку. Та вже че- Le тиждень вiн був здоровий. Вiн i далi жив у будинку Петри Котес, я III? щодня навiдував Фернанду, немов би доля, помiнявши все мiсцями. зробила його чоловiком наложницi й коханцем дружини. 435 габрiель гаРГТЯ м.рс _с_{ро>iвсамiт},,,_{ писïа л! ^{МРвШТI МОГЛа ТРОХИ} — Двiчi на мiси _и райкового СIМ янина. У домi влаштовувалися ОПФги лА на майГГ «ТГ»» * ^{На ,врниця} всiх чудовою'Я ^кiлшгïп i ^{М Нв У}»^лку^ла вдачi оеï матепi. п, н Амр._вIу- д_iвчiгаку,. _Г<,_{0ТИНЯIСТI} _т)х,;_д1IЛI| везладодому _в^,з ~ ~ -И.д ПОЛКОвГк Т^{ВУ 3}‘^{ЯВИВСЯ Х}^{АрКВДIО} па Т⁰^{8 3} ранку, коди Вiдколи^{У ПОСМ1ШКУ}^Р_Дњ;^СТРIЛЯН0Г0. Це був єдиний спогад дитинсЖ Нiхто не помп.,п. нГоГпЗовнХифел^но'вТГГа шш^Увляв^ПГ¹ якi людськi почуття до того панки ^ьу^ендiа ВИЯВЛЯВ будi тт 111. i — ^{д го} Р^анкУ> коли вiн вийшов Подивитися i цирк ЩО проходи вулицею. Цей день був длд ньо ,и и » кий, як i всi iншi останнiх покiй Зоанку вiн ,_пп , , ^Ко тi рраху..в рГ ТЛ^ЛВ ‘ ^Р «^<^,I- ^{ШрД поч,IВ<}» Р»⁶ ч2 ! о ^{уло сиям}дцить. Пообiдавши, полковник З СИУВ. Йому вж. давно сиився оди, _{й самий сов;} У ДIМ з бiлими синами, порiг якого не переступала жодна люл^З вийти и^ГаЯУВВ V^й‘^11У^ТаКњ^{МУ Ж се1}‘ ^Пiсл» ^СВУ вiн вiдчув ,_ютре6, труб Саисо^Т п*њ «^ЬОГњ ^Дњ^ЛИ,,ул ”V» барабана i ,3 ГиоГ' ^В^ЕРШ^З3 д жг ^цигт^ии^кол йагïЕïгя Лiд. Полковник Аурелiано Вуеидiа не пiшо пiд каштан, а вийшов З ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ М АРКЕ С. Сто рокiв самотностi .iцю, де й побачив циркових артистiв. Думаючи про цирк, вiн позимував до каштана, але вже нiчого не мiг пригадати. Притулився «тою до каштана i так застиг. Сiмя довiдалася про те, що сталося, рi'ii.ки наступного дня, коли Санта Софiя де ла Пєдад помiтила, що Цiï кпштана злiтаються яструби. i Останнi канiкули Меме збiглися з жалобою з нагоди смертi пол- Iтинiика Аурелiано Буендiа. ЙСалоба була дуже сувора, i встановила ^ ïï ‘К'рнанда, вражена урочистiстю, з якою уряд вiддав шану мертвому Ь-Иииу. Аурелiано Другий, як завжди пiд час канiкул дочки, ночував !чпма. Коли Меме приïхала наступного разу, вона побачила маленьку -I*¹1^,IIЧКУ> названу всупереч бажанню матерi Амарантою Урсулою. Меме закiнчила своє навчання i отримала диплом клавiкордист- ни Свято з нагоди завершення ïï освiти поклало край жалобi. Ще I Пi ii.шє, нiж ïï гра, гостей вразила двоïстiсть дiвчини: легковажна i Иiч ела, вона здавалася нездатною до серйозних занять, але, усiвшись чи клавiкорди, вона мала вигляд дорослоï людини. Меме не мала осо- |г*^м«њго хисту до музики, та не хотiла йти всупереч бажанню матерi ” л>му змусила себе досягти високого рiвня гри на клавiкордах. Ще Дитинствi ïï гнiтила суворiсть матерi, ïï прагнення вирiшувати все 1|i> мсiх. Меме готова була принести ще бiльшу жертву, аби не стикаМ пси з непохитнiстю матерi. Здооувши диплом, вона сподiвалася, що Варнанда не буде нагадувати про iнструмент. Та Фернанда запрошу- ₍ ^,И1IМ У ДI^М кожного, хто, на ïï думку, мiг оцiнити талант дочки, хоч уши пiвмiста встигли виспатися пiд звуки ïï клавiкордiв. Своєю грою Мпме платила за свою свободу. Фернанда, задоволена покiрнiстю до! ви, дозволяла ïй приводити у дiм подруг, ходити в кiно разом з Луïзiано Другим. Саме у розвагах розкрилися справжнi нахили Меме. чiа любила веселi свята, базiкання з подругами про кохання. Одно- Г I^,ПЗУ Меме прийшла додому напiдпитку, разом з подругами вони ₍ i(и 11 или три пляшки рому. Фернанда i Амаранта, якi саме вечеряли, нiчого не помiтили, а Меме побачила ïх раптом в нещадному свiтлi рiггини, i ïй захотiлося сказати все, що вона про них думає. Фернан- ии помiтила незвичайне збудження дочки i спитала, що з нею. Меме и,I/(повiла, що тiльки тепер зрозумiла, як вона ïх обох любить. Ама- iшiiту злякала ненависть, котра ясно вiдчувалася в цих словах, але ‘I'»|)нанда була так розчулена, що мало не збожеволiла, коли опiвночi Меме прокинулася вiд головного болю i нудоти. Коли Аурелiано Другий помiтив пригнiченiсть Меме, вiн дав собi слово придiляти ïй ” i И.ше уваги. Так i зародились мiж батьком i дочкою стосунки вел* чого товариства, якi позбавили його на деякий час самотностi се- I'i'Л п яних радощiв, а ïï опiки Фернанди. Вони багато часу прово 437 ГАБРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Гтп рокiн самотностi дили разом. Останнiм часом Аурелiано Другий став такий товстi ним :;:Г^{ШТЬ Черевики с}њ⁶¹ завязати. Присутнiсть Меме по^Я ним неначе повернула йому молодiсть. Меме ж розцвiла, нiби деЯ тоюУп ^{РНаНДа В Т}њ^{Й ЧаС була} заклопотана мал енькою Ам^В тою Урс^улою ! листуванням з невидимими цiлителями, тому, Я чивши змовництво мiж батьком i дочкою, примусила чоловiка Ш дати обiцянку не водити дочку в дiм Петри Котес. Але й саТгЯ не хотiла цього, бо зрозумiла, що Меме може зробити те чого неï _М1ла Фернанда, — забрати у неï Аурелiано Другого. Пр_ОТе мГД збиралася втручатися у справи батька, а якби й зробила це то Зi прТм^РнТс^Т_т^Ьь^КмаННЯ- ^Дњ ^ТОГњ ^{Ж В}њ^{На Н МаЛа ЧаС}» Роби ко_уГь ^ ^{3 М}њ~ американками, оГ з них. — Патрицiя Браун, — запросила ïï на танцi, тГГкн пГд _ЧГЯ ну Урсула нГ^й ^{СЯ 3 Ту38МЦЯМИ}- ^феР^нанДа розiграла жахливу Я ну, Урсула не побачила нiчого поганого в цьому, тiльки б дiвчинИ дозволила обернути себе в протестантську вiру. Фернанда змл/^i ха =Г^{ЛИ ММ}» ^Пњ,^{В1ДОМИЛа} ^Щњ ^амеР^иканЦI хотiли б посI й ” клавiкордах. ïï гра сподобалась, i Меме стали запповЯ вати й _ня‘ ^ Ьiiодооалась, i Меме стали запгюЛ вати и на купання в басейнi, й на обiди. Спiлкуючись з америкаЯ у^{е НПОМ1ТНО вивчала англiй}ську мову. Аурелiано Другий 0Ц ти томах ^ВякГм^{Х1В Д}њ^ЧКИ 1^КУњ^ИВ ** ^{аНГЛIЙСЬ}*У енциклопедiю в шi - вання ^ ^ЧИТ ^{У В1ЛЬНИЙ час}- Читання замiнило ïй <Щ Мио i њњ^{ДРУГаМИ 1 обгов}њРення секретiв, вiдомих усьому мiст Мир i злагода, якi, здавалось, настали в родинi Буендiа, були Пенi ГМРПТШ Диаппгтт,, V______ А _ _ « ” Мип i њ ^{1 обгов}њР^ення секретiв, вiдомих усьому мiсту.. Мир 1 злагода, якi, здавалось, настали в родинi Буендiа. були рушеш смертю Амаранти. Хоча Амаранта була вже стара, та здаЗ_ ся зберегла мiцне здоровя. Вона увiйшла в старiсть, зберiгши жи Киеспi ^СГ ^ПЧаЛ1‘ ^{Й пам}^{ятi все} Ще звучала музика вальсiв Пєт* жГа^єлЬноХ^{МаГаЛаСЯ 3абУТИСЯ У НЧИСТIЙ п}Р^истР^астi До свого н, жа Аурелiано Хосе, шукала захисту в спокiйному коханнi полковнЯ Маркеса, не змогла позбутися чар навiть пiсля найвiдчайдушнiДi* чинку своєï старостi, коли до вiдправлення Хосе Аркадiо до семiЖ рii вона купала i пестила його не як бабка пестить онука, а як жiiЯ естить чоловiка, — так, як хотiлося ïй колись пестити Пєтро Кресi Вона не могла не думати про Ребеку, чекала ïï смертi. НiхтТв дЙ Гс~ ^Щњд^СВШ Рњ^{ЗКIШНИЙ по}крiвєць Амаранта готує для Ре* ням няТ ^СМРГ^Ь^{Амаранта побачил}а, сидячи одного дня за вишимЩ коГи ^{ТЬ ПОВ1домила}> Щњ Амаранта помре вночi того дв- коли завершить роботу над своïм покрiвцем. I якщо вона буде праiЗ вати над своïм покрiвцем так само сумлiнно, як i над Ребечн I помре без мук 1 з чистою совiстю. Амаранта розрахувала, коли зр<Я останнiй стьожок, i вранцi того дня повiдомила, що вве^рТпомрiЯI[L ГА БРIЕЛЬ ГАРСIЯ МАРКЕС. Сто рокiв самотностi IМi.ки родину, а й усе мiсто, бо вирiшила, що найкращим спокуту- ”iнiням грiхiв для неï буде добра справа доставка листiв померлим. Riim гка облетiла все мiсто, i через кiлька годин у вiтальнi стояв повний рiцик листiв. В останнi години життя Амаранта виявила стiльки енер- I гi i, що Фернанда запiдозрила, а чи не посмiялася вона з них, оголосив- Цiй про свою смерть. Урсула ж зрозумiла, що ïï дочка отримала якийсь iнл к i знає напевно, коли помре. Меме того дня давала концерт. Ауре^- Mono Другий зайшов за нею i здивувався, що дiм прибрали, як для по- I ïï iрону. Вiн, жартуючи, попрощався з тiткою, пообiцявши за тиждень I штштувати бенкет на честь ïï воскресiння. Почувши про листи до по- мерлих, прийшов священик, щоб соборувати ïï, i змушений був чека- пi, поки вона вийде з купальнi. Вiн вирiшив, що з нього глузують, бо Ноли Амаранта постала перед ним, у неï був кращий вигляд, анiж за- I iiiсди. Амаранта вiдмовилася вiд сповiдi, сказавши, що залишає цей I *иiт такою ж, якою прийшла в нього. Вона лягла, заплела коси так, як iiла смерть. Урсула просила дочку примиритися з Фернандою, але I ïп вiдповiла, що тепер це вже нi до чого. Посеред пєси, котру Меме по- I чила виконувати у другому вiддiленнi концерту, хтось прошепотiв ïй I ип вухо, що Амаранта померла.

Подякувати Помилка?