ПАЛАЮТЬ ОГНI ПРИ ДОЛИНI

Категории

1.   1 Андрiй Малишко

Оригинал

Палають огнi при долинi,
I пiвнiч заходить, i сон.
Татари сидять при долинi
На всiх подiляють полон:
— Два списи бери, на придачу
Китайку червону з плеча.
— Менi ж гривуна вороного.
— Менi чорнокосе дiвча.
Китайка горить, як заграва,
Iрже сумовито гривач,
Оксана сльози не втирає,—
Не плач, моя бiдна, не плач.
— Бери собi матiр iз дiтьми,
Отару овець i волiв.
— Вiддай менi шаблю-дамаску,
Як сам ватажок повелiв.
А шабля не сяє, як злото,
Воли не займають трави,
I мати iз дiтьми ридає:
— Сини моï старшi, де ви?
Палають огнi при долинi,
Свiтанок заходить i сон,
Татари сидять при долинi
На всiх подiляють полон.
То хмара — не хмара у небi,
То бурi великоï знак.
То конi летять чортомлицькi,
Ïх свистом жене Сагайдак.
I шаблi скреснули i впали,
I порох покрив сiножать.
Татарськi порубанi костi
Пiд сонцем палючим лежать.