Крила

Категории

Iван Драч ()

Оригинал

(Новорiчна баляда) Через лiс-перелiс, через море навкiс Новий рiк для людей подарунки нiс: Кому — шапку смушеву, кому — люльку дешеву, Кому — модернi кастети, кому — фотоннi ракети, Кому солi до бараболi, кому три снопу вiтру в полi, Кому пушок на рило, а дядьковi Кириловi — крила. Був день як день, i раптом — непорядок, Куфайку з-пiд лопаток як ножем прошило. Пробивши вату, заряхтiли радо, На сонцi закипiли синi крила. Голоднi небом, випростались туго, Ковтали з неба синє мерехтiння, А в дядька в серцi туга, А в дядька в серцi тiнi. (Кому — долю багряну, кому — сонце з туману, Кому — перса дiвочi, кому — смерть серед ночi, Щоб тебе доля побила, А Кириловi, прости господi,— крила). Жiнка голосила: Люди, як люди. Ïм доля маслом губи змастила. Кому — валянки, кому — мед од простуди, Кому — жом у господу, а цьому гаспиду, прости господи, — крила?! Так Кирило до тями брiв, I, щоб мати якусь свободу, Сокиру бруском задобрив, I крила обтяв об колоду. Та коли захлинались сичi, Насмiхалися зорi з Кирила, I пробивши сорочку вночi, Знов кипiли пружинистi крила. Та Кирило з сокирою жив, На крилах навiть розжився — Крилами хату вшив, Крилами обгородився. А тi крила розкрали поети, Щоб ïх муза була небезкрила, На тi крила молились естети, I снилося небо порубаним крилам. (Кому — новi ворота, кому — ширшого рота, Кому сонце в кишеню, кому — дулю дешеву. Щоб тебе доля побила, А Кириловi — не пощастить же отак чоловiковi! — крила).