Тиша морська

Категории

1.   1 Леся Украïнка

Оригинал

В час гарячий полудневий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце.
Певне, се краïна свiтла
Та злотистоï блакитi,
Певне, тут не чули зроду.
Що бува негода в свiтi!
Тиша в морi... ледве-ледве
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
На човнах вiтрила бiлi.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем,
В'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем.
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
Щире золото спадає.
Як би я тепер хотiла
У мале човенце сiсти
I далеко на схiд сонця
Золотим шляхом поплисти!
Попливла б я на схiд сонця,
А вiд сходу до заходу.
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.
Не страшнi для мене вiтри.
Нi пiдводнiï камiння, —
Я про них би й не згадала
В краю вiчного промiння.
Коментар
Леся Украïнка любила море. Воно вабило ïï своєю мiнливiстю, величчю, красою. Ця краïна свiтла та злотистоï блакитi навiває романтичнi думки, мрiï, бажання помандрувати кудись далеко-далеко Останню строфу поезiï можна розумiти й алегорично: лiрична героïня не боïться труднощiв, вона готова ïх долати, боротися за свою щасливу долю.

Метки

Тиша морська, ЛЕСЯ УКРАÏНКА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Я I СВIТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ