ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА
Категории
Оригинал
Б'ють пороги; мiсяць сходить,Як i перше сходив...
Нема Сiчi, пропав i той,
Хто всiм верховодив!
Нема Сiчi; очерети
У Днiпра питають:
Де то нашi дiти дiлись,
Де вони гуляють?
Чайка скиглить лiтаючи,
Мов за дiтьми плаче;
Сонце грiє, вiтер вiє
На степу козачiм.
На тiм степу скрiзь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
Де нашi панують?—
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернiтеся! дивiтеся —
Жита похилились,
Де паслися вашi конi,
Де тирса шумiла,
Де кров ляха, татарина
Морем червонiла.
Вернiтеся!
Не вернуться!
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навiки пропали!
Правда, море, правда, синє!
Такая ïх доля:
Не вернуться сподiванi,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожцi,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Украïну
Червонi жупани!
Обiдрана, сиротою
Понад Днiпром плаче;
Тяжко-важко сиротинi,
А нiхто не бачить...
Тiлько ворог, щ.о смiється...
Смiйся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине, —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що дiялось в свiтi,
Чия правда, чия кривда
I чиï ми дiти.
Наша дума, наша пiсня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава Украïни!
Без золота, без каменю,
Без хитроï мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду спiваю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того — Московщина,
Кругом чужi люде.
Не потурай, — може, скажеш,
Та що з того буде?
Насмiються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насмiються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б i я, може,
Якби малось сили;
Заспiвав би, — був голосок,
Та позички з'ïли.
Отаке-то лихо тяжке,Батьку ти мiй, друже!
Блуджу в снiгах та сам собi:
Ой не шуми, луже!
Не втну бiльше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Спiвай же ïм, мiй голубе,
Про Сiч, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло —
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь свiт почули,
Що дiялось в Украïнi,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всiм свiтi стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Украïну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дiвчина пiд вербою
Гриця заспiває.
Нехай ще раз усмiхнеться
Серце на чужинi,
Поки ляже в чужу землю,
В чужiй домовинi.
[1839, С.-Петербург]
