Фесценнiни

ФЕСЦЕННIНИ (вiл лат. versus Fescennini за назвою етруського мiста
Фесценнiя) в давньорим. нар. л-рi жартiвливо-глузливi пiснi пустотливо-
бешкетливого характеру з грубуватими сексуальними вигуками i закликами
(ритуальне лихослiв'я) без твердоï метр, будови, найчастiше у формi
лайливого дiалогу. Виконувалися пiд час рiзних календарних свят (жнива,
збiр винограду) або з нагоди родинних торжеств (уродини, весiлля) i
мiстили в собi зачатки мiмiчних iгор. У сакральному значеннi Ф. повиннi
були вiдвертати злих демонiв, перешкоджати ïм чинити шкоду людям,
худобi, iн. домашнiй живностi. Висмiюючи в основному людськi недолiки,
зачiпали iнколи й серйознi соц. проблеми, тому викликали невдоволення й
спроби заборонити ïх з боку родовоï знатi. Ф . нерiдко
використовували прийоми iнвективи i своєю сатир, спрямованiстю
поклали початок самобутнiй рим. комедiï. Традицiю Ф ., яка полягала
у вiдвертому збиткуваннi над певною особою, сусп. явишем продовжували у
своïх лiт. тв. рим. поети Катулл. Вергiлiй, Гораиiй, Овiдiй,
Клавдiан. Марцiал та iн. Згодом у л-рi Сер-вiччя Ф. стали називати
весiльнi пiснi. Типол. схожi форми глузливого фольклору у словян
обрядовi пiснi на дiвич-вечiр, еротично забарвлена весiльна лiрика тошо.
П етро Рихло