КАЗКИ КИЦЯ
Категории
Оригинал
Плакала киця на кухнi,Аж ïй очицi попухли.
Чого ж ти, киценько, плачеш?—
Ïсти чи питоньки хочеш?
Нi ïсти, нi пити не хочу,—
З тяжкоï жалостi плачу.
Сам кухар сметанку злизав,
На мене, кицюню, сказав.
Хтiв менi лапки побити,
Чим же я буду ходити?
Скажи ж нам, киценько мила,—
Як ти ся в нього просила?
Я му сказала:
Ой, пане,
Хай тобi жаль мене стане!
Не бий ти кицю мiзерну,
Я тобi шкоду поверну,
Настане ранок майовий,
Пiду я в поле на лови;
Походжу мало чи много,
Зайчика зловлю малого,
Тобi принесу живого.
Горобцi, в стрiсi укритi,
I перепiлонька в житi,
Все те моя буде здобич,
Як менi буби не зробиш.
А як полуднє настане,
Пригрiє сонце весняне,
Скриються зайчики й птахи,
Я влiзу в воду по пахи,
Я всi броди переброджу,
Вже ся на хитрiсть спроможу.
Вже ся спроможу на шутку,
Наставлю хвостик, як вудку,
Наловлю рибок я много,
А все для тебе, ïй-Богу.
