ТАМ, У СТЕПУ, СХРЕСТИЛИСЯ ДОРОГИ
Василь Симоненко ()
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герцi дикому мечi,
I час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранцi i вночi.
Мовчать над ними голубi хорали,
У травах стежка свище, мов батiг.
О, скiльки доль навiки розрубали
Мечi прадавнiх схрещених дорiг!
Ми ще йдемо. Ти щось менi говориш.
Твоя краса цвiте в моïх очах.
Але скажи: чи ти зi мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
