СВАННОВЕ КОХАННЯ (Iз роману На Сваннову сторону )
(Iз роману На Сваннову сторону )Щоб належати до кола, до купки, до кланчика Вердн,- Нiв, досить було
виконати одну умову: треба було мовчазно прийн ,, символ вiри, один iз
пунктiв якого зводився до того, що молодий Ж анiст, яким того року
опiкувалася панi Вердюрен, грає краще за с , тових знаменитостей,
а доктор Коттар як дiагност куди кращиiiИ медичних свiтил. Усякий
новобранець, якого Вердюрени не могЛ переконати, що на вечорах у тих,
хто не буває у Вердюренiв, стЖ шенна нудота, негайно засуджувався
на вигнання.
Якщо не рахувати молодоï докторшi, то бiла челядь була реïтаШ
зентована цього року винятково (сама панi Вердюрен була особа веаЛ ми
доброчесна i походила зi статечноï буржуазноï сiмï, дуже
баï тоï 1 зовсiм невiдомоï) молодою жiнкою майже з
напiвсвiту, панеюЯМАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сванновекохання
и'сi, яку панi Вердюрен називала на iмя, Одеттою, i заявляла, що цяця,
та тiткою пiанiста, схожою на колишню консьєржку.
”ЧП*иi де Кресi i ввела Сванна в гурток Вердюренiв, який був
геть ”ужий товариству, де вiн обертався. Але Сванн так любив жiнок, Цо,
перезнайомившись з усiма аристократками, узявши вiд них усе, п о вони
могли навчити його, не цурався нiякого товариства. Сванн ><
силував себе називати гарненькими жiнок, з якими вiн марнував
вiє,, вiн намагався марнувати час iз жiнками, чия врода була со-
лкава, тiлесна ïхня зваба, яка його мимоволi надила, розминалася I
” тим, що так захоплювало його в жiночих портретах чи погруддях рГiПоти
його улюблених майстрiв. Вiн любив розважати своïх друзiв з
”iиiстократiв розповiдями про своï пiкантнi пригоди: про жiнку, яку
IИIгкав у поïздi i повiз до себе, а вже потiм виявив, що то рiдна
се- трп державця, у чиïх руках були тодi всi нитки
європейськоï полiтицi. пбо про те, що вiд майбутнього обрання
папи на конклавi залежачi, через складну гру обставин, пощастить чи не
пощастить Сванновi iтпти полюбовником однiєï куховарки.
З Одеттою де Кресi познайомив Сванна один iз давнiх його при
ïгплiв. Одетта видалася Сванновi гарною, але гарною тiєю
вродою, дiï якоï вiн був байдужий, яка не будила в ньому
жодноï хотi й на- Iiть викликала якусь фiзичну вiдразу. Як на його
смак, вона мала рпдто рiзко окреслений профiль, надто нiжну шкiру,
випнутi вилицi. Очi Одетта мала гарнi, але завеликi, аж наче
витришкуватi. Через
”мийсь час по тому знайомствi вона прислала Сванновi листа i попро- iила
дозволу оглянути його колекцiï. Вiн запросив ïï до себе,
а згодом цiпа стала вчащати до Сванна. Розмовляючи з Одеттою, вiн шкоду-
iпi(| що рiдкiсна ïï врода не належала до того
типу, який мимоволi викликав у нього захват. Та коли Одетта покидала
його, Сванн з усмiш- iiiю згадував ïï жалi, що так довго
тягтиметься для неï час, поки вiн дозволить ïй знову прийти до
нього. Коли Одетта запросила його до i iОе на фiлiжанку чаю, вiн
послався на невiдкладну роботу, на етюд, шiедбаний ним уже кiлька рокiв
тому. До того ж вiн висловив припущення, що в неï, як i у
всякоï жiнки, нема жодноï вiльноï хвили- ИИ. Та Одетта
запевнила Сванна, що вона завжди вiльна для нього, що вiн може послати
по неï в будь-яку пору дня i ночi, коли вiн захоче пооачити, i
сказала, що вона щовечора буває у панi Вердюрен i було б главно,
якби вiн бував там також.
У день першоï появи у Вердюренiв на обiдi Сванн, опинившись ,'аред
людей, поставлених нижче за нього на суспiльному щаблi, iн- гтинктивно
виявив увагу та послужливiсть до всiх, i Вердюрени змiр-
I кували, що зануда так би не поводився.
493
МАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сванновекохання
Коли Вердюрени стали умовляти молодого пiанiста зiграти сош-п яку вони
вi жли, Сванн не сподiвався почути музичний твiрТ зача?ув. ,його ще рiк
тому. Тодi вiн завдяки однiй музичнiй ^
КОГО Щв ^ пройняв,*фрази якоюсь незнаною любовю. Сванн уявляв собi протяглiсть зи,
симетричнi 1 будову, ïï узор, ïï художню виразнiсть,
тут була е чиста музика, тут вiдчувалися i малярство, i архiтектура, i
дугШ .се вкуш нагадувало музику. Повернувшись додому, Сванн зат
В17агадував ЧОЛОВIКа У життя випадково
здибана на| НЗНаиомка внесла обРаз незнаноï ранiше
краси, збагативши М Й СВ1Т ХОЧа ВIН навiть не
знає, чи побачить коли-небудь^ ого вже кохає, але и досi не
вiдає, як ïï звати. Але оскiльки попри, зусилля йому не
пощастило дiзнатися, хто автор почутого ним т^ ïй не змiг його
придбати i зрештою зовсiм забув про нього
Т1ЛЬ«И М0Л0ДИЙ пiанiст У ^лонi Вердюренiв
узяв кiль, акордiв, Сванн раптом побачив, як iз-за довгого звуку,
напруженог наче з са, вилiтає i лине до нього заповiтна, шелестка
музична ” »В1Н УШЗНав свою надхмарну й духмяну
улюбленицю.
пiанiст дограв, Сванн пiдiйшов до нього й палко подяк!
вав, чим дуже сподобався панi Вердюрен.
3 того часу Сванн скрiзь бував у товариствi Вердюренiв: у замiсь
ресторанах, у театр, Якщо не планувалося якоïсь виправи, то Сва,
силаО^I40 I ?ЮРН1В ЛИШВВЧРI1
маиже нiколи, як його не пр|
зустоiчатио НП ЯВЛЯВСЯ На обiД1 ПРњ
себе вiн Думав, що своєю згодо зустрiчатися
з Одеттою тiльки по обiдi вiн натякає ïй на те що за
втiхи iачити п вiн вiдмовляється вiд iнших втiх, i цим ще
мiцнiï
прихиляє И до себе. До того ж Сванновi куди бiльше за Одетту
подоб,
зй 1 йИШНа НаЧ ТрОЯНДа Молода гРизетка,
в яку вiн був то* закоханий, i Йому кортiло надвечiря провести з нею, а
потiм поба
нГппi ТiЛЬКИ‘Н0 Сванн заходив,
панi Вердюрен, показ
на прислан! ним троянди, говорила, що мусить його вилаяти, i пок.
*ма3Ив^ На М1СЦ бiЛЯ
њдеттиа пiанiст ^ ДЛЯ них двох
КњРњ»1 Ппов^ ВС1 СњНаТИ
ЯКа НIбИ СТаЛа ГIМН0М ïхнього коханн
Тiльки Г ЮЧИЩОВЧОРа њДТТУ
ДОДОму Сванн не заходив до неï Тiльки
двiчi вiн був у неï вдень на чаюваннi. Другий вiзит Свi
на до Одетти мав для нього велику вагу. Вiн привiз ïй гравюру,
я|
вона хотi а подивитися. Вона почувала себе не зовсiм здоровою i пр
гоули яГ Л1ЛњВОМУ КрПДШИНовому пеньюарi,
прикриваючи св.I груди, як плащем, гаптованою хустиною. Одетта стала
бiля СванТ зронивши на щоки пасма розпущеного волосся, i Сванна вразила
схожiсть iз Сепфорою, Iофоровою донькою, намальованою на фреiМАРСЕЛЬ
ПРУСТ. Сванновекохання
| V икстинськiй капелi. Сванн завжди любив виявляти на полот- давнiх
| майстрiв не лише загальну подiбнiсть iз довкiллям, а й мiдуальнi риси
| знайомих. Вiн завжди шкодував, що цiле жит- иитрачає на
| одвiдування свiтських салонiв, на розмови; можливо, Ми так загруз у
| суєтностi свiтського товариства, що вiдчував потребу |Циходити в
| давнiх творах мистецтва заповiданий заздалегiдь натяк ”я м пнi сущих.
| А може, навпаки, вiн зберiг у собi художню натуру ”тiльки, щоб цi
| iндивiдуальнi риси справляли йому втiху, набувшими для нього
| загальнiшого змiсту, коли вони нараз спливали на iросвiтському
| портретi, мальованому з геть iншого оригiналу. Хай Ои тим як, а може,
| завдяки надмiру пережитих за останнiй час вра- ‘” ”ми., хоча
| враження накочувалися на нього радше з любовi до музи- i ïй, смак
| до малярства в нього загострився, а втiха вiд нього поглиби- Нi , щоб
| справити на нього тривалий вплив, вiдтодi як вiн побачив яiокiсть
| Одетти з Сепфорою Сандро дi Марiано, якого взивають Бот-
| 1)чяллi. Сванн уже не зважав на те, гарнi чи негарнi
| Одеттини щiчки, I сподiвався вiдчути чисто плотську нiжнiсть
| ïï губ нинi личко ïï ||ул> для нього скелетом
| тонких i гарних лiнiй, якi його погляд роз' нотував; нiби перед ним
| був портрет, завдяки якому обрис ïï личка Рiшiав зрозумiлим
| i ясним.
Мiн дивився на неï: у ïï личку i в поставi воскресала
частина фрес- |ци, яку Сванн вiднинi завше намагався в нiй побачити, чи
був вiн I *iн Одетти, чи тiльки думав про неï. Сванн докоряв собi,
що не помпував одразу жiнки, яка зачарувала б великого Сандро, i радiв,
що Я|юда Одеттина цiлком задовольняє його естетичнi критерiï.
Це було Щось нiби титул, який дозволяв йому ввести образ Одетти у свiт
своïх М|iiiï, куди вона досi доступу не мала i де вона
ушляхетнилася.
Нiн поставив на столi, так якби то був Одеттин знiмок, репродукцiю
доньки Iофора. Та невиразна симпатiя, яка надить нас до мис- чького
твору, тепер, коли Сванн упiзнав утiлений оригiнал доньки Iпфора,
переросла у нього в жагу, якоï досi так i не збудило в ньому i
iдпттине тiло. Цiлi години милуючись на цього Боттiчеллi, вiн думав iцiо
власного Боттiчеллi, вважав, що той ще прекраснiший i, набли- ишючи до
себе карточку Сепфори, уявляв, нiби пригортає Одетту.
Проте вiн намагався запобiгти не лише переситу Одетти, а й своєму
власному переситу. Щоб якось розворушити душу Одетти, чия нерухомiсть
могла йому набриднути, Сванн вряди-годи писав ïй листи, сповненi
удаваного розчарування i робленого пересердя, посилаючи iк iз таким
розрахунком, щоб вона ïх одержала до обiду. Вiн знав И(о Одетта
злякається, поспiшить вiдповiсти йому, i сподiвався, що з i N раху
втратити його у неï вихопляться такi слова, яких вона нiколи
495
МАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сваннове кохання
ще не говорила йому, i справдi, саме завдяки цьому викруту, вiн /ТА
тавав вiд неï щонайнiжнiшi листи.
Ще тiльки пiд ïжджаючи до дому Вердюренiв, Сванн розчулюв<0 ся
вiд самоï думки, що зараз побачить, як розквiтне ця зваблива iсЯ та
в золотавому ламповому свiтлi.
Та якось, подумавши про неминуче спiльне повернення додоi^Я Сванн повiз
свою молодесеньку гризетку аж до Булонського лiоу, щоб вiдсунути момент
приïзду до Вердюренiв, i зявився там такф||i но, що Одетта, не
дочекавшись його, подалася додому сама. Перам навшись, що Одетти серед
гостей нема, Сванн вiдчув, як серце йоп занило, вiн уперше побачив, яка
для нього радiсть зустрiч з Одофi тою. Метрдотель сказав Сванновi, що
панi де Кресi велiла переда1^^! що вона дорогою додому
заïде до Прево випити чашку шокол^^| Сванн одразу ж рушив до Прево,
але Одетти там не було, i вiн к|> нувся оглядати всi ресторани на
бульварах. Втративши всяку надiв знайти ïï, Сванн несподiвано
зiткнувся з Одеттою на розi Iталiйськi го бульвару. Цього вечора Сванн
оволодiв нею.
Покохавши Одетту, Сванн вiдчув у собi вiдродження надихаф юностi,
розсiяних пустим i суєтним подальшим життям, але цьом разу всi
вони мали вiдблиск однiєï-єдиноï iстоти, i в тi
довгi годинi, якi вiн тепер з витонченою насолодою проводив удома на
самотi || своєю душею, що одужувала, вiн мало-помалу знову ставав
самим оi бою, але пiдневiльний iншiй iстотi.
Бачився Сванн з Одеттою бiльше вечорами, боячись набриднут^^| удень, i
навiть не загадувався питанням, що вона може нинi робити як складалося
ранiше ïï життя. Вiн лише всмiхався на думку про те, до його
знайомства з Одеттою хтось говорив про одну жiнку i ця жïï ка
була, звiсно, Одетта як про дiвку, як про утриманку. Подумки вiï
надiляв ïï усякими чеснотами, хоча й не мiг не бачити, що вона
не нам то розумна. У мистецтвi, наприклад, ïï бiльше цiкавило
особисте жиi- тя художникiв, нiж самi твори. Почуваючи, що часто вiн не
може ввi лити ïï бажання, Сванн принаймнi дбав про те, щоб
ïй було з ним добМ не спростовував ïï вульгарних думок,
не сперечався з ïï несмаком, якiЯ проявлявся геть у всьому, та
бiльше: вiн любив ïï судження i ïï смакiИ як любив
усе, що було ïй притаманне, навiть захоплювався ними, бо аi вдяки
цим особливостям вiдкривалася йому, прояснялася ïï сутнiст
Сванн любив товариство Вердюренiв, як усе, що оточувало ОдетЛ i було
якоюсь мiрою тiльки засобом бачити ïï, розмовляти з нею. Н
вдовзi до кланчика через якусь забаганку Одетти було введено гр, фа де
Форшвiля, з яким Сванн давно знався i тiльки тепер зауважи*- що той може
подобатися жiнкам i навiть досить гарний з себе.
496МАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сванновекохання
Одетта часто опинялася на мiлинi, i тодi якийсь невiдкладний Iпрг
змушував ïï просити Сванна виручити ïï. Вiн бував
щасливий до- тмогти ïй, як бував щасливий щоразу, коли мiг наочно
показати колiнцi, як вiн кохає ïï, або принаймнi наочно
показати, що вiн для неï розумний порадник, що його користь
безперечна.
З часом салон Вердюренiв, який колись звiв Сванна з Одеттою, став
перешкодою для ïхнiх побачень. Сванна туди бiльше не запрошували:
IIирдюрени вiдчували, що цiлком навернути його у свою вiру вони були
Лозсилi. Вони вибачили б йому вiдвiдини <<зануд, якби вiн вiдверто
пiд них вiдцурався у присутностi вiрних. Але Вердюрени невдовзi
‘розумiли, що ïм нiколи не пощастить вирвати в нього цього
зречен- и п. До того ж граф де Форшвiль, якого привела до. купки Одетта,
був пiк несхожий на Сванна i був ïм бiльше до вподоби. Одетта
бiльше не творила Сванновi, як на свiтанку ïхнього кохання, що вони
побачать- ii взавтра на вечерi у Вердюренiв, а навпаки, сповiщала, що
завтра iнiечерi вони не побачаться, бо у Вердюренiв вечеря. В
ïï ставленнi до
- панна вiдчуваються байдужiсть i роздратованiсть. У неï постiйно не иистачає часу на нього, вона дедалi частiше бреше йому.
I все ж йому хотiлося дожити до того часу, коли вiн розлюбить Одетту,
коли вона не матиме жодного приводу вiдбрiхуватися i вiн иiшештi зможе
дiзнатися, чи любилися вони з Фаршвiлем, коли вiн ириходив до неï,
а йому не вiдчинили. Але потiм його кiлька днiв переслiдувала пiдозра,
що вона кохає когось iншого. Бували днi, коли ( нанна не мучили
нiякi пiдозри. Вiн думав, що одужав. Але наступ-
497
МАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сваннове кохання
ного ранку, прокидаючись, вiн вiдчував, що йому болить там, де Йо^ лiло
ранiше, тодi як ще напередоднi цей бiль нiби розчинився в потоцi
розмаïтих вражень. Нi, бiль не рушив з мiсця. I Сванна розбуди лi
саме гострота цього болю.
Якось Сванн вiдвiдав свiтське зiбрання в маркiзи де Сент-Еверт. I дiти з
цими людьми в однiй клiтцi йому було страшенно важко; ïхфi глупота
i недоречнi вихватки дошкуляли тим бiльше, що, не знаюАI про його
кохання, нездатнi, навiть якби вони про нього знали, посiп* чувати йому
i поставитися до нього iнакше, нiж з посмiшкою, як АI хлоп яцтва, або з
жалем, як до божевiлля, вони не могли; звуки муя^| ки били по його
нервах так, що вiн мало не зойкав, його катувала щ-й думка, що його
увязнено там, куди Одетта нiколи не прийде, де нiх*и 1 й нiщо
ïï не знає, де ïï вiдсутнiсть аж кричала про
себе.
Але нараз вона нiби ввiйшла, i йому так шпигонуло, що вiн нi- 4 самохiть
притулив руку до серця. Це скрипка взяла кiлька високи” 1
нот. I перш нiж Сванн устиг змiркувати i сказати собi, що це фрв-<|
за з Вентейлевоï сонати i вiн не буде ïï слухати, усi
його спогади той час, коли Одетта була закохана в нього, спогади, якi аж
до аа-Ч моï цiєï митi за його волею жили невидимками у
глибинi його iсто*1 ти, ошуканi цим несподiваним променем iз
давньоï пори любовi, лю> бовi нiби воскрешеноï,
стрепенулися, випурхнули i, байдужi ДО ЙОР* 1 нинiшньоï недолi,
нестямно заспiвали забутi гiмни щастя. Нерухоï застиглий у
спогляданнi цього воскрешеного щастя, Сванн помiïч^^ якогось
сiромаху i, не впiзнавши його одразу, сповнився до нього кучого жалю й
потупився, боячись, якби хто не побачив, що на 04Ц 1 йому навернулися
сльози. Цей сiромаха був вiн сам. Коли вiн це зрн зумiв, жаль його зник,
зате вiн сповнився ревнощiв до колишньою^ самого себе, якого кохала
Одетта, до тих, кого вона кохала зараз.
Сванновi здавалося, що музики не стiльки грають коротеньку фрп зу,
скiльки вершать обряд, без дотримання якого вона б не зявиласвИ i
роблять заклинання, необхiднi, щоб сталося i якийсь час тривале диво
ïï появи; Сванн вiдчував ïï присутнiсть, подiбно до
присутносв тi богинi заступницi i свiдка його кохання, виряджену у
звукову одежу, щоб можна було пiдiйти до нього в юрбi непiзнанною, одвес
гi його убiк i поговорити наодинцi.
Пiсля цього вечора у Сванна сумнiву не залишалося, що Одеттпiк почуття
до нього вже нiколи не вiдродиться, що його сподiванки яЛ щастя не
справдяться. I якщо в iншi днi Одетта бувала ще з ним мил Д й нiжна,
якщо вона виявляла до нього iнодi увагу, то вiн це сприйма^В як суто
зовнiшнi, оманливi ознаки нетривалого повернення до ньг го з тою розчулено-
недовiрливою турботливiстю, з тою розпачливо 498
МАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сванновекохання
радiстю, з якою тi, хто доглядає невилiковно хворого, говорять про
тимчасове покращення, хоча в душi вони знають, що це нiчогiсiнько
нажить перед лицем неминучоï смертi. I Сванн був майже певен, ii|ii
якби вiн жив тепер далеко вiд Одетти, вiн зрештою збайдужiв би 1
неï, вiн був би щасливий, якби вона покинула назавжди Париж, у
ИЬпго б вистачило духу залишитися, але на те, щоб поïхати самому,
духу йому не стало б.
Якось Сванн одержав анонiмку, де сповiщалося, що Одетта була Коханкою
багатьох чоловiкiв (зокрема Форшвiля, пана де Бреоте i иятра) та жiнок i
що вона часто одвiдує дiм розпусти. Сванн катував- кя вiд думки,
що серед його друзiв є людина, здатна надiслати йому кого листа
(деякi подробицi свiдчили, що автор у курсi Сванново- т Iнтимного
життя), проте не надав нiякого значення самому змiсту листа.
Художник хворiв, i доктор Коттар порадив йому морську подорож, якнкi
вiрнi побажали поïхати з ним; Вердюрени не уявляли, як вони
лишаться самi, тож спершу найняли, а потiм купили яхту. Тепер ”'дртта
раз у раз вирушала з ними на прогулянки по морю. За кожним
II вiдïздом Сванн за якийсь час вiдчував, що вiдривається вiд
неï, але ця моральна вiдлеглiсть нiби була прямо повязана з
тiлесною вiдле- i'хiстю, тiльки-но Сванн дiзнавався про ïï
повернення, вiн не мiг утри- мптися, щоб не одвiдати ïï.
Одного разу Вердюрени поïхали, як думали пмпршу, лише на мiсяць,
але мандрiвка затяглася на цiлий рiк. Сванн ночував себе зовсiм спокiйно
i був майже щасливий.
Колись вiн iз жахом думав про той день, коли його любов до Одетти
минеться, i пообiцяв собi: тiльки-но переконається, що любов
гасни, вiн учепиться в неï i не випустить. Але вийшло так, що разом
з
” ‘яненням кохання у ньому вяло i бажання зберегти закоханiсть.
Iнодi згадане в газетi iмя людини, яку Сванн запiдозрював у стосунках з
Одеттою, пробуджувало в ньому ревнощi. Але нинi ревнощi яi влили гостро,
хоча вiн не розлучився ще остаточно з минулим, моли вiн так мучився, але
й раював без тями, i що поки його вiку, нагода, може, ще дозволить йому
нишком здалеку озирнутися на красу колишнього, i тодi вiн вiдчував
збудження. Випадково наткнувшись яя новий доказ, що Форшвiль був
коханцем Одетти, Сванн спостерiг, як його вже не шпигає в серце,
кохання далеко тепер вiд нього, i шкодував, що проочив мить, коли
розлучився з ним навiк. Перед тим, як уперше поцiлувати Одетту, вiн
намагався закарбувати в памятi
II личко, яким так довго милувався i яке мало змiнилося пiсля поцiлунку,
i точнiсiнько так нинi йому хотiлося подумки принаймнi казати
останнє прощай, поки вона ще iснувала, тiй Одеттi, яку вiн
499
МАРСЕЛЬ ПРУСТ. Сваннове кохання
кохав, ревнував, яка його так намучила i якоï вiн бiльше нiколи Ш
побачить. Вiн помилявся. Йому довелося ще раз побачити ïï
кiлiцМ тижнiв згодом. Це було увi снi, у присмерку сонного марення. iЯ
проходжався з панi Вердюрен, з доктором Коттаром, якимось молi диком у
фезi, незнайомим, з художником, Одеттою, Наполеоном Щ дiдусем Марселя
узморям. Блiдi щоки Одетти всiялися черво: ми цяточками, личко змарнiло,
видовжилося, але дивилася вона аi Сванна очима, повними нiжностi, i вiн
вiдчував таку любов до в|2 що йому закортiло негайно повести
ïï до себе. Нараз Одетта пiдне* до очей руку, глянула на
годинника i мовила, що ïй час iти. Вона ïï прощалася з
усiма однаково, не одводячи Сванна вбiк i не признач ши йому побачення.
Вiн не смiв спитати ïï про це, йому хотiлося пiй слiдом, але
вiн мусив, не дивлячись у ïï бiк, з усмiшкою вiдповiдаЛ на
якiсь запитання панi Вердюрен, тодi як серце його розпачливо латало: вiн
ненавидiв тепер Одетту, йому кортiло виколоти ïï очi, явi вiн
щойно розлюбив, розквасити ïï безживнi щоки. Вiн дряпався^|
зом з панi Вердюрен на кручу, тобто iшов усе далi й далi вiд ОдеттИ яка
сходила вниз. Молодик у фезi розплакався. Сванн заходився вЯ шати його,
говорячи сам з собою, бо молодик, якого вiн не мiг сперо впiзнати, був
теж Сванном. А в Наполеона III вiн перехрестив ФорiI вiля. Раптом
споночiло, вдарили на сполох, забiгали погорiльцi. Сц люк, пробiгаючи
мимо, прокричав, що палiï Одетта зi своïм ком паньйоном. То
був Сваннiв камердинер вiн прийшов будити його I повiдомив, що перукар
чекає.
Через годину пiсля пробудження, даючи вказiвки перукаревi рон Чесати
його так, щоб волосся не розчухралося у вагонi, бо мав намШ на другий
день поïхати до Комбре до Марселевого дiдуся, Сванн знову) згадав
свiй сон i побачив нiби все постало як живе, блiду Одеттш надто запалi
щоки, якiсь видовженi риси, синцi пiд очима; весь чаЗ поки на нього
накочувались приливи нiжностi, завдяки яким тривЛ ле кохання до Одетти
надовго пустило в непамять ïï первiсний обраï, вiн не
помiчав усього цього, не помiчав з перших днiв ïхнього звяiЛ ку,
але ввi снi його память спробувала вiдживити початкове, прЯ вильне
враження вiд неï з тих часiв. I з властивим хамством, яке iноА дi
проривалося у нього тепер, коли вiн уже не ходив у нещасливця]! Сванн
подумки гукнув, що вiн спартолив кращi роки свого житт хотiв померти
лише тому, що безтямно покохав жiнку, яка йому подобалась, жiнку не в
його стилi.
Переклад з французькоï А. Перепой
