Порятунок

Категории

1.   1 Василь Барка

Оригинал

Вiд узгiр'я тонкорукий кущик
обiзвався бiлотою.
Нi негода впiвночi не скрушить;
чи — як вiн, до дня достою?
Здiймуться вали пожеж небесних,
плотик мiсяця женучи.
Враз: галузками душi простертись,
та — до сонця в тихi учнi...
та вiд нього брати на обривi
приступець найнедорожчий -
тiльки й мiсця: молитвам! добрiвши
з вихору — в старiй сорочцi.
Часом душу втишити зболiлу
просфоркою сяйва в морi,
та щодня читати з небосхилу
вголос тропарi соборнi.