Доля
Категории
Оригинал
Ти не лукавила зо мною,Ти другом, братом i сестрою
Сiромi стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
I в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
Учися, серденько, колись,— ти сказала.
З нас будуть люде
А я й послухав, i учивсь,
I вивчився. А ти збрехала.
Якi з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходiмо ж, доленько моя!
Мiй друже вбогий, нелукавий!
Ходiмо дальше, дальше слава,
А слава — заповiдь моя.
[9 лютого 1858,
Нижнiй Новгород]